№3, лютий 2010
Із чого починається Батьківщина? Не помилюся, якщо скажу: з почуття патріотизму. З любові до України, з гордості за те, що ти її син чи донька. А ще – з постійної внутрішньої потреби виховувати й культивувати в собі найкращі духовні якості й державотворче мислення.
Відомо, що за останні тисячоліття у світі існувало понад 1000 націй і народностей. Але зуміли пронести свою автентичність, а відтак відстояти державність лише близько 200. Що допомогло їм у вирі боротьби за виживання? Насамперед воля до життя та дух патріотизму. І саме це, на мій погляд, може стати об’єднавчою ідеєю.
Усе починається зі школи
На щастя, після розпаду Радянського Союзу система військово-патріотичного виховання в Україні, на відміну від інших республік СРСР, не зникла. Проте так і не набула нової якості. Чому?
Відповідь проста. Сьогодні найголовнішим центром військово-патріотичної підготовки та виховання юнаків залишається школа. Отже, не можна вважати нормальним становище, коли в більшості середніх навчальних закладів немає штатних викладачів предмета «Захист Вітчизни». Мабуть, забулося висловлювання «залізного Бісмарка», який вважав саме шкільного вчителя «творцем перемоги Пруссії».
Наприклад, у багатьох школах Одеської області та й безпосередньо в місті-герої штатно за цим фахом працюють лише 27 відсотків педагогів, решта – за сумісництвом. Звісно, така проблема є і на загальнодержавному рівні.
За майже 19 років незалежності не вирішено в повному обсязі питань, пов’язаних із забезпеченням шкіл навчальною зброєю, інженерним і хімічним майном тощо. Це аж ніяк не сприяє належному рівню допризовної підготовки, зменшує зацікавленість і в учнів, і в педагогів.
Згоден із цією думкою і підполковник у відставці Станіслав Рогозин, який багато років був членом методичної ради вчителів з предмета «Захист Вітчизни» Суворовського району міста Одеси.
– Складається враження, – каже мій співрозмовник, – що в міністерствах освіти і науки, а також оборони України хтось свідомо ігнорує вимоги указу Президента «Про концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді». Адже, хоч як це парадоксально, саме з цих міністерств надходять документи, які часто-густо дублюють один одного, або неоднозначно трактують одні й ті само питання. Зокрема, щодо навчальної бази, методики викладання предмета тощо. Зрештою, чому ще й досі не виконана постанова Кабміну від 30 листопада 2000 року, якою передбачено запровадження посади заступника директора школи з військово-патріотичного виховання?
Загалом же тенденція до вдосконалення системи допризовної підготовки характерна не лише для України. Так, у зв’язку з терористичною загрозою початкову військову підготовку в США нині проходять 270 000 школярів. Вирішено організувати при середніх школах 280 курсів початкової військової підготовки. А торік планували охопити цією підготовкою 1820 шкіл.
У Росії також після відомих подій у Чечні прийнято рішення про відновлення цілісної системи підготовки громадян до військової служби та організації військово-патріотичного виховання. Коментарі, як то кажуть, зайві. Сумний досвід нам, звичайно, не потрібний, але замислитися маємо.
Післямова
Свого часу відомий письменник і філософ Олександр Герцен писав: «Є тільки два різновиди людей – або патріот своєї Вітчизни, або ж мерзотник свого життя». Вірю, що в нашій державі значно більше патріотів, для яких найголовнішими в житті є поняття честі, совісті, відваги, любові до Батьківщини.
Хочемо ми того чи ні, але з переходом до формування Збройних Сил України на контрактній основі, дедалі більше навантаження з підготовки молоді до захисту Вітчизни лягатиме саме на школи, ліцеї, коледжі. Проте навчально-виховні заклади здебільшого не мають відповідних фахівців, спеціального педагогічного й матеріально-технічного забезпечення, а отже, неспроможні в належному обсязі охопити військово-патріотичною роботою молодь. І це серйозна проблема, яку, на мій погляд, можна розв’язати шляхом утілення в життя узагальнених пропозицій Всеукраїнського науково-практичного семінару. Насамперед слід підвищити рівень військово-патріотичного виховання молоді, розпочинаючи з молодших класів загальноосвітніх шкіл; дотримуватися чіткого виконання відповідної постанови Кабінету Міністрів щодо запровадження посади заступника директора школи з військово-патріотичного виховання в загальноосвітніх виховних закладах.
Окрім того, вважаю: військовим командирам, керівникам вищих і середніх навчальних закладів потрібно ефективніше використовувати можливості Університету українознавства, козацьких організацій України, організацій ТСОУ, музеїв і засобів масової інформації.
Переконаний, усе це не тільки словом, а ділом сприяло б вихованню справжніх патріотів України, майбутнього нашої держави.
Автор: Євген Тищук
Архів журналу Віче
![]() |
№7 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Вивезення будівельного сміття. Що потрібно знати
Ексдержсекретар Трампа розповів, яким може бути його "мирний план" для України
Сікорський про дозвіл Україні бити вглиб РФ: Крапля камінь точить
Як знайти надійний пункт прийому алюмінію в Києві?
Почему опытные туристы выбирают Lowa
Порівняння вісків для виготовлення свічок
Президент Словаччини погрожує Україні через припинення транзиту роснафти
Чехія готує нову ініціативу з постачання Україні снарядів на 2025 рік
Штаб Трампа подав скаргу на Гарріс через передачу грошей із фонду Байдена
Польський міністр назвав вирішення історичних суперечок щодо Волині умовою вступу України до ЄС