Ювелір віддзеркалених душ

На таких унікальних героїнь, як Наталія Завгородня, наш брат журналіст зазвичай полює для 8-березневих матеріалів. Та чому не написати про гідний персонаж без усіляких свят? Нехай люди читають та захоплюються.
Якщо згадати усталений вираз про очі як «дзеркало душі», то Наталія Григорівна щодня зазирає у віддзеркалені душі багатьох пацієнтів. А головне, доктор медичних наук, професор Завгородня повертає їм світ у всій його яскравості та невимовній гармонії.
Наталія Григорівна – хірург із золотими руками, науковець, педагог, а ще – тричі керівник. Очолює кафедру очних хвороб Запорізької медичної академії післядипломної освіти (ЗМАПО), кафедру офтальмології Запорізького державного медичного університету, клініку сучасної офтальмології «ВІЗУС». Якщо додати до функцій топ-менеджера активну науково-дослідну діяльність, розробку нових технологій лікування найскладніших захворювань, підготовку молодих учених, то починаєш сумніватися, що в добі Наталії Завгородньої – лише 24 години.

Наталія Григорівна Завгородня закінчила Запорізький медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа» (1987). Працювала лікарем-офтальмологом. 1991–1993 рр. – навчання в клінічній ординатурі Запорізького державного інституту вдосконалення лікарів. 1993–1997 рр. – асистент кафедри очних хвороб Запорізького державного інституту вдосконалення лікарів, реорганізованого 2003 року в Запорізьку медичну академію післядипломної освіти. 1994 р. – захист кандидатської дисертації. 1997 р. – доцент, а з 2001-го й донині – завідувач кафедри очних хвороб Запорізької медичної академії післядипломної освіти. 2008 р. – завідувач кафедри офтальмології Запорізького державного медичного університету. Директор клініки сучасної офтальмології «ВІЗУС» від дня її заснування.

2003 р. – захист докторської дисертації на тему «Вплив патології екстра- та інтракраніальних сегментів судин дуги аорти на механізми розвитку та клінічний перебіг різних форм первинної глаукоми (клініко-ангіологічні дослідження)». 2004 р. – присвоєння вченого звання «професор».

«Віче»: Наталіє Григорівно, чому саме офтальмологія? Що вплинуло на ваш життєвий вибір?

– Офтальмологія для мене відкрилася під час навчання в Запорізькому медінституті, коли, вперше побачивши очне дно, була вражена красою цього видовища. Дуже пощастило, що в лікарні Орехівського району, де на момент мого розподілу працював мій чоловік, не було офтальмолога. А в інтернатурі Запорізької обласної лікарні я потрапила в колектив, яким керувала професор Т. Паламарчук. Саме цей колектив і зробив із мене офтальмолога.

– Це непросто. Але поруч – професійна команда однодумців, багато з яких – мої учні.

Про те, що для неї є пріоритетним – викладацька чи хірургічна практика, Наталія Завгородня, не задумуючись, стверджує: це – дві нероздільні речі. Викладач, каже співрозмовниця, не може чогось навчити, якщо не володіє хірургічною технікою. А найцікавішим для Наталії Григорівни є «науковий пошук, процес, порівнянний з творчістю».

Її наукові розробки стосуються найтяжчих очних захворювань: глаукома, катаракта, судинні та дистрофічні захворювання зорового нерва й сітківки, очні ускладнення цукрового діабету, які нерідко призводять до сліпоти та інвалідності. Завдяки дослідженням професора Завгородньої одержано нові знання з патогенних факторів розвитку первинної глаукоми, розроблено нову класифікацію, визначено диференційований підхід до призначення препаратів, котрі знижують очний тиск, апробовано нові антиглаукоматозні втручання. Основними здобутками наукової діяльності нашої героїні є нові способи діагностики та лікування очних захворювань.

Під патронатом Наталії Григорівни на кафедрі очних хвороб ЗМАПО впроваджено чимало нових технологій у лікуванні складних недуг. Ці ноу-хау поширюються та використовуються в Україні й за кордоном.

– Нині неможливо уявити розвиток медицини без нових технологій. Ми в клініці намагаємось активно впроваджувати новітні світові досягнення, водночас і наші наукові розробки запроваджуються у провідних клініках України й інших країн.

– Мабуть, коли почалося створення клініки «ВІЗУС». На той момент уже були засвоєні ази фаху, захищено кандидатську дисертацію та майже написано докторську. Тому можна було працювати не лише над тим, що потрібно, а й над тим, що цікаво.

– Свідомо до цього не йшла. Просто створення клініки «ВІЗУС» було зумовлене виробничою необхідністю. То був 1997 рік, коли після розвалу Союзу медицина переживала жахливі часи: не було медикаментів, шовного матеріалу, інструментів, нічого не закуповувалося, а треба ж було і хворих лікувати, і професійно зростати. Тоді співробітники кафедри очних хвороб Запорізької медичної академії (на той час – інституту вдосконалення лікарів) вирішили створити комерційну структуру, щоб хоч якось забезпечити хід лікувального і навчального процесів. Працівники кафедри вели платні прийоми в маленькому орендованому приміщенні, а на зароблені гроші купували інструменти, штучні кришталики, нитки, голки тощо. Щойно було прийнято рішення про організацію ТОВ «ВІЗУС», мене обрали директором. Так і стала керівником клініки. За 13 років існування наша клініка – результат тяжкої, плідної, але вдячної праці всього колективу.