Антиреклама на дострокових парламентських виборах як засіб маніпулювання суспільною свідомістю (частина ІІ)

Отже, аналізуючи антирекламу на виборчих перегонах-2007, зазначимо: головним акцентом Партії регіонів стало розчарування виборців у «помаранчевих» лідерах. Тому не дивно, що рекламну кампанію «регіонали» почали з критики своїх опонентів. Проте «пік» негативної реклами цієї політичної сили припав на останній етап виборчої кампанії (вересень 2007 року): до того ж, хоч як  парадоксально, сталося це після підписання Партією регіонів «Кодексу честі», в якому вони відмовилися від використання будь-якого наклепу й брехні проти опонентів [24].

Отже, свій вересневий «наступ» на суперників ця політична сила розпочала з  реклами, що просто атакує:

«Помаранчеві революціонери обіцяли нам багато добрих справ. Проте замість зміцнення економіки маємо безробіття, підвищилися ціни. Замість визнання України на міжнародній арені ми погіршили взаємини з Росією. Замість реформування уряду – постійні міжусобні сварки і корупція, за яку Ющенко був вимушений відправити у відставку Тимошенко. Нездатність «помаранчевих» працювати разом є доведеним фактом. Щоб позбавитися від «помаранчевого» хаосу виберіть Віктора Януковича і Партію регіонів» [18].

Слід зазначити, що цей рекламний ролик був розрахований переважно на емоційне, а не раціональне сприйняття: використання тривожної музики, темно-помаранчевих відтінків, чорно-білого відеоряду, коли йшлося про опонентів. І, навпаки, яскраві кольори й оптимістична музика при донесенні основного меседжу – «позбавитися від «помаранчевого» хаосу можна лише проголосувавши за Партію регіонів на чолі з Януковичем». Проте вдумливий виборець не міг не побачити очевидної суперечності в риториці «регіоналів», адже на початковому етапі кампанії вони заявляли протилежне: про зростання економічних показників, поліпшення взаємин з Росією і досягнення уряду, який Янукович очолив ще в серпні 2006 року.

Логічним продовженням цієї реклами стали споти під умовною назвою «Голос народу», які повинні були представляти незалежну думку людей. На думку психологів, такі свідчення викликають довіру через свою схожість на нас з вами. Головне, щоб герой був привабливим і типовим. Окрім того, фахівці вважають, що для посилення довіри до реклами і представлення різних аргументів «за»/«проти» тієї або іншої політичної сили необхідно використовувати так званий кумулятивний прийом (накопичення свідчень) – свідчення кількох людей, що «підкуповують» своєю відвертістю й неупередженістю. Саме ці прийоми й використано в антирекламі «регіоналів» [2].

Проте декларування «героями» роликів винятково основних меседжів Партії регіонів – «помаранчева» революція провалилася»; «помаранчева» коаліція не- функціональна, а її учасники не можуть працювати разом»; «Єдина мета «помаранчевих» – влада»; «Ці вибори повинні привести до влади компетентний уряд, здатний досягти того, що необхідне для поліпшення якості життя» – не лише не залишали сумніву в тому, що в рекламі знімалися не випадкові пересічні громадяни, а люди, які добре завчили текст, а й не викликали довіри у більшості виборців [17].

Найпотужнішою в «регіоналів» стала атака на Юлію Тимошенко: за тиждень до виборів ця політична сила випустила кілька роликів, спрямованих проти БЮТ. На думку фахівців, таку активізацію викликала стурбованість Партії регіонів популярністю й зростанням електоральної підтримки Юлії Тимошенко та її політичної сили.

Так, у першому з-поміж «викривальних» спотів політтехнологи «регіоналів» не лише максимально використовували прийоми звуко- і кольорокорекції: чорно-білий відеоряд, тривожна музика (Тимошенко) протиставлялися яскравим кольорам і оптимістичній музиці (Янукович), а й намагалися довести некомпетентність лідера БЮТ за допомогою «неспростовних» фактів (газетних вирізок):

«Хто буде кращим лідером для нас? Коли вона була Прем’єр-міністром, погіршав стан економіки, виросли ціни, ускладнилися взаємини з Росією. Некомпетентність була настільки безнадійною, що Президент був вимушений відправити її у відставку. Під керівництвом Віктора Януковича почалося відродження України. Економіка на підйомі. Почали зростати зарплати, пенсії, відрахування на охорону здоров’я. Україна, прямуй вперед, а не назад! Віктор Янукович і Партія регіонів» [20].

Необхідно зазначити: з психологічної точки зору, використання в політичній рекламі прийому порівняння завжди має позитивний ефект, тому дає можливість показувати «не наскільки ми позитивні, а наскільки негативний противник». Проте акцентування в рекламі «регіоналів» власних заслуг, тоді як більшість людей невдоволена своїм добробутом, зростанням цін та іншими негативними справами – це слабкий аргумент, що відразу викликає опір.

Проте найбільш маніпулятивним, з точки зору застосованих технологій, можна вважати «атакуючий» ролик «регіоналів» під назвою: «Її перемога буде ТВОЄЮ поразкою» [19]. Аналізуючи його зміст, можна дійти висновку, що творці цієї політичної реклами з метою впливу на свідомість електорату використовували прийоми психологічного тиску. Під ними розуміють: посилання на авторитети у поєднанні з різними спекуляціями починаючи від перекручування цитат до посилання на неіснуючі джерела; маніпуляції фактами для створення об’єктивності й точності; тенденційний добір ілюстративного матеріалу з акцентуванням на ефекті «дії, що драматизує»; страхітливі «наочні ілюстрації», що розраховані на створення емоційного дискомфорту й нейтралізацію здатності людини раціонально оцінювати надану інформацію [6].

Так, в основу споту були покладені заголовки газетних публікацій в українських і закордонних ЗМІ, що показували свою реакцію на політичні події, пов’язані з Юлією Тимошенко. До того ж для вірогідності під кожним заголовком Партія регіонів указала джерело матеріалу. Проте на підставі виконаного нами аналізу доходимо такого висновку: медіа, на які в своїй рекламі посилалися «регіонали», або ніколи не використовували цих заголовків, або ніколи не видавали таких статей.

Наприклад, згадана в ролику стаття «Криза на ринку м’яса, цукрова криза» – не що інше, як винесений у заголовок фрагмент статті відомого соціолога С. Макєєва «В очікуванні кризи» (4-й абзац, 21–22-й рядки), в якій ідеться про «моду» політичних сил напередодні парламентських виборів 2006 року використовувати в своїй риториці слово «криза». Тимошенко ж згадується в статті один раз, до того ж скоріше в позитивній тональності: «Тих, хто пророкує майбутні кризи, також хоч гать гати. Російський радник нашого Президента Б. Нємцов не сумнівається в тому, що Ю. Тимошенко веде державу до економічного краху. Так і каже в інтерв’ю засобам масової інформації нашого сусіда, і деякі співвітчизники сприймають це з довірою» [5].

За таким саме «сценарієм» був використаний і заголовок «Ющенко звільнив Тимошенко» із посиланням на популярну англомовну газету «International Herald Tribune». Стаття під назвою «Інфраструктура важливіша, ніж економіка в Україні» [26] була опублікована 28, а не 27 березня, як указувалося в рекламному ролику, вона справді містить цю фразу, але як частину речення  з 15-го абзацу. Слід також відзначити, що в публікації йдеться про 118 тисяч жителів міста Алчевська, що є підконтрольним Партії регіонів, де протягом кількох місяців не було теплопостачання в одну з найхолодніших в історії зим.

Щодо статті ««Глухий» газовий кут», також згаданої в цій політичній рекламі, зазначимо, що вона справді була надрукована в газеті «Львівська правда». Проте в ній немає жодної згадки про лідера БЮТ і її некомпетентність у сфері газової політики. Навпаки, в статті наводяться уривки з інтерв’ю президента Інституту стратегічного розвитку ПЕК Росії Володимира Мілова, в якому він звинувачує «Газпром» у безуспішності переговорів між Україною й Росією, вважаючи, що його «ультимативна позиція» має погано приховане політичне забарвлення. Цікавими, на нашу думку, є такі вислови Мілова: «Російська Федерація загнала себе в глухий кут, виставивши дуже тверді та політично мотивовані вимоги в ситуації, коли немає достатніх механізмів захисту власних інтересів у сфері транзиту...»; Росія «постачає газ здебільшого в східні регіони України, і якщо з 1 січня почне обмежувати поставки, то покарає тих, хто торік (мається на увазі 2004 рік. – Прим. авт.) голосував за проросійського кандидата на президентських виборах» [22].

Необхідно зазначити: нам узагалі не вдалося виявити статті, що були опубліковані в газеті «Единое Отечество» та інтернет-виданні ForUm, на які є посилання у відеоролику.

Додамо, що, окрім використання в рекламі невірогідної інформації, політтехнологи також намагалися вплинути на свідомість електорату шляхом концентрації уваги на ключових фразах, які не лише виносили в центр екрану, вони були написані на білому тлі чорними літерами з червоним підкресленням, тим самим викликаючи асоціації з фірмовими кольорами БЮТ [19].

До ще однієї застосованої «регіоналами» маніпулятивної технології можна також віднести і прийом перебільшення: «Її перемога буде ТВОЄЮ поразкою», який був націлений на додаткове акцентування події, перебільшення його значення в житті самого населення.

І нарешті, щоб викликати негативні емоції стосовно свого основного опонента, творці ролика використовували винятково чорно-білий відеоряд і драматичну музику з дратівливими звуками [19].

Щодо пропрезидентського блоку «Наша Україна–Народна Самооборона» зауважимо: свою антирекламу він будував на критиці досягнень уряду Януковича в соціально-економічній сфері.

Перший ролик на цю тему, який умовно можна назвати «Це так?», вийшов на телеекрани в другій половині серпня [16]. У кадрі ми бачимо типажі, що змальовують символічних представників деяких соціальних груп країни: домогосподарку, пенсіонерів, шахтарів, гончаря-ремісника, селян тощо. Водночас закадровий голос начебто «всьому народові» ставить запитання про справедливість тверджень уряду про його успіхи: «Регіони» стверджують, що зарплатня і пенсії зросли... Це так?» І «герої», звичайно, відповідають негативно, але(!) переважно поглядами, мімікою, всім своїм «жалюгідним» виглядом, а зовсім не в тривіальному плакатно-мітинговому дусі. За емоційним впливом на непересічного сучасного глядача ця реклама була, безперечно, набагато переконливішою формою відповіді на соціальні дилеми майбутніх виборів за всі словесно-цифрові викладення, якими так грішили кліпи «регіоналів» і БЮТ. Зрозуміло також, що цей сюжет «НУ–НС» мав і певних соціальних адресатів, і, найімовірніше, імпонував сприйняттю інтелігентного глядача, який зазвичай не піддається прямому пропагандистському тискові на свою свідомість.

Критику соціально-економічних досягнень уряду Януковича було продовжено в рекламному ролику «НУ–НС» з риторичною назвою «Наступний уряд «регіонів»?» [12]. У ньому політтехнологи, що працювали на пропрезидентський блок, намагалися продемонструвати електорату, як насправді «піклується» про інтереси людей Партія регіонів, викликавши в них тим самим недовіру до цієї політичної сили і до всього того, про що вона заявляє. Для цього вони використали цілу низку маніпулятивних технологій.

Так, знаючи про те, що колір має сильний емоційний вплив на людину, спін-доктори побудували на грі кольором увесь цей ролик. Водночас вони не лише прагнули викликати асоціації колір–символ, використовуючи для цього помаранчевий і блакитний як «фірмові знаки» протиборчих політичних сил, а й застосували колірний контраст для акцентування й переведення уваги з одного смислового епізоду на інший: кольорова картинка (обличчя літньої людини) – чорно-біла картинка (обличчя цієї ж літньої людини) – чорний екран – кольорова картинка (діти) і т. ін.

Атаку на «регіоналів» спричинила також заява про ініціацію ними референдуму стосовно офіційного статусу російської мови й випуск кількох політичних роликів на цю тему. Контррекламою «НУ–НС» став креатив «Клацаючі щелепи» [11], що вийшов на телеекрани за тиждень до виборів. Експерти віднесли цей відеокліп до розряду «дратівливої» реклами, що більше вона обурює або дратує людей, то сильніший підсвідомий вплив справляє. Метою такої реклами є не лише запам’ятовуваність і впізнаваність, а й формування «емоційної» пам’яті. Саме вона, на думку фахівців, може зіграти злий жарт з громадянами, що не визначилися в своєму виборі: у найостанніший момент місце розташування їхньої «галочки» в бюлетенях визначить те, що найглибше засіло в мозку, те, що спадає на думку про передвиборну агітацію першим.

Слід зазначити, що в цьому ролику як подразники використовували не лише «клацаючі» звуки й монотонну музику, а й насичений яскраво-синій колір, надмірне використання якого, за твердженням психологів, викликає у людей відчуття тривоги, роздратування, пригноблення [3, 23].

Після виходу цього споту «НУ–НС» звинуватили в плагіаті: нібито ідея «клацаючих» щелеп вже була раніше використана британською телекомунікаційною компанією Vodafone. Деякі експерти вважали, що справа дійде до суду, і Vodafone вимагатиме багатомільйонну компенсацію за незаконне використання свого образу. Проте все спустили на гальмах.

У своїй антирекламі пропрезидентський блок партій також намагався вплинути на емоції виборців за допомогою соціальних стереотипів – спрощених образів, стандартизованих уявлень про навколишній світ, «картинок у наших головах» [4]. Так, на початку вересня 2007 року в телеефірі з’явилися рекламні ролики цього блоку, в яких використали сюжети про «маленького українця» [15] і «депутата без привілеїв» [14]. В основу їх було покладено стереотипи про «красиве життя» з його неодмінними атрибутами: дорогими машинами, сигарами, пачками американських доларів, новомодними курортами, джакузі. «Господарями» цього «життя» були депутати й бізнесмени. Все це протиставлялося існуванню простих людей, середньостатистичного, так званого маленького, українця, якого можна під час виборів купити, умовно кажучи, за 5 копійок. Завдяки такому контрасту «картинок» політтехнологам «НУ–НС» вдалося не тільки створити яскраві образи, що запам’ятовуються, викликати негативні емоції, а й закріпити в свідомості електорату слоган своєї кампанії про те, що закон повинен бути одним для всіх.

Наступний хід «НУ–НС» – використання в їхній антирекламі порівняння, що мається на увазі. На дострокових парламентських виборах ця технологія була покладена в основу політичного ролика, який умовно можна назвати «Породілля в селі» [13]. Його мета – формування порівняльних асоціацій і, як наслідок цього, логічність негативного ставлення до «влади заможних», що асоціюються в багатьох українців з Партією регіонів:

«Десятки тисяч сіл по всій Україні не мають жодного автомобіля швидкої допомоги. Це небезпечно. Це несправедливо. Ми скоротимо парк розкішних урядових і депутатських авто. І забезпечимо кожному селу машину швидкої допомоги. Це захист. Це справедливість. Час змін настав. Наша Україна – Народна Самооборона. Закон – один для всіх!».

Не відмовився від антиреклами у своїй передвиборній кампанії й БЮТ. Але, на відміну від суперників, його передвиборні кліпи були спрямовані на те, щоб викликати позитивні емоції, навіть тоді, коли в них критикували опонентів: упевнений, але стриманий тон Тимошенко, приємна класична музика, біло-червоні кольори чистоти й відданості (червоне сердечко на білому тлі), чіткі й ясні слогани, які апелювали до таких соціальних цінностей, як справедливість, свобода й рівність, що їх найбільше потребує суспільство:

«Ви втомилися від політики. Ви вважєте, що ваші обранці забули про вас і борються тільки за владу. Так, справді, боротьба йде. Між нашою політичною командою і кількома сімейними кланами, які привласнили три чверті національного багатства України. Вони, маючи владу грошей, знищили перемогу Майдану. Не будьте наївними! Їм абсолютно байдуже, якою мовою ви розмовляєте, буде Україна незалежною чи ввійде до складу нового Радянського Союзу, будемо ми в НАТО чи ні. Їм лише не байдуже, скільки грошей вони зароблять на Україні. Вони – тіньові власники ваших підприємств, і ви голосуєте так, як вони скажуть. Вони купують канали телебачення, керують вашою свідомістю й вибором. Проте я вірю, що ви на дострокових виборах розірвете це замкнуте коло, і в Україні відродиться життя. І скільки б мене не ганьбили, знайте, що я в цій боротьбі з вами. І ваш час перемоги вже настав!» [7].

Підкреслена м’якість і стриманість Юлії Тимошенко в кадрі, тихий голос, приємна фортепіанна музика повинні були не тільки мобілізувати прихильників, а й послабити роздратування електорату, який негативно ставився до неї. Необхідно також зазначити, що БЮТ стала першою політичною силою, яка в своїй рекламі артикулювала в позитивному контексті вкрай дискусійну тему НАТО. Північноатлантичний Союз виступає як цінність, і цей хід підсилює переконливість звернення, оскільки прихильники Тимошенко показані як консолідована група, що не має внутрішніх суперечностей щодо цього питання. Втім, амбівалентне формулювання тексту залишало можливості для будь-якого варіанта ідентифікації: якщо потенційний виборець мало симпатизував НАТО, то він міг обрати «ні» у фразі «будемо ми в НАТО чи ні».

Щодо політичної реклами БЮТ також зауважимо: в деяких спотах цього блоку використано приховану антирекламу. Так, серія роликів «Зробила тоді – зробить нині» [8] або «Поверніть нам Юлю!» була побудована за таким принципом: шахтар, водій, вчителька, жінка на ринку, митник, жінка в ощадкасі, колгоспник пропонують глядачам на власні очі переконатися у привабливості «цінової стабільності» за Януковичем, пригадати «радісні часи» правління Тимошенко і «повернути Юлю» у прем’єрське крісло, щоб вона навела лад. На думку експертів, за допомогою цієї реклами Тимошенко не тільки намагалася розкритикувати соціально-економічну політику Януковича, а й виправдатися перед виборцями за своє прем’єрство 2005 року.

Проаналізуймо «внесок» КПУ в антирекламу на дострокових парламентських виборах. Свій «вибір» ця політична сила зробила на користь соціальних стереотипів, за допомогою яких намагалася вплинути на емоції виборців. Отже, політтехнологи, які працювали на комуністів, в основу одного з рекламних спотів поклали уривок з відомого фільму «За двома зайцями» – епізод, коли головний герой пан Голохвастов намагається справити враження на передбачувану наречену Проню Прокоповну та її батьків:

«Голохвастов: «Для нас, справжніх патріотів, ідеали Майдану, понад усе! Вище за Лаврську дзвіницю! І якщо звідти, з Банкової, поглянути вниз, людиська з їх проблемами здаються маленько-маленькими, як миші, пардон, щури!» 

Мати Проні Прокоповни: «Ой, розумний!»

Батько Проні Прокоповни: «Аж страшно!»

Не вір політичним банкрутам! Довіряй реалістам! Наш номер у виборчому бюлетені 13!» [9].

Слід також зазначити, що в рекламі парламентського сезону 2007 року комуністи відмовилися від засобів попередньої кампанії – роликів, героями яких були стильні енергійні юнаки та дівчата, що сигналізували про привабливість партії для молоді, здійснивши перехід до агресивних технологій. Яскравим прикладом наведеного є політреклама КПУ «Хто ти – нащадок Ватутіна і Ковпака чи Бандери і Шухевича?» (див. табл.) [10]:

 

Таблиця

Отже, ми бачимо, що в основу цього політичного ролика покладена технологія так званого порівняння, яке мається на увазі. Його мета – формування порівняльних асоціацій і, як наслідок, формування негативного ставлення до Президента та його політичної сили, які активно відстоюють права воїнів ОУН–УПА.

Завжди була схильна до агресії політична сила Вітренко: останніми роками її політреклама взагалі «грає» на межі фолу. Чого лише варті відеокліпи ПСПУ парламентських перегонів – 2006 про мови (вчителька-українка в школі не дозволяє дівчині вийти до туалету, бо та звертається до неї російською мовою) і про ветеранів (ветеран УПА відсуває в черзі ветерана Радянської армії і каже, що той «свою війну програв»). Залишилися вірними собі прогресивні соціалісти й на дострокових виборах. Вони запустили в телеефір черговий провокаційний ролик під умовною назвою «Вони говорять: «Зраду геть!» [21].

Отже, коли диктор промовляє текст: «Вони говорять: «Зраду геть!», а самі зраджують один одного», – на екрані зображено, як на тлі сесійної зали Верховної Ради України біжить щур помаранчевого кольору. Під час читання тексту: «Вони говорять: «Ми – за незалежність!», а самі відроджують фашизм», – зображено марш вояків УПА та бійку молодиків у чорному з червоно-чорними пов’язками на рукавах. Коли лунають слова: «Вони говорять: «Ми – за чесні вибори!», а самі підтасовують результати виборів під політичне замовлення», – зображено, як зі смітника з написом «Урна для бюлетенів» до сміттєвозу висипається папір із текстом. Далі на екрані з’являються спотворені, проте легко впізнавані логотипи кількох українських політичних партій. Так, під логотипом політичної партії «Наша Україна» – підкови та знаки оклику – напис «Наша гуморина»; логотип блоку політичних партій «Народна Самооборона» зображено у вигляді дулі з написом під нею «Народний самообман»; логотип Блоку Юлії Тимошенко зображений як перевернуте серце з написом «БЗИК Юлії Тимошенко». Під час того, як гумка стирає ці спотворені логотипи, звучить закадровий текст: «Вони всім набридли. Геть брехунів та обманщиків!». Далі на тлі прапора з логотипом ПСПУ з’являється фото Наталії Вітренко, внизу – підпис «Наталия Витренко. Прогрессивная социалистическая партия Украины», лунає закадровий текст: «Вільні люди повинні жити в справедливому суспільстві. Наталія Вітренко. Прогресивна соціалістична партія України» [2].

Але, на думку експертів з питань діяльності мас-медіа під час виборів, цей ролик порушує норми пункту 5 статті 71 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Так, вони вважають, що демонстрація маршу вояків УПА і бійки молодиків у чорному  з одночасним читанням тексту: «Вони говорять: «Ми – за незалежність!», а самі відроджують фашизм», – є подальшою спекуляцією на тему статусу Української повстанської армії під час Другої світової війни, яку можна розцінити як розпалювання національної ворожнечі. Рекламний ролик викликає вороже ставлення однієї частини українського суспільства до іншої. Крім того, поширення таких матеріалів, на думку спеціалістів, має ознаки злочину, передбаченого статтею 161 Кримінального кодексу України, а саме – «умисні дії, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі». 

Також у цьому ролику, зауважують експерти, є порушення норм частини 9 статті 71 Закону України «Про вибори народних депутатів України», а саме: поширення вочевидь недостовірних відомостей про окремі партії і блоки виборчого процесу – блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» та Блоку Юлії Тимошенко, які тут легко впізнаються. Фраза «Вони говорять: «Ми – за незалежність!», а самі відроджують фашизм» містить інформацію, нічим фактично не підтверджену, що дає підстави вважати ці відомості вочевидь недостовірними. Також можна розцінити як вочевидь недостовірну інформацію той  факт, що відеоряд зображує представників УПА, які взагалі не належать до згаданих виборчих блоків.

Отже, Незалежна експертна рада з питань діяльності мас-медіа під час виборів визнала, що цей телевізійний ролик Прогресивної соціалістичної партії України містить ознаки розпалювання національної ворожнечі, й рекомендувала телерадіоорганізаціям відмовлятися від розміщення в ефірі такого агітаційного матеріалу [1].

Ще однією характерною рисою антиреклами-2007 стало використання гумору, сарказму та іронії (відеоролик БЮТу зі зверненням бабусі до онука, який вимикає світло під час зйомок реклами, – «Вітю, не пустуй!» чи відеосюжет Блоку «КУЧМА», в якому лідер Олександр Волков вгамовує двох пустотливих дітей-забіяк Юлю та Вітю).

Отже, висока ефективність такого прийому, як гумор, пов’язана з «непрямим» впливом на сферу неусвідомлюваних і підсвідомих психічних явищ, проти якого психологічний захист реципієнта дуже слабкий. Адже пряма критика може блокуватися психологічними бар’єрами людини, а на вплив у гумористичній формі захисні реакції різко слабшають [25, с. 120]. Дуже часто гумористичні сюжети в антирекламі використовували в роликах, виконаних у формі мультиплікації (БЮТ, «НУ–НС», партія «Вільних демократів» тощо), яка зазвичай викликає зацікавлення в аудиторії: реципієнтам цікаво впізнавати в намальованих героях добре відомих політичних лідерів, а комічні сюжети надають такій рекламі розважального характеру.

Підбиваючи підсумки, зазначмо: всі суб’єкти виборчого процесу використовували антирекламу для дискредитації противників на дострокових виборах до Верховної Ради 2007 року. До того ж вона будувалася винятково на критиці діяльності опонентів за принципом «Ми і Вони». Для цього політичні сили використовували різні технології впливу на свідомість електорату. 

Так, для створення позитивного емоційного фону лунала врочиста, надихаюча або спокійна музика, використано яскраві кольори. Навпаки, для нагнітання негативних емоцій застосовано драматичну, напружену музику і чорно-білий відеоряд. Для поліпшення ефекту дії на свідомість електорату ці політичні сили акцентували увагу в рекламі не лише за допомогою промовляння основних меседжів диктором, а й виокремлення їх іншим кольором і шрифтом у субтитрах. На емоції виборців також намагалися вплинути за допомогою соціальних стереотипів, асоціативних символів, прямого та непрямого порівняння, порівняння, що мається на увазі, дратівливої реклами, а також гумору, сарказму та іронії.

Досвід виборчої кампанії в Україні доводить: антиреклама в політиці може неабияк впливати на кампанію противника, стратегія якої прорахована заздалегідь. Тому вивчення цього феномену є дуже важливим і для практиків, і для дослідників.

 

Джерела

1. Відеоролик Вітренко не дозволили через розпалення національної ворожнечі // ТелеКритика. – 2007. – 24 вересня. – http://telekritika.ua/politichna/2007-09-24/34020

2. Дмитриева Л. М. Приемы убеждения и аргументации в рекламе // Elitarium. Центр дистанционного образования. – http://www.elitarium.ru/2008/01/10/ priemy_ ubezhdenija_argumentacii_reklama.html

3. Колористика, психология восприятия цвета, цвет и человек. – http://www.rosdesign.com/design/kolorofdesign.htm

4. Липпман У. Общественное мнение. – М.: Институт Фонда «Общественное мнение», 2004. – 384 с.

5. Макєєв С. В очікуванні кризи // Львівська газета. – 2005. – 12 серпня. – http://www.gazeta.lviv.ua/articles/ 2005/08/12/7856/

6. Ольшанский Д. Психологическая война. Приемы психологической войны // Библиотека «Пси-Фактор». – http://psyfactor.org/lib/psywar41.htm

7. Політична реклама БЮТ:  «Ви втомилися від політики». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 56271.html

8. Політична реклама БЮТ: «Зробила тоді – зробить нині». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 59890.html; http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 60797.html; http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 61087.html; http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 61196.html; http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 61577.html

9. Політична реклама КПУ: «Не вір політичним банкрутам! Довіряй реалістам!». – http://censor.net.ua/go/ offer/ResourceID/62450.html

10. Політична реклама КПУ: «Хто ти – нащадок Ватутіна і Ковпака чи Бандери і Шухевича?». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/62450.html

11. Політична реклама «НУ–НС»: «Клацаючі щелепи». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/
62694.html

12. Політична реклама «НУ–НС»: «Наступний уряд «регіонів»?». – http://censor.net.ua/go/offer/ ResourceID/ 62000.html

13. Політична реклама «НУ–НС»: «Породілля в селі». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/62694.html

14. Політична реклама «НУ–НС»: «Про депутата без привілеїв». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 60797.html

15. Політична реклама «НУ–НС»: «Про маленького українця». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 60797.html

16. Політична реклама «НУ–НС»: «Це так?». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/60126.html

17. Політична реклама Партії регіонів: «Голос народу». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 61403.html

18. Політична реклама Партії регіонів: «Нездатність «помаранчевих» працювати разом». – http://censor. net.ua/go/offer/ResourceID/61403.html

19. Політична реклама Партії регіонів: «Її перемога буде ТВОЄЮ поразкою». – http://censor.net.ua/go/ offer/ResourceID/63208.html

20. Політична реклама Партії регіонів: «Хто буде кращим лідером для нас?». – http://censor.net.ua/go/ offer/ResourceID/62595.html

21. Політична реклама ПСПУ: «Вони говорять: «Зраду геть!»». – http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 62810.html

22. Понуркевич Н. «Глухий» газовий кут // Львівська газета. – 2005. – 25 листопада. – http://www.gazeta. lviv.ua/articles/2005/11/25/11006/

23. Психология цвета в рекламе // Акцент, копирайтинг, маркетинг. – http://akcent.in.ua/stati_psihologija_ cveta_v_reklame.html

24. «Регионалы» подписали «Кодекс чести» // УРА-Информ. – 2007. – 5 сентября. – http://ura-inform. com/politics/2007/09/05/kodex/

25. Шумицька Г., Тернавська Н.

Автор: Олена ЯЦУНСЬКА