№2, січень 2010

Статус нотаріату у сфері соціального управління

За період існування незалежної України статус нотаріусів зазнав еволюційно послідовного удосконалення. Це позитивно позначилося на їхній діяльності щодо забезпечення стабільності цивільного обороту, зниження навантаження на суддів завдяки зменшенню кількості суперечок про нікчемність і заперечність операцій, вирішення правових конфліктів без звернення до суду. Крім того, діяльність нотаріусів була гарантією не лише підвищення рівня правової освіти населення, а й дотримання режиму законності. Так, особі, що звернулася до нотаріуса, роз’яснювали значення всіх операцій і наслідків їх здійснення, а її дії приводили у відповідність до законодавства [6, с. 14].

В Україні основним законодавчим актом, що визначає правовий статус нотаріусів, зміст та організацію діяльності нотаріату, є Закон № 3425-XII від 02.09.1993 р. «Про нотаріат» [5], положення якого конкретизовані іншими нормативно-правовими актами. За визначенням Міністерства юстиції (лист Мін’юсту № 31-32/300 від 17.05.2007 р. «Стосовно реформування нотаріату в Україні»), він є законом перехідного періоду, а тому потребував оновлення, приведення у відповідність до сучасних тенденцій формування державності на демократичних засадах. Саме тому в 2008 році до нього внесено істотні зміни, спрямовані на уточнення правового статусу державних і приватних нотаріусів, вимог, яким вони мають відповідати; регламентації режиму нотаріальної таємниці; уточнення порядку роботи кваліфікаційної комісії нотаріату; визначення нотаріального округу тощо. Ці зміни сприятимуть поступовому  переходу  до єдиного нотаріату, удосконаленню порядку допуску громадян до такої діяльності, покращенню умов доступу до нотаріальних послуг.

Разом з тим у дослідженнях учених різних галузевих юридичних наук обґрунтовуються доктринальні положення трансформації інституту нотаріату, формування нотаріального процесуального права. У цьому контексті слід відзначити роботи С. Фурси [10], В. Черниша [11], О. Гріненко [2], Л. Ясінської [12] та інших.

Узагальнення теоретичних напрацювань дає змогу визначити суть нотаріальної діяльності як таку, що юридично закріплює цивільні права з метою запобігання їх можливому порушенню, забезпечення дотримання режиму законності в державі. Як і суди, нотаріуси здійснюють контрольну функцію за дотриманням правил у цивільних відносинах. Однак нотаріальний контроль має попередній характер, адже здійснюється тоді, коли відсутній спір про право, на відміну від судового, який є наступним кроком, що здійснюється вже після виникнення спірного правовідношення.

Система нотаріату визначена нормами не лише цивільного, а й інших галузей права, зокрема адміністративного, завдяки чому може функціонувати не як сукупність розрізнених осіб – державних та приватних нотаріусів, а як певна організаційна структура із взаємозв’язками і всередині, і поза її межами. Але в наукових дослідженнях з адміністративного права проблема управління нотаріатом вивчена вкрай недостатньо. Про це свідчать роботи Г. Гулєвської, яка аналізувала організаційно-правові аспекти державного регулювання нотаріальної діяльності [3], і К. Федорової, котра вивчала проблеми адміністративно-правового регулювання приватної нотаріальної практики [9].

же, актуальність дослідження природи відносин у сфері управління нотаріатом зумовлена доктринальним обґрунтуванням напрямів оптимізації такого управління та їх упровадженням у чинне законодавство.

У структурі відносин нотаріату можна виокремити такі їхні види: а) ті, що складаються в межах правового статусу нотаріуса; б) ті, що виникають, змінюються і припиняються у зв’язку зі вчиненням нотаріальних дій; в) з організації діяльності нотаріату; г) щодо контролю за організацією нотаріату. Виокремлення з цього переліку відносин з управління нотаріатом зумовлює необхідність звернутися до положень доктрини адміністративного права щодо сутності та правової основи управління як такого, його розмежування з державним регулюванням. Це питання частково досліджене Г. Гулєвською. Висновки, зроблені нею, безперечно, мають наукове значення. Вона аналізує співвідношення державного управління й державного регулювання діяльністю нотаріусів [4, с. 66–81]. Останнє визначається як упорядкувальний цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини в галузі організації та функціонування нотаріату. Межі та сутність цього впливу зумовлені публічно-правовою природою нотаріальної діяльності, який полягає в її організації та контролі за її здійсненням [4, с. 177]. Хоча робота й претендує на те, що в ній уперше здійснене розмежування між державним управлінням і державним регулюванням у нотаріаті [4, с. 7], однак у висновках це положення так і не знайшло визначення. Також викликає певний сумнів, що державне регулювання нотаріальної діяльності обмежується лише її організацією та контролем. Науковий пошук здійснювався в 2004 році, й відтоді доктрина адміністративного права зазнала певних змін щодо розвитку теоретичних основ соціального управління взагалі й державного управління як одного з його видів. Крім того, посилилась аргументація при визначенні різниці між категоріями «державне управління» та «державне регулювання».

Соціальне управління нині визначається як здійснення цілевстановлюючого, організуючого та регулюючого впливу на колективну діяльність людей із метою ефективного досягнення спільних результатів відповідно до реальних суспільних потреб. Виходячи з цього, управління нотаріатом слід віднести саме до нього [1, с. 74, 75]. Щоб визначити його місце в соціальному управлінні, необхідно звернутися до класифікації видів останнього за характером діяльності суб’єктів:

а) державне управління (суб’єкт управління – держава, її органи); б) самоврядне, або муніципальне управління (суб’єкт – органи місцевого самоврядування); в) громадське управління (суб’єкт – органи громадських організацій, інших об’єднань громадян); г) корпоративне управління (суб’єкт – органи господарських товариств та об’єднань підприємств) [1, с. 74, 75].

На основі викладеного управління нотаріатом слід віднести насамперед до державного, бо його суб’єктом виступає і держава загалом, яка визначає стратегію розвитку цього правового інституту,  і органи виконавчої влади (їхні посадові особи) – Міністерство юстиції, Головне управління юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Крім того, діють державні нотаріальні архіви, які є складовою Національного архівного фонду. В них тимчасово зберігаються нотаріальні документи.

Нотаріальні дії можуть учиняти не лише державні та приватні нотаріуси, а й інші суб’єкти та консульські установи. Згідно зі статтею 37 Закону «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії здійснюються уповноваженими на це посадовими особами органу місцевого самоврядування. Посвідчувати заповіти можуть головні лікарі, їхні заступники з медичної частини або чергові лікарі цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальники госпіталів, директори  або головні лікарі будинків для осіб похилого віку та інвалідів; капітани суден, начальники пошукових експедицій, командири військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів; начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Деякі з перелічених посадових осіб можуть засвідчувати доручення.

Доктриною адміністративного права доведено, що найважливішою особливістю поняття «державного управління» є його зв’язок із застосуванням державної влади відповідними органами держави з метою виконання всіх її основних цілей, завдань і функцій. Таке управління визначено як нормотворча й розпорядча діяльність органів виконавчої влади з метою владно-організуючого впливу на відповідні суспільні відносини та процеси в економічній, соціально-культурній і адміністративно-політичній сферах, а також внутрішньоорганізаційне управління в апараті всіх державних органів з метою виконання покладених на них функцій і повноважень. Підкреслено, що під час використання в науковому та нормотворчому обігу згаданого поняття доцільно враховувати його фактичну реалізацію у двох сферах. По-перше, з боку тільки органів виконавчої влади щодо будь-яких зовнішніх керованих об’єктів. По-друге, як з боку апарату всіх державних органів (включаючи органи виконавчої влади), так і щодо підлеглих їм ланок (це і є так зване внутрішньоорганізаційне управління) [1, с. 75, 78].

Відповідно до цього діяльність Міністерства юстиції, Головного управління юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (їхніх посадових осіб) можна віднести до державного управління, що здійснюється стосовно зовнішніх керованих об’єктів – осіб, які вчиняють нотаріальні дії. Стосовно інших державних органів і посадових осіб слід зауважити, що їхній управлінський вплив реалізується в межах функції кадрового забезпечення. Участь місцевого самоврядування в управлінні нотаріатом безпосередньо стосується державних нотаріусів і полягає у створенні належних умов для їхньої роботи й деякою мірою – приватного нотаріату й обмежується контролем за його певними функціями.

Співвідношення категорій «державне управління» та «державне регулювання» щодо нотаріату слід визначати, також спираючись на положення доктрини адміністративного права. Згідно з нею «державне регулювання» створює умови для діяльності суб’єктів та об’єктів управління в бажаному для держави напрямі, за яким відбуватиметься розвиток системи управління загалом. «Державне регулювання» є значно ширшим поняттям, бо охоплює більшу сферу діяльності держави. Крім того, підкреслюється неможливість існування регулювання без управління [1, с. 83].

На цій підставі можна наголосити, що державне управління нотаріатом стосується цілеспрямованого впливу безпосередньо на об’єкти управління, використання його методів, що упорядковують діяльність об’єктів. Такими методами можуть бути не лише переконування та примус, а й ті, що реалізовуються у формі імперативних приписів: обов’язковість або заборона вчинення певних дій; реєстраційні дії; контроль і нагляд тощо [1, с. 298]. Державне регулювання нотаріату, у свою чергу, не так впливає на об’єкти управління, як на середовище функціонування нотаріату. Це стосується, наприклад, визначення напрямів реформування, встановлення умов та обсягів фінансування нотаріальної діяльності тощо. Згідно з ч. 1 ст. 2-1 Закону «Про нотаріат» державне регулювання нотаріальної діяльності полягає, зокрема, у встановленні порядку допуску громадян до її здійснення, зупинення і припинення приватної нотаріальної практики,  порядку вчинення нотаріальних дій; визначенні органів та осіб, які здійснюють контроль за організацією нотаріальної діяльності в Україні, перевірки виконання нотаріусами правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита тощо. Отже, законодавець фактично включає до державного регулювання нотаріальної діяльності й державне управління нею. Так, з позицій адміністративно-правової доктрини під державним управлінням нотаріальною діяльністю розуміємо застосування заходів щодо зупинення і припинення приватної нотаріальної практики, здійснення перевірок та контролю за організацією діяльності  нотаріусів і виконанням ними правил нотаріального діловодства.

В управлінні нотаріатом слід виокремити й громадське управління. 1993 року створено добровільну громадську організацію нотаріусів – Українську нотаріальну палату (УНП), яка діє й нині. Вона об’єднує 4000 державних і приватних нотаріусів. У всіх областях створено її регіональні відділення. УНП є колективним членом Спілки юристів України [6, с.14]. В деяких регіонах нотаріуси об’єдналися в асоціації, гільдії, що є колективними членами Української нотаріальної палати. УНП є спостерігачем у світовій організації нотаріусів – Міжнародному союзі латинського нотаріату, який об’єднує нотаріати 80 країн [8]. Статутом УНП визначено такі її основні завдання: підвищення ролі нотаріату в умовах формування ринкових відносин; створення умов для активної діяльності членів УНП на основі єдності їхніх професійних інтересів; сприяння вдосконаленню правового обслуговування громадян, підприємств і організацій нотаріусами – членами УНП і захисту інтересів громадян та організацій у разі заподіяння їм шкоди з вини нотаріуса; розвиток міжнародних зв’язків із метою зміцнення наукових і професійних контактів, обмін досвідом, співробітництво з міжнародними організаціями [7].

Отже, специфіка соціального управління нотаріатом полягає в існуванні трьох його видів – державного, громадського, комунального. Державне управління здійснюється Міністерством юстиції, Головним управлінням юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (їхніми посадовими особами), а також іншими державними органами в межах виконання внутрішньоорганізаційної функції кадрового забезпечення. Останнє стосується й комунального управління. Громадське управління здійснюється Українською нотаріальною палатою як добровільним громадським об’єднанням нотаріусів. Державне управління стосується цілеспрямованого впливу безпосередньо на його об’єкти за допомогою методів управління, що упорядковують діяльність об’єктів. Державне регулювання нотаріату більш пов’язане із впливом на середовище функціонування нотаріату.

Подальший науковий аналіз сутності та змісту управління нотаріатом слід здійснювати, враховуючи визначену специфіку, що вирізняється насамперед формами й методами управління, а також правосуб’єктністю управління нотаріатом.

Джерела

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручн.: У 2-х т. – Т. 1. Загальна частина / Ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.– К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.

2. Гріненко О. О. Особливості правового статусу консула при виконанні нотаріальної функції: міжнародно-правовий аспект: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. 12.00.11 – міжнародне право. – К., 2005. – 26 с.

3. Гулєвська Г. Ю. Організаційно-правові аспекти державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Ірпінь, 2004. – 19 с.

4. Гулєвська Г. Ю. Організаційно-правові аспекти державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні: Дис. … канд. юрид. наук. 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Ірпінь, 2004. – 205 с.

5. Про нотаріат: Закон України  № 3425-XII від 02.09.1993  // ВВР. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

6. Сміян Л. С., Нікітін Ю. В., Хоменко П. Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібн. (2-е вид., стереотип.) / За ред. Ю. В. Нікітіна. – К.: КНТ, 2008. – 680 с.

7. Статут Української нотаріальної палати. – http:// palata.notariat.org.ua/aboutunp/about/doc/118.html

8. Українська нотаріальна палата. – http://palata. notariat.org.ua/aboutunp

9. Федорова К. І. Адміністративно-правове регулювання приватної нотаріальної діяльності в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Національний аграрний ун-т. – К., 2008. – 20 с.

10. Фурса С. Я. Теоретичні основи нотаріального процесу в Україні: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – К., 2003. – 42 с.

11. Черниш В. М. Цивільно-правові засади розвитку нотаріату в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – К., 2003. – 23 с.

12. Ясінська Л. Е. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Львів, 2005. – 19 с.

Автор: Леся Данюк

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня