№2, січень 2010
17 січня в Україні відбувся перший тур президент-
ських виборів. Між голосами, відозвами, посмішками та незворушними гримасами кандидатів перебували обвішані фотоапаратами, завантажені, мов віслюки, штативами й акумуляторами, озброєні диктофонами, блокнотами, скепсисом, іронією, сарказмом, трохи симпатією і трохи заангажованістю журналісти. Не мільйони виборців дивилися, слухали й оцінювали. Слухали, дивилися й оцінювали журналісти. І їхня рецепція стала тим образом політичної дійсності, котру сприймали виборці.
Функціонування демократії неможливе без вільних ЗМІ. На момент проголошення незалежності США, а це 1777 рік, у тринадцяти бунтівних штатах видавалося понад сто газет. Тож і не дивно, що в новоствореній країні утвердилася демократія. А коли в Україні, цікаво, уперше було сто газет?
Та віддамо належне статистиці. Як повідомляє ЦВК, для висвітлення виборів було акредитовано 102 українські й іноземні друковані ЗМІ. Також 54 інформагентства, зокрема такі монстри, як Сіньхуа (Китай), Рейтер (Велика Британія), Франс Пресс (Франція), Кіодо Цусін (Японія), Ассошіейтед Пресс і Блумберг (США), 19 радіокомпаній, 213 телекомпаній (лише з Росії – 100), 58 телерадіокомпаній, 40 інтернет-видань. Навіть 3 студії документального кіно. Над інформаційними матеріалами працювало 938 осіб.
Герої голлівудських фільмів, зазвичай занедбані полісмени, полюбляють фразу: «Я за тобою стежу». При цьому тицяють собі в скельця сонцезахисних окулярів двома пальцями: мовляв, бачиш ці чесні очі? – запам’ятай, бо вони тебе бачать. Світ дивився на Україну. Реаліті-шоу з детективним присмаком, як у 2004 році, не сталося. Телеглядачі, мабуть, розчаровані. А втім, не завше ж Україні дивувати світ. До того ж це була тільки перша серія…
Напередодні виборів цікаве опитування провів Інститут Горшеніна. З’ясовано, що більшість (68,4%) українців цікавляться політичними новинами й інформаційними програмами. Ігнорують їх тільки 19,3%. Переважна більшість (83,1%) громадян обирають таке джерело інформації, як телебачення. Менш як половина (45,4%) опитаних віддають перевагу друкованим ЗМІ, 29,3% – радіо, а 27,6% – роблять свій політичний вибір, спілкуючись із друзями, родичами та знайомими. Довіряють зустрічам кандидатів із виборцями 15,8%, Інтернету – 13,2%, листівкам й іншим агітаційним матеріалам – 10,2%, зовнішній рекламі – 8,1% опитаних. Не довіряють жодному із джерел інформації 2,4% респондентів.
Поцікавилися соціологи й ставленням громадян до інформаційної «заказухи». Половина (50,1%) українців пояснюють «замовлені» матеріали позицією власників ЗМІ, 46,2% – тиском на ЗМІ політичних сил, 39,7% – тривіальним прагненням журналістів заробити, а 17,6% – непрофесіоналізмом і нездатністю давати об’єктивну оцінку подіям.
Автор: Валентин БУШАНСЬКИЙ
Архів журналу Віче
![]() |
№6 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Макрон про наступ України: Маємо допомогти всім можливим, є шанс на міцний мир
Сейм Латвії почав обирати нового президента
Сейм Латвії з другої спроби не обрав президента, один кандидат вибуває
Новим президентом Латвії стане чинний глава МЗС
Лотереи, акции доступные в Goxbet онлайн казино
Кулеба назвав три кроки для успішного саміту НАТО у Вільнюсі
Роли: особливості та переваги страви
Вибори в Туреччині: Опозиційне агентство заявляє про перевагу Киличдароглу
Вирішальні вибори в Туреччині, Греція блокує санкції, Твіттер іде проти ЄС: все за вихідні
В Конгресі США намагаються пришвидшити постачання Україні зброї для успішного контрнаступу