передплата Українською | In English

№7, квітень 2006

"Мені навіть страшно робиться, коли подумаю, ЩО я знову затіваю. Але так вирішили люди. Отже, так має бути!"

– ділиться думками Валентина Дьяковська

Валентина Степанівна Дьяковська сьогодні з усмішкою згадує ті дні, коли доводилося ходити дворами й вулицями та переконувати, пояснювати, розповідати людям, що може дати створення органу самоорганізації населення – комітету мікрорайону.

А тоді було не до сміху. Багато хто скрушно махав рукою: нічого, мовляв, не зміниться. Але деякі одразу стали Степанівні помічниками. Останніми днями грудня 2002 року ініціативна група одержала дозвіл Ленінської районної в місті Севастополі ради на створення органу самоорганізації населення. А вже в січні 2003-го комітет мікрорайону "Селище Дальнє", ставши юридичною особою, одержав посвідчення районної державної адміністрації про реєстрацію й відкрив свій рахунок у банку.

Мабуть, тільки їй та близьким став відчутним той тягар, який узяла на свої плечі. До того ж домашні турботи матері й дружини ніхто з Валентини Степанівни не знімав та й знімати не збирається...

Помаленьку, але конкретними справами поповнювалася історія комітету мікрорайону "Селище Дальнє". За такий короткий час удалося вирішити головне завдання: люди зрозуміли переваги САМООРГАНІЗАЦІЇ і переконалися, що разом вони – сила. Люди охоче відгукуються на суботники, інші заходи. Був смітник біля тролейбусної зупинки – зробили на його місці клумбу. Спорудили й облаштували п'ять майданчиків під контейнери для збирання твердих побутових відходів, зокрема чотири з них самотужки. Без суєти і лайки, бо всім зрозуміло: у чистоті жити вигідніше. Установили десять контейнерів. Два з них – за кошти, що їх виділила районна рада в рахунок фінансової підтримки органу самоорганізації населення.

А взяти благоустрій "свого" шматочка дороги. Адже в районної державної адміністрації традиційно бракує часу і сил, а головне – коштів, щоб довести до ладу дороги в приватному секторі. Валентина Степанівна знайшла помічників. Вадим Бадежко, Сергій Миронов, Микола Шутька обійшли всі двори, взяли на облік усіх автолюбителів, які мають транспортні засоби, розмовляли з ними, доводили, що вигідніше вкласти гроші в облаштування доріг, аніж витрачати на ремонт автомобілів. Тих, хто погодився з доводами ініціативної групи, набралося осіб сорок. Пустили шапку по колу. Самі купили бетон, гравій, готовий асфальт. Добре, що знайшлися і будівельники свої, й умільці. А краса ж яка вийшла – ні вибоїн, ні ковдобин! Їдеш, і душа радіє. Методом народної будови облагородили всю вулицю Кримську, частковий ремонт дороги змогли зробити на Бахчисарайській, Харківській, Далекій, Феодосійській.

Можливо, хтось і не погодиться з таким вирішенням питання. Мовляв, є будівельні шляхові організації, з автомобілістів стягується державний податок, за рахунок якого варто було б утримувати всі дороги в належному стані. Хто ж сперечається? Тільки от коли дійдуть руки до того, щоб навести лад на вулиці, на якій ми СЬОГОДНІ живемо, мабуть, не скаже ніхто. А комітет мікрорайону "Селище Дальнє" УЖЕ ЗРОБИВ конкретну справу.

Недаремно ж у конкурсі з благоустрою території району, що другий рік поспіль із врученням грамот і грошових премій проводять районна рада та районна державна адміністрація, цілі вулиці і приватні домовласники комітету мікрорайону "Селище Дальнє" опиняються серед призерів.

Валентина Дьяковська почала тривалу процедуру з урегулювання земельних відносин у зв'язку з ідеєю організувати й облаштувати дитячий спортивний майданчик. "Мені навіть страшно робиться, коли подумаю, ЩО я знову затіваю. Але так вирішили люди. Отже, так має бути!" – ділиться своїми думками Валентина Степанівна. Наче вибачається за тимчасові незручності в розміреному житті чиновників. Перші кабінети вже пройдено. Принципове "добро" та перші візи вже отримано. Ленінська районна в місті Севастополі рада своїм рішенням додатково виділила комітетові мікрорайону тисячу гривень для облаштування дитячого спортивно-оздоровчого майданчика. До речі, цим самим рішенням районної ради для цієї ж мети передбачено необхідні кошти квартальному комітетові "Селище Миколаївка" (голова – Ольга Миколаївна Грищенко) і територіальному комітетові "Мартинова бухта" (голова – Микола Сергійович Мокєєв).

У 2005 році вперше районним бюджетом було передбачено виділити 54,7 тисячі гривень на надання фінансової підтримки органам самоорганізації населення. Це один із показників того, що роль останніх у суспільно-політичному житті та розв'язанні соціально-економічних проблем територіальної громади району зростає. Та й пресі, телебаченню є що доброго сказати.

Відчувши підтримку, керівники органів самоорганізації вирішили об'єднатися, створити своєрідний неформальний клуб. Виходили з того, що не завжди на офіційних нарадах, семінарах, зустрічах із керівниками району або міста є можливість висловити наболіле, поділитися своїми думками. Деякі голови не приховували, що "занадто офіційно, по-казенному відбуваються певні заходи", "слова не дадуть сказати", "ми хочемо не тільки слухати, а й говорити". "Зачинателями" ідеї стали Сергій Артемійович Миков (вуличний комітет "Міське кільце"), Олена Василівна Витковська (будинковий комітет "Веселка"), Наталя Миколаївна Гаценко (будинковий комітет "Глорія"), Ірина Олександрівна Тишковська (будинковий комітет "Зелений двір"). У затишній кав'ярні з чаєм і кавою відбулося перше засідання, потім друге, третє. Мети було досягнуто.

Будь-яке засідання неформального клубу (а воно відбувається раз на два місяці) ретельно готують.

Заборонених тем немає, вимоги до промовця – повага до присутніх, стислість виступу й конкретність пропозицій. А пропозицій якраз багато. Узяти, приміром, питання обрання органу самоорганізації населення. Адже за Законом України "Про органи самоорганізації населення", що застарів і потребує вдосконалення, це здійснюється лише таємним голосуванням. А чому не можна довірити самим зборам, що обирають конкретний орган самоорганізації населення, таємним або відкритим голосуванням обирати свій робочий орган? Або, скажімо, чи є потреба обов'язкового згадування терміна "прибудинкова територія", якщо йдеться про межі діяльності будинкових комітетів? До речі, свого часу саме Ленінська районна в місті рада через міську раду депутатів підготувала цілий пакет змін до Закону "Про органи самоорганізації населення".

Зацікавлена розмова відбулася й стосовно питання необхідності складання документа, що має назву "Громадський паспорт органу самоорганізації населення". Визначена його базова форма, адже всім зрозуміло, що громадський паспорт будинкового комітету, природно, відрізняється від паспорта комітету мікрорайону. Цей документ являтиме собою своєрідний синтез щоденника та архівних даних, каталога проведених заходів і питань санітарного стану території, списку людей, що потребують особливої уваги, і відомостей про технічний стан будинку. Коротше кажучи, візьмеш такий документ і довідаєшся про орган самоорганізації населення все в деталях. Досить зручно й ефективно.

Дуже важливо й те, що всі пропозиції, висловлені на засіданнях клубу, оформляють і передають до координаційної ради. Її рекомендації з проектом рішення або розпорядження лягають на робочий стіл голови районної в місті ради або голови районної державної адміністрації відповідно.

Цілком природно, що на останніх засіданнях клубу відбулася серйозна розмова про участь органів самоорганізації населення в виборах. Насамперед це стосувалося ретельного складання списків виборців. Завдання одне: домогтися максимальної об'єктивності волевиявлення народу, зробивши все для того, щоб кожен виборець був упевнений: його голос "там, де треба"!

Горизонти діяльності органів самоорганізації населення неосяжні. Тож нехай маленький, але конкретний крок на шляху вдосконалення роботи кожного комітету неминуче наближає торжество справжньої демократії.

Автори: Геннадій ЕЛЬЧІЄВ,

Плакат - брат барикад