СОТова торгівля не пішла на користь?

Перспективу мають лише високорозвинені галузі

Вступаючи до Світової організації торгівлі, Україна сподівалася здійснити прорив на міжнародні ринки зі своєю продукцією. На жаль, не так сталося, як гадалося. Неуспіх можна було б списати на світову фінансово-економічну кризу, що припала саме на період очікуваного піднесення української економіки, проте правда полягає в геть іншому.

Світова організація торгівлі (СОТ) – єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі. Її головна функція – забезпечувати якомога вільніші торговельні обміни між країнами. СОТ стала наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеної по Другій світовій війні.

Місце розташування: Женева (Швейцарія).

Дата заснування: 1 січня 1995 року.

Члени: 153 країни.

Бюджет на 2009 рік: 189 млн. швейцарських франків (» 163 млн. доларів США).

Штат секретаріату СОТ: 625 співробітників.

16 травня 2008 року Україна стала офіційним членом СОТ, а в листопаді того ж року Європейська комісія розпочала антидемпінгове розслідування стосовно української продукції підприємств чорної металургії. Водночас до аналогічних дій вдалася Індія, котрій не сподобалися занадто конкурентні ціни на сталевий прокат українського виробництва. Ось так світова спільнота зустріла нового члена СОТ. За рік і Євросоюз, й Індія припинять розслідування проти України, однак ніхто не компенсує вітчизняним виробникам збитків, яких вони зазнали.

Утім, експорт до країн–членів СОТ загалом поволі зростає: перед тут ведуть саме чорна металургія та хімічна промисловість. Схоже, ці галузі стають основою міжнародної спеціалізації України, що, слід визнати, не робить нам честі, адже їхня продукція не вирізняється високою технологічністю й має незначний уміст доданої вартості. За таких умов виникає небезпека занепаду низки важливих галузей, передусім машинобудування, де Україна, випускаючи застарілу техніку ще радянських часів, безнадійно відстала від промислово розвинених країн.

Перспективи мають лише сфери виробництва, що досягли високого рівня міжнародної конкурентоспроможності. Проте, як свідчить досвід інших країн, і тут зростання не завжди гарантується. Наприклад, Киргизія, що перша (1998 року) з країн колишнього СРСР  вступила до СОТ, досі не відчула переваг перебування в міжнародному торговельному клубі. Щоправда, тут практично не виробляють конкурентоспроможної продукції міжнародного рівня, а традиційні торговельні партнери, які не належать до СОТ, запровадили проти Киргизії митні обмеження.

Україна, як і Киргизія, вступаючи до СОТ, узяла на себе зависокі (на рівні розвинених країн) зобов’язання, приєднавшись майже до всіх секторних ініціатив і необов’язкових угод, що різко обмежило можливості захисту національного ринку. Заради справедливості слід визнати: не надто сприятливі умови вступу України до СОТ стали наслідком не бездарності вітчизняних перемовників, а дискримінаційного порядку приймання нових членів. Прийнятий Україною формат «СОТ плюс», поза сумнівом, створює асиметрію не на користь вітчизняних компаній у доступі до ринків. Так, чинні в СОТ положення про субсидування сільського господарства створюють для багатих країн переваги на світових ринках аграрної та харчової продукції. Водночас СОТ обмежує державну підтримку виробництва несільськогосподарських товарів. Виходить, Україна мусить припинити субсидування окремих галузей, які досі вважалися пріоритетними. Тож не дивина, що за рахунок кращих цінових пропозицій закордонні постачальники постійно посилюють позиції на українському ринку. Конкурентоспроможність національних виробників іще тривалий час стримуватиметься через технологічне відставання (проблема відповідності міжнародним стандартам і проходження сертифікації), фінансову неспроможність (можливість надавати споживачам кредити для придбання продукції), брак гарантійного обслуговування (відсутність розгалуженої сервісної мережі) тощо.

На початку нового маркетингового року Україна небезпідставно побоювалася, що Євросоюз відновить імпортне мито на окремі види зернових. Не сприяють розвиткові торгівлі розміри тарифних квот: стосовно низки товарів пропонується встановити квоти, які в 15–20 разів менші за обсяги українського експорту до країн Євросоюзу порівняно з минулим роком.

Однією з очевидних причин відсутності бодай якихось змін в економіці стало невміння українського бізнесу захищати власні інтереси на зовнішніх ринках, використовуючи, зокрема, судові механізми СОТ. Лише нещодавно з’явилася інформація, що вітчизняна компанія готує перший позов щодо дискримінації своєї продукції на ринках країн– членів СОТ. Позаяк позов ще не направлено до судової інстанції, подробиці справи не розголошуються.

Наразі найістотнішою перевагою членства України в міжнародному торговельному клубі експерти називають сприятливіші умови для залучення іноземних інвестицій. Безперечно, вступ нашої держави до СОТ є кроком уперед, адже інакше довелося б укладати сотні двосторонніх торговельних угод, якими мали б регулюватися економічні відносини. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Ксенія Ляпіна вважає, що півтора року перебування України в СОТ – надто короткий термін, аби робити однозначні висновки про здобутки.

Попри суперечливість умов приєднання до СОТ, загальний баланс позитивів і негативів залежатиме від ефективності політики, що здійснюватиметься урядом. Україна має посісти гідне місце в глобальній системі торгівлі, виробивши дійові заходи протидії викликам, котрі випливають із членства в СОТ.

ЖУРНАЛ «ВІЧЕ» ЗВЕРНУВСЯ ДО ЕКСПЕРТІВ ІЗ ПРОХАННЯМ ВИСЛОВИТИ ДУМКИ ПРО ТЕНДЕНЦІЇ, ЩО СКЛАДАЮТЬСЯ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ЕКОНОМІЦІ У ЗВ’ЯЗКУ З ПЕРЕБУВАННЯМ УКРАЇНИ В СОТ.

Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова:

– Добре це чи погано, нині казати доволі складно, бо оцінки сильно розмиті новими умовами розвитку світу, спричиненими кризою. Чимало країн вдається до протекціоністських заходів, і СОТ робить їм зауваження з цього приводу. Проте я не знаю жодного випадку, коли СОТ застосувала б проти таких держав санкції.

Динаміка української економіки невтішна: протягом першого півріччя ВВП скоротився на 18 відсотків. Спад у промисловості за підсумками року очікується на рівні 20 відсотків. Порівняно непогана ситуація спостерігається в аграрному секторі, але лише тому, що інші галузі впали набагато глибше.

Перебування України в СОТ наразі аж ніяк не вплинуло на структуру економіки. Було б добре, якби з кризи ми вийшли з чітким розумінням того, яким буде світ за два-три роки. Нині створюється враження, що політикум розраховує лише на відновлення цін на метал, на дешеву робочу силу, яка буцімто є конкурентною перевагою. Проте насправді нічого не відбувається, що вказувало б на посилення конкурентоспроможності України.

Леонід КОЗАЧЕНКО, президент Української аграрної конфедерації:

– Переваги повноцінного членства в СОТ нашою державою практично не використовуються, натомість аграрний сектор економіки продовжує потерпати від узятих нею зобов’язань під час вступу до цієї організації. Якщо багаті держави можуть дозволити собі скеровувати значні суми на підтримку аграріїв, зокрема шляхом експортних дотацій, то країни, що розвиваються, обмежені в бюджетних коштах. Для захисту своїх внутрішніх ринків вони зазвичай використовують підвищення ставок імпортного мита. Однак як член СОТ Україна не має права ані підвищувати імпортні мита, ані застосовувати експортні дотації. Тобто зі вступом до СОТ можливості регулювання імпорту сільгосппродукції значно скоротилися.

Конкурентна боротьба вже точиться на території України. З одного боку, маємо вітчизняного виробника з переважно застарілими технологіями, а отже, й з низькою якістю продукції. Ніде правди діти, аграрії страждають не лише через відсутність належної державної підтримки, а й через адміністративні обмеження рентабельності та штучні бар’єри в торгівлі, високий рівень корупції в контрольних і дозвільних органах. З другого боку, іноземні конкуренти сповна користуються урядовими дотаціями своїх країн, політикою максимального сприяння як для підвищення ефективності свого виробництва, так і для розширення ринків збуту. Тож не слід дивуватися, що новою загрозою для продовольчої безпеки України стала залежність від імпорту м’ясної та молочної продукції, що дедалі збільшується, пригнічуючи вітчизняне виробництво.

Сергій ТАРАН, голова Національного агентства України з іноземних інвестицій та розвитку:

– Це, безперечно, позитивний чинник з погляду інвестиційного потенціалу України, адже членство в СОТ гарантує інвесторам чіткі та зрозумілі «правила гри», дає впевненість у стабільності ведення бізнесу в нашій країні. Можу відповідально сказати, що інтерес до України з боку інвесторів не зменшується, незважаючи на кризу. На жаль, наш вступ до СОТ майже збігся в часі з початком світової фінансової кризи, що різко обмежило інвестиційні можливості зарубіжних компаній. Саме тому 2008 року чистий приріст іноземного капіталу в економіці України становив лише 6,18 млрд. доларів США (близько 78 відсотків від рівня 2007 року). Однак варто згадати, що за підсумками 2006 року цей показник був іще менший – 4,72 млрд. доларів США. До речі, статистичні дані 2008 та 2009 років погіршилися також через значну девальвацію гривні щодо долара.

Сергій СКРИПЧЕНКО, президент Торгово-промислової палати України:

– Протягом 2008 року, порівняно з попереднім, значно зріс експорт до країн–членів Європейського Союзу (на 72 відсотки), США (на 85), досягнуто найвищих показників у торгівлі з країнами Африки, маємо позитивну динаміку з державами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Основні причини полягають у тому, що Євросоюз відмовився від практики квотування товарів, у багатьох регіонах світу скасовано кількісні обмеження на імпорт металу та продукцію хімічної промисловості. Однак я не наважився б робити однозначні висновки, адже угоди СОТ дають змогу державам за чітко визначеними правилами вживати обмежувальних заходів проти імпорту. Вважаю, ми також повинні грамотно й активно використовувати ці захисні механізми в інтересах своїх виробників, особливо на початковому етапі, доки економіка України не перебудується.

Сподіваюся, наступний рік стане переломним у подоланні кризи. Чимало підприємств–членів ТПП, а серед них і найбільші експортери країни, вже нині нарощують випуск продукції. Тож із поліпшенням світової кон’юнктури активізується зовнішньоекономічна діяльність, ефективніше запрацює і внутрішній ринок. За прогнозами Міністерства економіки, завдяки лібералізації торговельної політики та використанню переваг від членства в СОТ очікується зростання експорту майже за всіма товарними групами. Найкращі перспективи мають підприємства, які послідовно здійснюють технічну й технологічну модернізацію виробництва, реалізують програми енергоефективності, активно шукають і освоюють нові ринки.

Микола ПАЛАДІЙ, голова Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України:

– Виконуючи домовленості сторін, досягнуті під час розгляду заявки України на вступ до СОТ, наш Держдепартамент розробив доповнення до законодавчої бази з питань інтелектуальної власності. У підсумку було внесено зміни до законів України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» та «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», зокрема розв’язано проблему співіснування торговельних марок і географічних назв.

Нещодавно, а якщо бути точним, 19 вересня 2009 року, набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів «Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності». Документ змінює розміри зборів, пов’язаних із охороною інтелектуальної власності: тепер вони однакові для платників з усіх країн, незалежно від обсягу валового національного доходу на душу населення. Такий порядок передбачено Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

Ставши рівноправним членом ТРІПС, Україна бере активну участь у сесіях Ради цієї організації, розглядає заявки, що надходять від інших країн на членство в СОТ.

Автор: Юрій ПОТАШНІЙ