На першому щаблі кар'єри краще побути «сірим мишеням»

І навпаки, претендуючи на вищу посаду,
треба з'явитися перед роботодавцем
у дорогому костюмі

Це стверджують фахівці з дрес-етикету (dress – англ., одяг). Слід завжди пам'ятати, що одяг – свого роду візитівка не лише певної особи, а й установи, яку вона представляє. У офіційно-ділових відносинах дуже важливо відповідати загальноприйнятому іміджу дипломата, політика, бізнесмена тощо. А цей імідж потребує ретельного дотримання класичного стилю.

Одяг для офіційно-ділового спілкування повинен бути якісний і вирізнятися розумною консервативністю (відсутністю яскравих кольорів, екстравагантного крою), що, однак, не означає нехтування модою. Не варто поєднувати в гардеробі речі, які різко відрізняються за ціною. Для людей представницьких професій є важливе правило, що рекомендує не з'являтися на роботу в одному й тому само одязі два дні поспіль. Фахівці з дрес-етикету рекомендують діловій людині мати не менш як п'ять комплектів.

Основними кольорами для чоловічих костюмів вважаються сірий, темно-сірий, темно-синій, чорний. Їх визначають як сильні кольори влади. Чорний костюм призначений для найурочистіших подій. Пізньої осені, взимку, ранньою весною, у вечірній час перевага надається темному, в денний час і влітку – світлому. Оптимальна кольорова формула чоловічого костюма: однотонність – малюнок – однотонність. Наприклад, якщо одягають однотонний костюм і сорочку, то краватка повинна бути з малюнком. Якщо костюм має малюнок (у смужку, клітинку), то краватка й сорочка – однотонні. Водночас із костюмом, пошитим із тканини без чіткого малюнка, наприклад, у розмиту смужку, гармонує краватка з домінуючими за інтенсивністю смугами, з костюмом у неяскраву велику клітину з тонких ліній – краватка з негустим орнаментом (у цяточку).

Піджак краще одягнути класичний «англійський» (із двома шліцами позаду). На відміну від європейського (без шліців) та американського (з одним шліцом) він своєму власникові дає змогу не лише елегантно стояти, а й сидіти. Жилет додає костюмові більшої офіційності й свідчить про його вищу ціну. Костюм повинен бути з вовни або мати вигляд, ніби пошитий з цієї тканини. Відповідно підбираються й інші компоненти: сорочка, краватка, черевики, аксесуари. Звісно, все має бути досконально свіжим.

Сорочки. Перевага надається однокольоровим бавовняним, хоча тонка смужка або клітина допустимі. Діловий етикет не рекомендує одягати сорочку з коротким рукавом під піджак. На думку західних фахівців з дрес-коду, короткий рукав – символ нижчої соціальної верстви середнього класу й тому не може суто психологічно викликати почуття поваги або влади. Манжети сорочки повинні виглядати з-під піджака на 1–1,5 см. Що темніший костюм, то світлішою має бути сорочка.

Краватки. Без них не носять ділового костюма. Відсутність краватки свідчить про вільний стиль життя і поводження, притаманні акторам, художникам, письменникам тощо. Запрошуючи гостей «без краватки», підкреслюють неформальний характер зустрічі, що налаштовує на вільний обмін думками, допустимий у дружньому колі. Під час вибору краватки основна увага приділяється якості. Цінуються, зокрема, італійські шовкові (або вони мають так виглядати). Популярні в «американському» стилі – з діагональною синьо-червоною смужкою. Смугаста краватка вважається класичним атрибутом успішного бізнесмена. У списку краваток, які рекомендують фахівці з дрес-коду, є однокольорова. За нею – у цяточку, далі – фулярові (з маленькими геометричними фігурами, розміщеними малюнком, який повторюється), «клубні» (з малюнком із зображеннями тварин, емблем і значків, які повторюються). Ширина краватки має відповідати ширині лацканів піджака. Важливо також пам'ятати, що вона повинна співвідноситися з габаритами чоловіка, який її одягає: чим більший розмір людини, тим ширшою має бути краватка. В офіційному одязі практично скрізь є таке правило: краватка темних тонів у сполученні зі світлою сорочкою. Стандартна краватка повинна зав'язуватися так, щоб кінець був на рівні середини паска.

Шкарпетки. Їхній колір має відповідати костюму або бути темніший, створюючи м'який перехід до кольору взуття. Вони повинні бути довгі – до гомілки, щоб чоловік міг сидіти, закинувши ногу за ногу, не відчуваючи незручності за свій вигляд.

Взуття. Правила етикету не допускають замшевого з офіційним костюмом. Кращими вважаються черевики на шнурівці, зі шкіри. Чорні черевики пасують до костюма будь-якого кольору (темно-синього, сірого, чорного), темно-коричневе взуття негарно поєднується з темним костюмом, але пасує до одягу бежевого відтінку. Черевики кольору світлого загару, бежеві, сірі та білі в діловому стилі неприпустимі, їх носять зі світлими літніми костюмами. У моделях черевиків для представників бізнесу небажані декоративні елементи: пряжки, візерунки тощо. Найкращі – гладкі черевики оксфордського типу.

Аксесуари для чоловіків – це функціональні речі: шпилька для краватки, запонки, ремінь, гаманець, блокнот, ручка, футляр для візитівок, футляр (брелок) для ключів. Вироби повинні бути високоякісні, бажано витримані в одному стилі. Годинник – обов'язковий атрибут ділової людини, відсутність котрого може бути розцінена як недостатня увага й повага до часу.

В офіційній обстановці піджак ділової людини має бути завжди застебнутий. Так входять до приміщення, зокрема, до кабінету на нараду, до глядацької зали, ресторану, виступають із промовою, сидять у президії. Танцюють теж лише в застебнутому піджакові. Особа, яка виголошує тост, повинна встати, застебнувши піджак. Розстебнути піджак можна за столом під час прийому, коли сидять, а також сідаючи у крісло, наприклад, у театрі. Двобортні піджаки не розстібають. Поли такого піджака викроюють із великим запасом, і в розстебнутому вигляді він втрачає форму.

Досить поширена думка, що при носінні однобортного піджака нижній ґудзик узагалі не повинен застібатися. Але є й інші погляди. Наприклад, деякі фахівці з дрес-етикету вважають, що нижній ґудзик розстібають лише у приміщенні, де передбачається сидіти. Ця ситуація не передбачена, наприклад, на фуршеті або коктейлі. Носити піджак не можна зі шкіряною курткою, тому на роботу слід приходити в пальто або плащі. Не рекомендується тримати руки в кишенях піджака, особливо вітаючись, розмовляючи з жінкою, особою, старшою за віком або становищем.

Жіночий одяг. Дрес-етикет надає йому більше можливостей у виборі, ніж чоловікам. Це дає змогу дамам добирати колір тканини, фасон, які найкраще відповідають їхнім уподобанням, особливостям фігури. Однак треба враховувати деякі загальноприйняті правила. Передусім завдяки більшій варіативності жіночого одягу слід особливо прискіпливо стежити за його відповідністю часу й обставинам. На думку іноземних колег, наших співвітчизниць впізнають за кордоном, окрім іншого, й по тому, що вони дуже часто «мають удень вигляд такий, як увечері» (тобто надмірно нарядний).

Жінка повинна одягатися професійно, по-діловому й охайно, а не яскраво, пишно. Для офіційно-ділової обстановки не підходять ні глибоке декольте, ні міні-спідниця. Діловій жінці краще підбирати спідницю італійської довжини: до середини коліна. Рекомендований стандарт для ділового гардероба – костюм із спідницею або плаття-костюм. Якщо піджак однобортний, його можна не застібати. Двобортний піджак повинен бути завжди застебнутим.

Є різні точки зору щодо брюк і брючних костюмів у гардеробі ділової жінки. Так, деякі фахівці з дрес-коду вважають: у брючному костюмі жінка має недостатньо авторитетний вигляд. Плаття не створює такий сильний професійний імідж, як брючний костюм. Водночас плаття, пошите у стилі пальта (ґудзики попереду розташовані згори донизу), має більш діловий вигляд, ніж плаття стилю блузки (ґудзики спереду розташовані лише до лінії пояса).

Костюм повинен бути з вовни або з тканини, схожої на неї. Для денного одягу не використовують оксамит, тафту, прозорі капрон, шифон, мереживо, блискучий шовк, вишивку перлами й бісером. Традиційними для ділового одягу жінки вважаються сірий, темно-синій, маслиновий, бордовий кольори. Для весняних і літніх костюмів – кольору слонової кістки, какао, беж. В ансамблі одягу краще мати не більш як три кольори, до того ж вони добираються так, щоб підкреслити основний, домінуючий, або створити з ним контраст.

Вважається, що колір костюма може збільшувати або зменшувати ауру влади й привабливості людини. Щоб мати більш владний вигляд, варто носити однотонні сині та темно-сірі, темно-сині в смужку й темно-сірі в смужку костюми. Також рекомендують середньої насиченості синій однотонний, смугасті сірий, синій костюми. Для створення іміджу не дуже владної людини можна носити середньої насиченості сірий однотонний костюм. Для демонстрації мінімуму владності одягають світло-сірі або світло-сині однотонні костюми. Червоний – це колір для багатолюдних заходів, свят, він допоможе виділитися в натовпі. Для виступу з промовою жінці можна одягнути темно-червоний костюм. Діловій жінці слід обережно ставитися до в'язаних речей. Основна вимога до них – висока якість дизайну й виконання, авторська оригінальність.

В офіційній або урочистій обстановці колготи або панчохи завжди обов'язкові. Діловий дрес-код передбачає туфлі-човники із закритими п'яткою й носком. Колір взуття повинен відповідати або бути на тон темніший від кольору найнижчої деталі одягу (подолу спідниці).

Аксесуари ділової жінки мають бути високого ґатунку. Слід віддавати перевагу сумкам та портфелям зі шкіри. Відтак варто уникати ярликів дизайнерів на сумках.

Деякі фахівці з етикету вважають, що одягати коштовності до 18-ї години недоречно. Можна погодитись і не з такою категоричною рекомендацією: у денний час достатньо одягнути одну-дві золоті або срібні прикраси. Носити водночас золоті й срібні прикраси не рекомендують.

Макіяж на роботі допускається мінімальний, волосся має бути до плечей або коротше. Діловій жінці не можна зловживати парфумами.

Відома народна мудрість «по одежі стрічають, а по уму випроводжають» підтверджує, що зовнішній вигляд не є самодостатнім у формуванні належного іміджу людини. Він не може компенсувати духовну та інтелектуальну бідність, вади в освіті, відсутність гарних манер. Однак відповідність зовнішнього вигляду офіційному статусу особи – один із важливих, хай і не основних, показників його культури.

Автор: Тетяна ШИНКАРЕНКО