№3, лютий 2010
Нова столична виставка Івана Марчука несподівано вибухнула на закутій у кригу й від того ще ірреальнішій Воздвиженці.
Художник пізнаваний та водночас інший. По-чернецькому абстрагований від марноти марнот, він залишається окремою галактикою у всесвіті українського художницького буття: чи то йдеться про багатозальний виставковий центр, чи то, як у нинішньому випадку, про симпатичну галерею «АВС-арт» у підретушованому фешенебельною архітектурою старому кварталі Подолу. Колись тут, у будинку з таким самим номером (10), народився Булгаков, якого потім похрестили неподалік – у Хресто-Воздвиженський церкві. Тож осяяння присутністю Майстрів цього клаптика землі від початку замислено десь там, за хмарами, куди й погляд не може сягнути.
Галактика на ім’я Марчук не часто, проте систематично замикає в цикли періоди творчої еволюції, неначе нові планети народжує. Утім, це природно – перетранспоновуватися кожні N років.
2005-го в Українському домі Іван Степанович явив світові «дев’ять Марчуків»: дев’ять своїх «Я». Тоді в інтерв’ю «Вічу» Майстер пояснював: «У тому, що стаю іншим у творчості, винна моя ненаситність». Стосовно появи десятого Марчука художник замислився: «Має минути час».
Тож часу сплило не так багато. Ось він, «десятий Марчук» («Погляд у безмежність»): півтори дюжини робіт, які випромінюють бунтівництво, шал. Композиційно досконалі, вони пульсують технологічною новітністю. Художник вбиває несамовитістю, приголомшує сплеском фарб: бузок, аквамарин, жовтянка, безмежний сірий… (Є на виставці також роботи з інших циклів і поза циклами.)
Розповідає директор галереї Алла Маричевська:
– Нещодавно Іван Степанович відвідав вернісаж Савченка. Поглянув на місце, стіни. Приміщення йому, певне, сподобалося. Він дуже бажав побачити свій новий цикл не в майстерні. Розгорнутим. Коли запропонувала зробити виставку, Майстер спочатку відмовився: «Я ж не комерційний, нічого не продаю». Відповіла йому: «Не ставлю за мету комерційно вас виставляти». А потім кажу: «Скільки молодих людей про вас не знають?! Вам Господь дав талант, ви його зреалізували, й це не ваше тепер! Воно вам не належить! Люди повинні це бачити!». Після паузи Іван Степанович мовив: «Будемо виставлятися!..». Майстер дуже не любить, коли про нього говорять у його присутності. Тож на відкритті йому довелося самому трохи розповісти про історію появи цього циклу. Якось митцеві спало на думку, що він ніби живе під великою банею. Однієї прекрасної миті той купол відкрився, й художник побачив чудовий безмежний світ. Картинка, що в нього перед очима постала, зафіксувалася, баня закрилася, й нині роздивляємося фрагменти того, що побачив він.
Назву експозиції «Витівки творчого духу» Іван Степанович тлумачить так: «Якщо ідея вимагає, є настрій і впевненість, то чому б не похимеритися волею Творчого Духу? Він постійно стоїть між мною та полотном. Творчий дух витворяє зі мною, що хоче».
…На сходинках галереї пурпуровий від 20-градусного морозу Майстер сумно дивиться, посміхаючись у вуса: «Приходь у майстерню, адресу пам’ятаєш?». Художник Іван Марчук вважає єдиним прийнятним нелюдне, тет-а-тетне спілкування. Як і належить галактикам.
Фото з архіву
галереї «АВС-арт».
Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА
Архів журналу Віче
№7 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Орбан: Мир в Україну може бути принесений лише ззовні
Вивезення будівельного сміття. Що потрібно знати
Ексдержсекретар Трампа розповів, яким може бути його "мирний план" для України
Сікорський про дозвіл Україні бити вглиб РФ: Крапля камінь точить
Як знайти надійний пункт прийому алюмінію в Києві?
Почему опытные туристы выбирают Lowa
Порівняння вісків для виготовлення свічок
Президент Словаччини погрожує Україні через припинення транзиту роснафти
Чехія готує нову ініціативу з постачання Україні снарядів на 2025 рік
Штаб Трампа подав скаргу на Гарріс через передачу грошей із фонду Байдена