№9, травень 2010
Духовні провидці стверджують, що хвороби людям даються задля спасіння душі.
З цією думкою погоджується львівський художник-самоук Іван Козак. Через хворобу він передчасно пішов на пенсію, прислухався до поклику свого серця і почав малювати. Щоправда, навчався цього самотужки: читав книги, брав приватні уроки в художників.
Це тривало недовго. Але врешті він навіть став членом Спілки художників України. Сьогодні колишній офіцер УВС – автор понад тисячі художніх творів: портретів, натюрмортів, пейзажів.
Перша робота Івана Козака, яку я побачила, – ювілейний портрет тележурналіста Ярослава Климовича, генерального директора Львівської обласної державної телерадіокомпанії. Демократичний і комунікабельний журналіст на портреті має вигляд урочистий, навіть дещо офіційний, майже як у президента. «Саме так я сприймаю журналістів, їх важливу роль у суспільстві, адже журналістика – це четверта влада», – пояснив свій задум художник. Найкраще, на думку фахівців, Іванові Козаку вдаються портрети. Цей феномен художника помітив мистецтвознавець зі світовим ім’ям, авторитет у царині мистецтва – професор, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка Володимир Овсійчук:
«Є в цих портретах людське тепло і життєва безпосередність, нерідко поетична налаштованість через краєвид у тлі. Очевидно, що основною запорукою вдалого портрета є подібність. Саме у цьому Іван Павлович неперевершений. Художник ставить перед собою кілька завдань: подібність, матеріальна пізнавальність, життєва достовірність. На ці запити відповідає достовірно, інших не бере до уваги». Тому портрети Івана Козака особливо до вподоби тим, кого він зображує. У його творчому доробку 220 портретів: президенти України та інших країн, прем’єрміністри, консули, посли, керівники різних рангів. З багатьма Іван Козак знайомий лише віртуально – через телебачення, газети, журнали. Часто його колишні колеги по роботі приносять звичайну світлину з особової справи і просять намалювати з неї портрет. І цього зображення художнику достатньо, щоб відтворити статус посадовця у парадному мундирі з усіма регаліями.
– Я намагаюсь у портретах цих людей підкреслити їхній позитив і тепло, – каже Іван Павлович. – Часто вгадую їхні характери, манеру поведінки, і лише після цього добираю відповідні тло, обстановку, позу, в якій зображую людину. Здавалося б, дрібні деталі, але вони викликають довіру до образу.
– Як вам удається догодити тим, із кого пишете портрет? Адже більшість корифеїв мистецтва відмовляються від такої роботи саме через те, що замовники своїх портретів – особливо амбітні та вимогливі клієнти. До того ж їхня реакція на те, як їх написав художник, є непередбачуваною. А ось вашими портретами вони задоволені. Напевно, є якась таємниця? – запитую Івана Павловича.
– Митціпрофесіонали мислять образами і зображують те, що самі у своїй уяві створили, тож відтворюють особисте бачення тієї чи іншої людини. А якою вона є насправді, відомо лише Богові. Я малюю так, як бажає замовник. Першим моїм замовленням був портрет генералгубернатора Канади пана Гнатишина. Про це попросила його працівниця. А невдовзі з’явилася ціла галерея портретів відомих осіб сучасності – Віктора Пинзеника, Юлії Тимошенко, Віктора Ющенка, міністрів, працівників податкової служби. Десять портретів замовили для громадян Америки.
Змінюються можновладці, а художникпортретист зі Львова Іван Козак отримує нові замовлення. Він уже написав портрети Януковича й Азарова – а мав лише їхні фотографії. Проте портрети вдалися і вже «поїхали» до Києва.
У багатьох кабінетах керівників різних рангів є роботи самоука Івана Козака. Правда, посадовці ім’я художника не завжди пам’ятають, починають згадувати лише, коли треба написати портрет новопризначеного чиновника. Тож Іван Козак нині є визнаним «придворним» живописцем.
Але найохочіше Іван Павлович малює квіти: бузок, соняшники, нарциси, жасмин, півонії – вони ростуть у нього на дачі, де він улітку живе. Якось на одній з виставок його роботи сподобалися туристці зі Швеції. Вона купила відразу кілька і тепер постійно замовляє нові. В її колекції вже 40 робіт художника Івана Козака. Один із його натюрмортів вона подарувала лікареві, який удало зробив їй операцію.
– Мій колега попросив намалювати бузок для сестри, котра мешкає десь на Сході. Робота сподобалась і за певний час він повторив замовлення – раз, удруге, втретє. Я писав, намагаючись не повторюватись, та, нарешті, мені набридло писати бузок і я запитав, навіщо сестрі стільки однотипних зображень. З’ясовується, щойно сестра вішає нову картину на стіну, приходять гості, звертають на цей бузок увагу, він їм подобається. А за східним звичаєм річ, яку гість особливо хвалить, господар мусить подарувати. Тож постійно зі стіни зникає картина з бузком і сестра просить брата надіслати нову.
Картини художника Івана Козака експоновано на чотирьох персональних виставках у Польщі, Канаді, Вінниці, Трускавці та трьох колективних в Україні, є його твори у Львівській картинній галереї та у приватних колекціях в Україні, Ізраїлі, Канаді, Польщі, Швеції, США, Арабських Еміратах.
Автор: Лариса МАРЧУК
Архів журналу Віче
![]() |
№7 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Ексдержсекретар Трампа розповів, яким може бути його "мирний план" для України
Сікорський про дозвіл Україні бити вглиб РФ: Крапля камінь точить
Як знайти надійний пункт прийому алюмінію в Києві?
Почему опытные туристы выбирают Lowa
Порівняння вісків для виготовлення свічок
Президент Словаччини погрожує Україні через припинення транзиту роснафти
Чехія готує нову ініціативу з постачання Україні снарядів на 2025 рік
Штаб Трампа подав скаргу на Гарріс через передачу грошей із фонду Байдена
Польський міністр назвав вирішення історичних суперечок щодо Волині умовою вступу України до ЄС
Голова Секретної служби США, яка не попередила замах на Трампа, подала у відставку