Уран віддаємо… А про вихід із ДНЯЗ говоримо…

На тлі зміцнення відносин між Україною і Російською Федерацією наша держава виступила єдиним фронтом зі своєю північною сусідкою й під час проведення чергової конференції 2010 року (відбулася у Нью-Йорку 3–28 травня) учасників Договору про нерозповсюдження ядерної зброї,
на якій розглядали дії ДНЯЗ.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) був відкритий для підписання 1968 року і набув чинності у 1970-му, розгляд дії договору проводиться кожні п'ять років.

Станом на 2010 рік учасницями ДНЯЗ є 189 держав, серед яких п'ять – ядерні. Останньою до договору в порядку правонаступництва приєдналася Чорногорія (2006 рік). Нелегально ядерні Індія, Ізраїль і Пакистан поки що не ухвалили рішення про приєднання до договору. Корейська Народно-Демократична Республіка, яка 2003 року заявила про вихід із ДНЯЗ, також не має наміру повторно приєднуватися до договору.

У зв’язку з цим основним проблемним полем конференції 2010 року стало не лише подовження дії ДНЯЗ, а і його загальний характер; ядерне роззброєння, зокрема й конкретні практичні заходи; нерозповсюдження ядерної зброї, зокрема підтримка і зміцнення системи гарантій; заходи, спрямовані на розвиток використання ядерної енергії в мирних цілях і цілях безпеки; регіональне роззброєння і нерозповсюдження ядерної зброї; заходи, пов’язані з виходом із договору; заходи, спрямовані на подальше зміцнення процесу розгляду дії договору, а також способи сприяння налагодженню зв’язків з громадянським суспільством у справі зміцнення норм ДНЯЗ і підвищення рівня освіченості в питаннях роззброєння серед пересічних громадян.

Спеціальні доповіді з тематики питань порядку денного конференції держави–члени ООН готували заздалегідь, тож і Україна мала власне «домашнє завдання». Однак чомусь спільно з Російською Федерацією вона розглядала, так би мовити, не зовсім свою тематику: державам–учасницям конференції країни представили Робочий документ щодо рекомендацій з процедур і наслідків можливої реалізації державою права на вихід із Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Відповідно до положень статті X ДНЯЗ «Право виходу» визначаються лише умови виходу держави з договору та вимоги до змісту відповідного повідомлення. Однак учасник ДНЯЗ не може припинити участь у документі, якщо не прийме рішення про «виняткові обставини», через які під загрозою опинилися «найвищі інтереси його країни». У зв’язку з цим Україна й РФ пропонують своєрідне «переформатування» відповідних положень: повідомлення про вихід має бути представлене в письмовій формі у вигляді вербальної ноти на адресу урядів усіх держав–учасниць договору й голови Ради Безпеки ООН за три місяці до передбачуваного виходу й містити заяву про виняткові обставини, які ця країна розглядає як такі, що загрожують її вищим інтересам. Після розгляду відповідної заяви МАГАТЕ держава теоретично нестиме міжнародно-правову відповідальність у разі порушення договору, вчиненого нею до виходу. Крім того, усі ядерні матеріали, обладнання, технології та установки держави, створені в мирних цілях, що закріплено в договорі, як і раніше, мають застосовуватися тільки в мирних цілях і залишатися під гарантіями МАГАТЕ. Ядерні матеріали, обладнання та технології, отримані відповідною державою з-за кордону до виходу з договору, мають бути повернені.

Цікаво, що це може означати?.. Можливо, це просто тематичне завдання під час підготовки до конференції, бо навіщо нам виходити з ДНЯЗ, коли не маємо вже й останніх 90 кг високозбагаченого урану?

Делегацію України на конференції очолив міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, знаний у світі експерт із питань міжнародної ядерної безпеки. Як відомо, К. Грищенко тривалий час був членом Дорадчого органу з питань роззброєння при Генеральному секретареві ООН. До речі, главою другого комітету конференції було призначено Постійного представника України при міжнародних організаціях у Відні Володимира Єльченка. Наша держава брала участь у конференції на правах держави, яка свого часу добровільно відмовилася від третього за розміром у світі арсеналу ядерної зброї, а сьогодні залишається лідером процесу глобального ядерного роззброєння, прийнявши рішення щодо вивезення з української території запасів високозбагаченого урану. Доповідь Костянтина Грищенка з цього питання була представлена на розгляд учасників конференції 4 травня 2010 року. «Прийняте Україною шістнадцять років тому рішення відмовитися від третього за потужністю у світі ядерного арсеналу та стати учасницею Договору про нерозповсюдження ядерної зброї у статусі неядерної держави стало знаковою подією на міжнародній арені, дієвим внеском нашої країни у глобальний процес ядерного роззброєння та сприяло зміцненню міжнародного режиму ядерного нерозповсюдження. Але отримані Україною гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням до ДНЯЗ потребують юридичного закріплення», – наголосив у своєму виступі К. Грищенко. Він позитивно оцінив результати Вашингтонського саміту з питань ядерної безпеки (12–13 квітня 2010 року) та зауважив, що рішення уряду України щодо вивезення запасів високозбагаченого урану є свідченням неухильного дотримання нашою державою міжнародного режиму ядерного нерозповсюдження та чітким сигналом для міжнародної спільноти щодо необхідності здійснення конкретних кроків на шляху до зменшення ризиків, пов’язаних із розповсюдженням ядерної зброї. За його словами, Україна позитивно оцінює кроки США та Росії у напрямі скорочення ядерних арсеналів і закликає обидві країни забезпечити необоротний характер цього процесу, а також продовжити ліквідацію тактичної ядерної зброї. «Наша держава виходить із важливості досягнення паралельного прогресу як у питаннях ядерного роззброєння, так і в боротьбі з незаконним розповсюдженням ядерних матеріалів та технологій», – зазначив К. Грищенко. Міністр також привітав рішення Сполучених Штатів, проголошене держсекретарем країни Хілларі Клінтон, щодо надання американською стороною юридично обов’язкових гарантій безпеки країнам, що належать до африканської та південно-тихоокеанської зон, вільних від ядерної зброї, а також внесення до Нової ядерної доктрини США положень про незастосування ядерної зброї проти неядерних держав. Крім того, глава зовнішньополітичного відомства України привернув особливу увагу країн–членів ДНЯЗ до чорнобильської проблематики та зазначив основні кроки, які здійснює уряд України для подолання наслідків найбільшої у світі техногенної катастрофи. К. Грищенко поінформував про ініціативу Президента України, яку підтримують Республіка Білорусь та Російська Федерація, провести у квітні 2011 року в Києві міжнародну конференцію, присвячену 25-й річниці Чорнобильської катастрофи.

Однак Верховна Рада України продовжує розгляд питання надання без’ядерному статусу України «реальних гарантій» безпеки. 12 травня 2010 року Комітет ВР у закордонних справах схвалив у другому читанні проект постанови про Заяву Верховної Ради України «Без’ядерному статусу України – реальні гарантії», в якій визначено необхідність перегляду Будапештського меморандуму 1994 року і юридичного закріплення зобов’язань членів ядерного клубу щодо гарантування безпеки України.

Автор: Юлія ЦИРФА