№4, лютий 2010

Змістовний аналіз правових аспектів міжнаціональних відносин у Радянській Україні в 1917–1939 рр.*

* Рецензія на книжку: Кузьменко В. Б. Міжнаціональні відносини в Радянській Україні (1917–1939 рр.): Правові аспекти: Моногр. – Одеса: Одеський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 810 с.

Звернення автора рецензованої монографії до досвіду правового регулювання міжнаціональних відносин у Радянській Україні є цілком виправданим і своєчасним, бо системне осмислення здобутків і втрат того періоду має важливе значення для втілення в життя ефективного правового механізму управління етнополітичними процесами, що в кінцевому підсумку повинен забезпечити повноцінну реалізацію національних прав і свобод громадян України.

Варто відзначити високий джерелознавчий рівень рецензованої праці. Відповідно до специфіки історико-правового дослідження основу джерельної бази становили передусім нормативно-правові акти (закони, підзаконні нормативні акти) й інші матеріали, що стосувалися регулювання міжнаціональних взаємин у Радянській Україні з кінця 1917-го до 1939 року. Автор також активно використовував: документацію державних закладів і громадських організацій; статистичні матеріали й офіційні довідникові видання; матеріали періодики; свідчення сучасників (мемуари, щоденники, листування). Позитивним є те, що значна кількість документів, передусім архівних, залучена автором до наукового обігу вперше.
Широке використання нових історичних документів і їх ґрунтовний аналіз дали В. Кузьменку змогу сформулювати низку цікавих висновків.

По-перше, розглядаючи проблеми реалізації національної політики на етапі зародження й утвердження радянської влади (кінець 1917–1922 рр.), автор детально, іноді погодинно, простежує хронологію так званого конфлікту Раднаркому з Центральною Радою. Це дало йому можливість дійти обґрунтованих висновків, що уряд В. Леніна, попри формальне закріплення права на самовизначення в декретах ІІ Всеросійського з’їзду рад і в Декларації прав народів Росії, відразу ж розпочав боротьбу за встановлення контролю над Україною. Створення Української радянської республіки було санкціоновано керівництвом Радянської Росії не з метою втілення проголошеного права на самовизначення, а, навпаки, щоб за жодних обставин не допустити його практичної реалізації.

По-друге, з’ясовуючи причини запровадження політики «коренізації», В. Кузьменко, поряд із об’єктивними чинниками останньої, вказує й на суб’єктивну мотивацію її розгортання: боротьба за владу, яка точилась у 1920-х рр. між найближчими прибічниками В. Леніна. Бо саме використовуючи можливості такої політики, Й. Сталін зумів цілковито підпорядкувати собі як партійні організації, так і державний апарат радянських республік, що в підсумку забезпечило йому перемогу в цьому протиборстві.

По-третє, досліджуючи специфіку регулювання міжнаціональних відносин у період розбудови тоталітарного режиму в СРСР, автор наголошує, що, здобувши необмежену владу, Й. Сталін уже не бачив сенсу в подальшому розвитку політики «коренізації». Створений ним політичний режим потребував цілковитої уніфікації, що й визначило подальшу долю цієї політики. Водночас В. Кузьменко на підставі значного документального масиву переконливо доводить: одним із перших народів, який зазнав сталінських репресій та депортацій, був український.

Попри загальну позитивну оцінку монографії В. Кузьменка, слід відзначити наявність у ній деяких недоліків. Зокрема, як здається, автор міг би коректніше визначити «нижню» хронологічну межу свого дослідження: в монографії нею названий 1917 рік, але, як слушно вказує і сам В. Кузьменко, наприкінці жовтня – у грудні 1917 року в Україні ще тільки точилася боротьба за владу рад (якщо користуватися точнішою термінологією, – «совітів»), що більш чи менш встановилася лише в середині грудня 1917 року. Отож, правильніше, на мою думку, вести відлік від грудня 1917 року. Крім того, в контексті рецензованого дослідження спірною є  позиція автора про існування у 20-х рр. минулого століття «державності українського народу». У зв’язку зі зробленими зауваженнями постає запитання: чи не надто багато уваги автор приділяє проблемам регулювання міжнаціональних відносин на етапі встановлення та укріплення в Україні радянської влади?

Праця В. Кузьменка, безперечно, заслуговує на високу оцінку. Вона написана на належному теоретико-методологічному рівні й може стати помітним явищем в історико-правовій науці, заклавши солідну базу для подальшого вивчення вітчизняного досвіду правового регулювання міжнаціональних відносин.

Гадаю, монографія стане у пригоді науковцям, викладачам, студентам, широкому загалу читачів, котрі цікавляться історією нашої держави та соціальними процесами, що відбувалися й відбуваються в ній.

Автор: Євген Харитонов

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Bloomberg: Орбан заявив саміту НАТО, що Україні не варто вступати в Альянс Сьогодні, 14 липня

ЗМІ: Зеленський відвідає Британію та Ірландію Вчора, 13 липня

Глава МЗС Польщі прокоментував можливість збиття ракет РФ над Україною Вчора, 13 липня

Президент Чехії розповів, як до кінця року Україні доставлятимуть снаряди Вчора, 13 липня

В ОПУ заявили про плани щодо ратифікації Римського статуту до кінця року Вчора, 13 липня

У Нідерландах заявили, що розглядали варіант військового втручання у зону збиття MH17 Вчора, 13 липня

Вперше з 2008 року рішення саміту НАТО не згадало про вступ Грузії – євродепутат Вчора, 13 липня

Politico: У Європі приватно занепокоєні після обмовок Байдена на саміті НАТО Вчора, 13 липня

ЗМІ: Макрон наступного тижня прийме відставку прем’єра Франції 12 липня

У Пентагоні повідомили про нову розмову Остіна з головою Міноборони Росії 12 липня