№21, листопад 2009

Дитяча Дитяча "полуничка" з присмаком гіркоти

«Людина, яка постійно бачить на екрані телевізора смерть, як реальну – у новинах, так і художньо вигадану, починає втрачати моральні орієнтири. Якщо в усьому світі щоденно помирають тисячі й тисячі дітей унаслідок катастроф, голоду, або їх убивають маніяки, то одна зґвалтована дитина – це вже майже щось невинне… Ми повинні усвідомити цінність і недоторканність не лише дитячого, а й просто людського життя…».

Геннадій Нейман («Суспільство і педофілія»)

 

За даними Всесвітньої психіатричної асоціації (ВПА), перше місце серед країн, уражених «вірусом педофілії», посідає Японія. Друге – Франція та Бельгія, далі – США, Канада, Велика Британія, Скандинавські країни та Росія, де наразі спостерігається справжній педофілічний бум. Про це свідчать сайти такої тематики в російському сегменті інтернет-простору, кількість яких постійно зростає. Україна поки що в цьому списку – сорок дев’ята, але як постачальник порнопродукції.

За деякими даними, дитяча порнографія посідає третє місце за прибутками після торгівлі наркотиками та зброєю.

Порнографія не стала винаходом Інтернету. Небезпечний контент у аудіовізуальному секторі медіа-простору виник разом із такими могутніми медіа, як кіно, а згодом – і телебачення, що заволоділи свідомістю й почуттями мільйонів глядачів в усіх куточках земної кулі.

Кожна країна бореться з цим злом у свій спосіб. Наприклад, у Великій Британії навіть зберігати дитячу порнографію – кримінальний злочин, а за спробу скачати її з Інтернету на порушника накладається штраф, еквівалентний 150 тисячам доларів. Канада ухвалила закон, згідно з яким навіть пошук дитячої «полунички» у світовій мережі – кримінально каране діяння, навіть якщо обвинувачений нічого не знайшов. Але й жорсткі заходи не завжди ефективні. Кіберпростір  додає до традиційних загроз і ризиків нові, на які суспільство ще не встигло знайти адекватних застережних заходів. Водночас суворі закони більшості держав, що мають на меті створити заслін розповсюдженню дитячої порнографії, зокрема й у Інтернеті, призводять до того, що основним ринком виробництва та збуту порнопродукції стають країни колишнього СРСР, приміром, Україна. Ми ввійшли до п’ятірки держав – виробників дитячої порнографії та десятки лідерів з її розповсюдження. Цьому також сприяють відсутність законодавчої бази й недостатнє залучення до боротьби з цим явищем інтернет-спільноти. Попри це, перша ж спроба виправити ситуацію наразилася на шквал критики з боку провайдерів, котрі хочуть, щоб держава боролася з порнографією самотужки й бажано без їхньої участі.

11 червня 2009 року 337 голосами український  парламент ухвалив зміни до статті 301 Кримінального кодексу. Як зазначається на офіційному сайті Верховної Ради, ініціатором відповідних змін до ККУ ще торішнього вересня став уряд в особі Міністерства юстиції. У пояснювальній записці до законопроекту стверджується, що його створено «з метою посилення захисту прав і законних інтересів дітей, а також приведення національного законодавства у відповідність до міжнародно-правових зобов’язань, узятих Україною при ратифікації Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії».

Мета надзвичайно благородна. Факультативний протокол запроваджує поняття «дитяча порнографія»  (пункт с статті 2)  і націлює держави-учасниці  на її заборону. Віктор Ющенко, попри протести українських митців і правозахисників, все-таки підписав документ, яким встановлюється кримінальна відповідальність за зберігання порнографії. Саме такими надзвичайно лаконічними виявилися зміни, внесені Законом № 1520-VI «Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України (про відповідальність за зберігання творів, зображень чи предметів порнографічного характеру)». До того ж жодного натяку на саму дитину.

На перший погляд, усе нібито добре. Українське законодавство справді потребує змін у частині криміналізації дій, пов’язаних із дитячою порнографією, для приведення його у відповідність до чинних міжнародних норм. Але ж у них не йдеться про криміналізацію зберігання порнографічної продукції будь-якого характеру, а саме про дитяче порно. Отже, міжнародні зобов’язання України не виконуються прийняттям у згаданій редакції змін до статті 301 ККУ. Натомість тепер кримінальна відповідальність наставатиме в разі зберігання будь-яких «сороміцьких» творів, предметів чи зображень. Водночас можна стверджувати, що порнопродукція в наявному формулюванні є ширшим поняттям і тому охоплює дитячу так само, як і дорослу. Проте документи світової спільноти стосовно дорослих не містять однозначних обмежень. У них не порушується питання про криміналізацію зберігання порнографічної продукції, хоч би як до неї ставилися в суспільстві, а йдеться лише про її дитячий аспект. При цьому зміст та ідеологія міжнародних норм однозначні: дитяча порнографія є злочином і порушенням прав дитини.

Отже, стаття 301 ККУ знову потребує змін. І вони не забарилися. У парламенті наприкінці травня зареєстровано текст нового законопроекту № 3271, що передбачає внесення змін і доповнень до законів «Про захист суспільної моралі» та «Про телекомунікації», а також до Кримінального кодексу. Документ, ініційований народними депутатами П. Унгуряном, О. Єфремовим, Є. Царьковим, Д. Шпеновим, В. Уколовим та іншими, спрямований на посилення протидії виготовленню, збуту чи розповсюдженню дитячої порнографії, втягуванню неповнолітніх у процес виготовлення такої продукції.

Статтю 301 ККУ запропоновано викласти в новій редакції, частина 3 якої передбачатиме кримінальну відповідальність за «ввезення в Україну продукції порнографічного характеру, створеної за участю дитини або з використанням її образу, з метою збуту чи розповсюдження, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, виготовлення, збут чи розповсюдження, у тому числі шляхом надання доступу до такої продукції за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, а також купівлю, обмін і зберігання такої продукції в будь-якій формі та в будь-який спосіб».

На думку одного з авторів документа – Павла Унгуряна, неможливо боротися з розповсюдженням дитячої інтернет-«полунички» без залучення операторів каналу, через який проходить 80 відсотків таких матеріалів. Унесення змін до Закону «Про телекомунікації» повинно забезпечити нормативну базу для регулювання діяльності операторів і провайдерів телекомунікацій щодо протидії розповсюдженню дитячої порнографії через телекомунікаційні мережі. Тому особливу увагу приділено її розповсюдженню в Інтернеті. Для провайдерів це не дуже зручно, бо тепер кожен користувач мусить зареєструватися й анонімна система доступу в Інтернет не працюватиме. Але інтереси суспільства мають бути вищі за комерційні.

Частину 2 статті 39 Закону «Про телекомунікації» пропонується доповнити новими абзацами 2–4 такого змісту:

«На підставі мотивованого подання правоохоронних органів провайдери телекомунікаційних послуг зобов’язані вживати заходів із обмеження доступу своїх клієнтів до ресурсів, через які здійснюється розповсюдження незаконного інформаційного наповнення (контенту).

Провайдери комунікацій зобов’язані зберігати інформацію про всі з’єднання свого клієнта з ресурсами, доступ до яких надається зазначеним провайдером. Термін, порядок та повний перелік такої інформації встановлюється Кабінетом Міністрів.

У разі виявлення порушення клієнтом законодавства України, у тому числі розповсюдження продукції порнографічного характеру з використанням дітей, провайдери телекомунікацій зобов’язані інформувати правоохоронні органи».

Такий само обов’язок буде покладено на користувачів відповідно до нової частини 3 статті 33:

«Споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані в разі виявлення в інформаційно-телекомунікаційних системах, у тому числі в мережі Інтернет, інформації та даних, пов’язаних із насильством, порнографією, проявами расової і національної нетерпимості та тероризму, пропагандою наркотиків, порушенням прав інтелектуальної власності, повідомляти про це провайдерів телекомунікацій і/або правоохоронні органи».

Україна ратифікувала Конвенцію про кіберзлочинність, стаття 9 якої «Правопорушення, пов’язані з дитячою порнографією» має стати основою для правового оформлення дій щодо вироблення, розповсюдження та користування дитячою порнографією.  От тільки до формування правового поля в цій сфері в парламентаріїв руки ніяк не доходять.

Змінами до Закону «Про захист суспільної моралі» поняття «дитяча порнографія» визначається так: «продукція порнографічного характеру, створена за участю дитини або з використанням її образу». Нею пропонується вважати  «будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друковану, аудіо-, відеопродукцію, в тому числі рекламу, повідомлення та матеріали, продукцію засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є будь-яке зображення в будь-який спосіб дитини чи особи в сценічному образі дитини, що здійснює реальні або змодельовані сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини».

Але згаданий Факультативний протокол уже подає лаконічну й зрозумілу дефініцію. Навіщо знову вигадувати велосипед, до того ж громіздкий? До слова: у висновку Головного науково-експертного управління вживання такого переобтяженого словосполучення вважається  недоцільним, бо за правилами законодавчої техніки юридичні терміни, які використовуються в текстах законів, мають бути максимально короткі.

Варто зауважити, що 9 червня 2009 року в першому читанні ухвалено законопроект Геннадія Москаля № 1340 від 15.05.2008 р. «Про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України (щодо захисту суспільної моралі)». Він спрямований на врегулювання таких питань у Кримінальному кодексі. Утім, цей документ також викликає низку зауважень і потребує виправлення. До того ж прийняття ще одного проекту, який пропонує викладення статті 301 ККУ в іншій редакції, призведе до заплутаності та неузгодженості різних норм, зокрема й Кримінального кодексу.

Не будьмо наївними: торгівля дитячим тілом – аж ніяк не аматорська діяльність, а професійно налагоджена робота добре організованих груп із досконалою системою виготовлення й розповсюдження продукції. Найбільший попит має «жорстке порно» – ролики, на яких дитина стає жертвою сексуального насилля. У порнобізнес, за оцінками фахівців, залучено від одного до п’яти мільйонів дітей. Зафіксовано й мінімальний найпопулярніший вік «порнозірки» – 3,5 року!

Фахівці стверджують: на жорсткому диску комп’ютера залишається якщо не все, то більшість «скачаного» з Інтернету. І навіть порнокартинки, котрі користувач «стер», можна виявити в пам’яті диска. Тому, наприклад, у Великій Британії під час арешту людей, підозрюваних у педофілії, передусім вилучається персональний комп’ютер. Пильність – ось головна зброя суспільства в боротьбі з педофілами, вважають там. Окрім того, ця держава має легальний набір засобів, а саме: поліцейський нагляд, кримінальне переслідування, суд і тюремне ув’язнення.

У всьому світі інтернет-провайдери й виробники програмного забезпечення фінансують технології, які дають змогу запобігти злочинній діяльності педофілів. Але вітчизняні провайдери дотримуються іншої думки. На одній із прес-конференцій голова правління Інтернет-асоціації України Тетяна Попова заявила, що «дані про всі з’єднання користувачів – це колосальний обсяг інформації, зберігання якої потребує дорогого обладнання. Нас же збираються зобов’язати вести тотальне стеження за клієнтами». За її словами, у Європі провайдери зобов’язані фіксувати лише ідентифікаційні дані користувача й час його з’єднання та відключення.

Отже, поки суспільство вдає, що проблеми сексуальної наруги над дітьми у світовому павутинні не існує, клієнти-збоченці аплодують державі. Через невтручання й нашу байдужість вони приносять надприбутки власникам порносайтів.

Соціальна нерівність, із якою стикаються діти соціально незахищених прошарків суспільства, часто є найголовнішою мотивацією для участі в порнозйомках. Психологи вважають: такі діти, страждаючи через занижену самооцінку, реалізують себе в порнобізнесі, аби здобути в такий спосіб авторитет чи просто «заробити на морозиво». Також найбільш схильні до цього діти, що потерпіли від сексуальної агресії з боку батьків чи близьких родичів. Хоч як парадоксально, окрему групу ризику становить так звана золота молодь – діти заможних українців, які зазвичай живуть при батьках як сироти. До участі в порнозйомках їх підштовхує цікавість, а також прагнення екстремальних відчуттів. Найчастіше участь таких дітей у порнобізнесі є підсвідомою помстою батькам, котрі взаєморозуміння, любов і підтримку замінюють дорогими іграшками, одягом, мобільними телефонами, комп’ютерами й іншими розкошами. Та батьківської уваги не замінить ніщо. Так само, як і пильності.

 Не йдеться про те, щоб 24 години на добу стежити за своїм чадом. Просто спробувати стати другом для своєї дитини, створивши вдома мікроклімат взаємної довіри. У такому разі, знаючи про дитячі проблеми, можна по-дружньому радити, допомагати в їх розв’язанні. Щоправда, на практиці це досить складно реалізувати, адже потрібно багато часу й зусиль. З одного боку, держава створює такі умови, що батьки мусять працювати ледь не з ранку до ночі, аби дитина не жила у злиднях. А з другого – в гонитві за надмірними матеріальними благами часто-густо вони вважають, що дитину виховає школа або ще хтось, окрім них самих. Такий парадокс має змусити суспільство прокинутися від «сплячки благополуччя» й задуматися про майбутнє – про власних дітей і їхнє моральне здоров’я, а відтак і нації.

То що робити за такої справді трагічної ситуації, яка поступово починає виходити з-під контролю? Можливо, визнання Інтернету медійним засобом спростило б механізми створення й реалізації норм національного законодавства в цій сфері? У боротьбі з дитячою порнографією слід шукати нові підходи, які чітко сформулювали б міру відповідальності виробників, розповсюджувачів і споживачів такої продукції. Замало просто знищувати сторінки з нею – необхідно притягувати до відповідальності людей, які створюють, розповсюджують і використовують цю продукцію. Адже йдеться про завдання шкоди, посягання на життя та недоторканність дитини, що є базовим правом, закріпленим у Загальній декларації прав людини.

Автор: Світлана ФІЛОНЕНКО

Останні новини

Байден відмовляє Ізраїль від ударів по нафтових об’єктах Ірану 05 жовтня

"Торгова війна" ЄС і Китаю, Молдову лякають путчем, рішення ЄС про сосиски: новини дня 05 жовтня

Литва визнала Корпус вартових ісламської революції терористами і закликала ЄС брати приклад 04 жовтня

Оборонний бюджет Польщі на 2025 рік буде рекордним 04 жовтня

Фіцо мріє про "нормальні відносини з РФ" після війни в Україні 03 жовтня

Україна отримала систему Patriot від Румунії 03 жовтня

У Польщі вітають крок України в бік відновлення ексгумацій жертв Волинської трагедії 03 жовтня

Сибіга і Сікорський не мали у Варшаві офіційної зустрічі, але перетнулись на "дружню розмову" 02 жовтня

У Франції відхилили ініціативу ультралівих щодо імпічменту Макрону 02 жовтня

Суд ЄС підтвердив законність заборони на юридичні послуги для російських компаній 02 жовтня