передплата Українською | In English

№21, листопад 2009

Золота медаль мірошнику від цісаряЗолота медаль мірошнику від цісаря

Як ми вже повідомляли, група реставраторів, архітекторів та істориків обстежила вісім дерев’яних церков, що претендують на внесення до списку спадщини ЮНЕСКО. Дослідники виявили, що кожна з них має власну захопливу історію появи. Цього разу розповімо про дві: одна розташована в селі Нижній Вербіж Коломийського району на Івано-Франківщині, друга – у Ясіні Рахівського району на Закарпатті.

Небагатьом відомо, що дерев’яну церкву Різдва Богородиці у Нижньому Вербіжі на Івано-Франківщині збудував Григорій Семенюк – скарбник ватаги опришків під орудою народного месника Олекси Довбуша. І ось що парадоксально: «найясніший пан», тобто австрійський цісар Фердинанд, писала 1812 року «Gazeta Lwowska», нагородив Григорія Семенюка Малою золотою медаллю «За заслуги». Щоправда, цісар не знав і ніхто в селі на той час не здогадувався, що замолоду, в 1745-му, Григорій Семенюк був скарбником опришків. У 1812 році Григорію Семенюку було вже 106 років і одержав він нагороду від цісаря за те, що сам збудував церкву.

Старий мірошник зводив храм не один рік. Минуло півстоліття, коли 1808-го Семенюк завершив будівництво п’ятиверхої дерев’яної церкви, яка вміщає до 300 парафіян. На той час Григорій Семенюк був шанованим мірошником, до котрого селяни з округи возили молоти збіжжя. Та мало кому було відомо, що його свого часу цінував і поважав Олекса Довбуш, довіривши Семенюку касу опришків. Коли ж у 1745 році їхнього ватажка вбили, а народних месників австрійський уряд кинув до в’язниць, а потому стратив, Григорію Семенюку вдалося втекти. Тоді перед Богом він склав обітницю, що власноруч збудує храм Господній. Згодом оселився на краю села Нижній Вербіж і збудував там млин. Одружився, мав велику родину. І впродовж багатьох років поволі сам зводив дерев’яний храм із п’ятьма верхами, які покрив ґонтом. На жаль, сьогодні ці п’ять бань вже виблискують бляхою, а це недопустимо для пам’ятки дерев’яної сакральної архітектури такого рівня, адже вона втрачає свою автентичність. Але, на думку дослідників, цей недолік можна легко усунути: потрібно зняти бляху й перекрити церкву ґонтом.

– Ось тут, на цвинтарі, біля своєї церкви Григорій Семенюк і похований, – розповів отець Василь Вепрук, доктор богослов’я, настоятель храму Різдва Богородиці. – Він прожив 116 років. На могильній плиті напис: народився 1706-го, помер 1822-го. Не так давно до села приїжджали його численні родичі, які мешкають по всьому світу, вони відзначили роковини смерті свого відомого пращура. Ми в цьому храмі під час поминальної панахиди молилися за упокій душі будівничого Григорія Семенюка.

Автор: Лариса МАРЧУК

Плакат - брат барикад