передплата Українською | In English

№19, жовтень 2010

За мотивами сільського туризму в Криму

Поділитися:

Кожна країна, кожна місцевість, кожен регіон планети Земля має певну характерну особливість, свого роду візитівку, завдяки якій їх умить впізнають за першої згадки. Для одних місць – це пам’ятники історії, для інших – джерела мінеральних вод, мальовничі місця відпочинку, захоплюючі туристичні маршрути, унікальний клімат. Проте лише в Криму можна знайти таке виняткове поєднання всіх найпривабливіших для відвідування особливостей.

Не випадково вже близько двох століть півострів притягує до себе туристів своїми дивовижними за красою ландшафтами, цілющими джерелами та повітрям, прекрасними пляжами. Інтерес до стародавньої землі півострова цілком закономірний, і рік у рік Крим привертає увагу дедалі більшої кількості й сезонних любителів морських курортів, і підприємців, котрі прагнуть зробити свій внесок у розвиток таких галузей, як будівництво, сфера обслуговування, індустрія розваг.

Попри складнощі, туризм у Криму набирає обертів, удосконалюються та стають конкурентоспроможними послуги. До пішохідного й кінного туризму додалися такі види, як спелеотуризм, альпінізм і скелелазіння, дайвінг, дельта-пара-аеротуризм, велотуризм, водний і діловий туризм. За такої великої кількості напрямів туристичної діяльності реальним доповненням до неї в Криму можуть стати також екологічний та етнічний туризм. Важливий компонент цієї сфери – розвиток сільського туризму. Людина сьогодні воліє вирватися із задушливих запилених міст на природу, аби пройтися зеленим лугом, прогулятися лісом, покататися на велосипеді, посидіти з вудочкою на березі ставка або озера, покататися на конях. І, звісно, насолодитися домашньою кухнею. Погодьтеся, з’їсти огірок або помідор з грядки, зірвати черешню чи іншу ягоду з гілки, випити парного молока – це сьогодні надто багато важить.

Етнічний або етнографічний туризм – по суті, перебування в сільській місцевості, де компактно проживають громадяни однієї національності – кримські татари, болгари, німці, греки. Таке спілкування сприяє кращому розумінню традицій і культури інших народів. Візьмімо, приміром, чудовий куточок кримської природи – сіло Чорнопілля, де проживають греки-фракійці. Тут односельці відкрили етнографічний музей, побудували всією громадою церкву. Створили умови для відродження давніх традицій своїх батьків, дідів і прадідів. Гостей у Чорнопіллі пригощають понтійськими національними стравами. Сюди зі всіх куточків світу приїжджають паломники, туристи, дослідники культури та історії Стародавньої Еллади, щоб зібрати якомога більше матеріалу про життя цього великого народу. Цікавляться жителі нашої планети і самобутньою культурою інших народів Криму: кримчаків та караїмів.

Особливо перспективним для економіки півострова є сільський і фермерський туризм. У Криму з’явилися етнографічні центри греків, німців, кримських татар, українців, росіян тощо. Велику роль у розвитку цих сфер туризму відіграє етнографічний музей півострова, культурні товариства. У Криму рік у рік дедалі зростає кількість таких національних «перлин». Кримськотатарський культурно-етнографічний центр «Коккоз» – проект, здійснюваний у рамках програми «Інтеграція в українське суспільство кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків, німців, котрі пережили депортацію».

Різні етноси й етнічні групи зробили свій внесок у культурну спадщину півострова, і тепер вона є багатим і цікавим турпродуктом.

Культурно-етнографічний центр у Соколиному (стародавнє село Коккози) Бахчисарайського району створили тому, що цей регіон – один із найперспективніших для розвитку сільського й етнотуризму – тут у первозданному вигляді зберігся блок традиційної кримської архітектури XIII – початку XX століть. На території села є пам’ятники архітектури й історії: Юсуповський палац (1906–1910 рр.), мечеть Юсуповська та мечеть Алі-бея (1883 р.), фонтани Булгакова (1883 р.) та Юсупова – «Голубе око» (1910 р.), мечеть Кутлерська (середина XIX століття). Село розташоване в місці, звідки можна поїхати на екскурсії до Севастополя, Бахчисарая, Ялти, печерних міст і фортець. Проект здатний стати моделлю для реалізації ідеї створення умов самозайнятості та підвищення рівня життя населення в місцях компактного проживання репатріантів, сприяє залученню місцевого населення, створенню додаткових робочих місць, розв’язанню проблеми економічного розвитку села та регіону.

Так, активісти села Соколине чимало зробили для розвитку етнотуризму. Скажімо, сім’я Рефата Асанова підготувала етнографічну екскурсію «В гості до кримських татар», яка знайомить з культурою, традиціями та побутом кримськотатарського народу.

Великого значення надається також розвитку народних промислів. Це величезна перспектива для Криму, адже не таємниця, що людині притаманно радіти зустрічі із земляком. А в Криму земляка, носія культури і традицій свого народу може зустріти європеєць й азіат, позаяк тут проживають представники понад 100 народів і національностей. І кожний народ має свої самобутні традиції, свій життєвий уклад, свої культурні й духовні цінності.

За даними 1-го Європейського конгресу 2003 року з сільського та фермерського туризму, в цій сфері вже тоді було задіяно понад 200 тисяч зареєстрованих провайдерів, туристам пропонувалося понад 1 млн. 200 тисяч місць. Дохід від наданих послуг щорічно дорівнює майже 120 млн. євро. Сільський туризм в Європі розвивається вельми динамічно та становить вагому частину доходів західних країн. Інтерес до сільського туризму в світі повсюдний. Образно кажучи, на зміну трьом S (sun, sea, sand – сонце, море, пісок) приходять три L (landscape, lore, leisure – пейзаж, традиції, дозвілля). Водночас кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму.

У ряді розвинених західноєвропейських країн – таких, як Франція, Велика Британія, Голландія, Ірландія, Німеччина, Іспанія, сільський туризм заохочується на державному рівні й розглядається як невід’ємна складова програми комплексного соціально-економічного розвитку села. У цих державах туристичні поїздки до сіл і сільської місцевості посідають уже друге місце після відпочинку на морі.

У багатьох країнах розвиток згаданого виду туризму став головним напрямом охорони й відтворення національних сільських ландшафтів – саме в такий спосіб вдалося зберегти прекрасні альпійські луки Швейцарії, млини та канали Нідерландів, старі парки й вілли Італії.

Криза в сільськогосподарському секторі також є однією з причин сучасного розвитку сільського туризму. Фермерство замінює агробізнес, а механізація та модернізація цілковито змінюють картину сільської дійсності. Фактично в багатьох сільських регіонах в Європі сільське господарство перестало бути найважливішою формою використання землі й найважливішою діяльністю сільської громади.

Частка громад, котрі працюють лише в сільськогосподарському секторі в Греції, становить 30 відсотків від їх загальної кількості. У Португалії – 24, Іспанії та Ірландії – 17, Італії – 12, Бельгії, Данії, Нідерландах і Великій Британії – від 2 до 7 відсотків. Стосовно сільського туризму, статистичні дослідження показують, що в середньому 35 відсотків городян в ЄС віддають перевагу відпустці в сільській місцевості. У Голландії їх частка особливо висока – 49 відсотків.

В Європі є організаційні структури, які забезпечують просування на ринок послуг сільського туризму. Найвідоміша така структура – Європейська федерація сільського зеленого туризму «EUROGITES».

У Криму також розвивається цей напрям туристичної галузі. Створені Кримська спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму, Кримська асоціація сільського зеленого туризму.

Сільський туризм допомагає розв’язанню безлічі проблем – деградації земельних і водних ресурсів, зменшення зайнятості населення в депресивних сільськогосподарських районах. Ясна річ, це всіляко сприяє відродженню села. Неодмінною умовою такого відродження є екологічна освіта та просвіта, «екологізація економіки» та сфери туризму в тому числі.

Ухвалення закону України про сільський зелений туризм дає змогу зняти більшість проблем і непорозумінь, що виникають у взаємостосунках господарів житла з туристами та контролюючими органами. Проте для забезпечення стабільної державної й регіональної політики та нормативно-правової бази для розвитку сільського туризму та підприємництва ще потребують вдосконалення відповідні підзаконні нормативно-правові акти, мають бути усунуті правові, економічні й адміністративні перешкоди в реалізації права на таку діяльність.

Для розв’язання згаданих проблем необхідна координація цієї діяльності зі структурами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, котрі займаються проблемами розвитку малого підприємництва, де вже намічається певний прогрес у вирішенні питань, пов’язаних із змінами законодавства в цій сфері. Такі пропозиції необхідно готувати і для центральних органів виконавчої влади. Щоб зміни та доповнення до чинного законодавства й нормативно-правові акти сприяли розвитку сільського туризму, були спрямовані на удосконалення, розробку й упровадження нових кредитно-фінансових механізмів підтримки суб’єктів малого підприємництва в аграрному секторі. До цього слід додати ще й удосконалення механізмів оподаткування в рамках повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в результаті перегляду нормативно-правових актів, спрямованих на впорядкування ставок єдиного й фіксованого податків, місцевих податків і зборів, вартості патентів, орендної платні, що загалом стимулює створення нових робочих місць у сільській місцевості.

Першочергове завдання, яке вимагає невідкладного вирішення, – ухвалення відповідних державних програм із залученням і виділенням необхідного фінансування. Такі програми допоможуть розв’язати проблеми сільського й фермерського туризму шляхом державного фінансування та залучення коштів від зацікавлених інвесторів. У Криму, безумовно, є все необхідне для того, щоб зацікавити їх по-справжньому!

Автор: Оксана КОЛЕСОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад