Анатолій Бусенков на «золоту рибку» не покладається

Міським головою Рубіжного, що на Луганщині,
Анатолія Бусенкова обрали 2002 року. До цього виконував обов’язки очільника міської ради. То були досить непрості часи: місто хіміків, колись добре знане на весь Союз, здавало позиції і ставало банкрутом. Деякі підприємства зупинилися, інші – ледь животіли. А після закриття заводу-гіганта «Барвник», який не лише давав понад шістдесят відсотків надходжень до міського бюджету, роботу й зарплату тисячам мешканців і утримував на своєму балансі численні об’єкти соціальної сфери та відомче житло, Рубіжне перетворилося на місто з десятивідсотковим офіційним безробіттям, холодними домівками, проблемами в постачанні води, електрики, газу.
Тож Анатолій Бусенков та його команда, образно кажучи, опинилися коло розбитого корита. Проте не покладали сподівань на «золоту рибку», не сиділи склавши руки.

Місто, де не проклинають жеки

– Житлово-комунальна сфера, забезпечення міста теплом і гарячою водою – саме це стало нашим найголовнішим  завданням, – згадує Анатолій Анатолійович. – Усі об’єкти життєдіяльності, відомче житло довелося приймати в комунальну власність, ставити на баланс міста. Усе це «багатство» вкрай потребувало негайного ремонту, модернізації, оновлення устаткування. А міська казна – порожня, адже основні платники податків – ті заводи, які або закрилися, або теж стояли з простягнутою рукою.

На підняття фактично з руїн місцевого ЖКГ пішло шість років. Міський голова впродовж цього часу, без перебільшення, жив цією проблемою. Де бував – чи в українських колег, чи за кордоном – передусім цікавився, як у них налагоджено цю справу. Більше того, навчаючись в Академії державного управління при Президентові України, обрав для наукової роботи тему, що була для молодого міського голови суперактуальною. До речі, викладене в ній знайшло згодом практичне втілення: замість єдиної застарілої ТЕЦ, на якій «сиділо» сімдесят відсотків помешкань городян, у Рубіжному побудували шістнадцять окремих котелень.

Анатолій Бусенков для Рубіжного – не лише міський голова, лідер територіальної громади, а й земляк, свій-своїсінький: тут народився, навчався в місцевому філіалі Луганського машинобудівного інституту, працював на одному з хімзаводів. Ще ближче рубіжанці познайомилися зі своїм головою, коли він особисто проводив громадські слухання в кожному мікрорайоні. Міський голова залучив до справи з реформування житлово-комунального господарства всіх активних городян. Саме в Рубіжному чи не вперше в Україні замість консервативних і неповоротких ЖЕКів з’явилися ОСББ – об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Нині досвід рубіжанців Мінжитлокомунгосп рекомендує для вивчення й поширення по всій країні. А починали тут цю справу громадою, гуртом: провели, за влучним висловом Бусенкова, сотні «мозкових атак», безліч зібрань, громадських слухань, аби обраний шлях був якнайменш тернистим. Для городян, котрі зголосилися об’єднатися в ОСББ, міська влада, приміром, організувала фахові юридично-технологічні тренінги, курси тощо. «Такі об’єднання – це, на моє переконання, майбутнє для всіх міст України, малих і великих. Люди, як повноправні власники своїх будинків і прибудинкових територій, тепер турбуються, щоб їхній під’їзд був теплий, чистий, ліфт – не розписаний непристойностями, щоб двері й вікна зачинялися, сміття викидали не під ноги сусідам», – стверджує Анатолій Анатолійович. До речі, цього року до Дня сім’ї міська влада Рубіжного розробила положення про конкурс на найкращий благоустрій прибудинкових територій серед ОСББ.

Звісно, після руйнації всієї великої промисловості разом із інфраструктурою утворення в місті хіміків ОСББ стало своєрідним шляхом виходу з кризи. Однак міська влада не мала на меті перекладати тягар власного «розбитого корита» на простих людей. Перш ніж віддати відомчі будинки на утримання самим мешканцям, ці об’єкти за рахунок міського бюджету привели в належний стан, подекуди зробили навіть капітальний ремонт, установили лічильники теплової енергії й води. Нині міський голова вже задумався над обладнанням житлового сектору устаткуванням для індивідуального опалення. «Альтернативи йому немає – ні за вартістю, ні за якістю, ні за дисципліною», – каже Анатолій Анатолійович. Він погоджується з профільним міністром Олексієм Кучеренком у тому, що ця справа потребує значних коштів і певного часу. «Але якщо ми говоримо про енергозбережні технології, реформування ЖКГ, то мусимо й цей аспект не відкладати на потім, а вже нині серйозно братися за роботу», – пропонує міський голова Рубіжного.

Бусенков нині загорівся ще однією, дещо утопічною в часи фінансово-економічної скрути, ідеєю: залучення інвесторів у ЖКГ. Цей шлях набагато складніший, ніж навіть програма енергозбереження чи створення ОСББ. Проте Анатолій Анатолійович бачить світло в кінці тунелю. Має під рукою, як то кажуть, власний приклад. Два роки тому в місті було створено компанію «КомЕнерго-Рубіжне» – приватне підприємство з обслуговування житлових будинків і прибудинкових територій. Нині  на ньому працюють 140 осіб, майже всі, хто й колись опікувався житлово-комунальним господарством міста. «Я задоволений якістю послуг цього підприємства. Воно вчасно сплачує людям зарплату, податки в бюджет. На нього рівняється й наше комунальне підприємство «Житловий сервіс». Вони змагаються, конкурують. Вважаю, що такий інвестор вартий уваги міської влади й міської громади, бо він нам – партнер».

«Труби, на яких світ будується»

Партнерами місцевої влади Анатолій Бусенков називає й тих інвесторів, які прийшли в Рубіжне не «генделики» відкривати, а піднімати з нуля колишні підприємства, виробляти конкурентну продукцію. «У нас практично немає жодного підприємства, яке вижило б після бездумної приватизації по-українськи. Усі вони розвалилися. А вже нові власники, що прийшли на місця попередніх, стали відроджувати виробництво, придбали новітнє обладнання, організували сучасний менеджмент», – розповідає міський голова. Навіть пишається тим, що, наприклад, трубний завод став ледь не монополістом у своєму сегменті, охоплює половину українського ринку поліетиленових виробів, зокрема полімерних труб, які не бояться ні корозії, ні примх погоди, ні складних ґрунтів і не потребують знежирення, фарбування тощо. «Надійність такої труби дуже висока: якщо її прокласти за всіма стандартами, то п’ятдесят років до неї можна навіть не підходити. На таких трубах сьогодні світ будується», – зауважує Анатолій Бусенков.

За конкурентоспроможність продукції, генерацію ідей і модернізацію технологій відзначив міський голова і картонно-тарний комбінат. А особливо вдячний очільник міста малому й середньому бізнесу, який, за словами Бусенкова, вистояв у кризовому морі, став найнадійнішою опорою для міського бюджету, соціальної сфери. Попри економічну скруту, наприклад, надходження в скарбницю міста від суб’єктів малого підприємництва навіть зросли порівняно з торішніми. Не менш вагомим для соціальної стабільності в місті є й інший чинник – 455 нових робочих місць тутешні підприємці створили лише в першій половині цього року. І хоч це дещо менше, ніж у попередні роки, проте доволі-таки вагомий результат з огляду на всі проблеми сьогодення. Отож той «доробок» останніх років (лише за період управління містом командою на чолі з Анатолієм Бусенковим тут створено понад півсотню нових промислових підприємств різної форми власності) відіграв позитивну, можна сказати, рятівну роль для міської економіки в часи світової кризи. «У Рубіжному немає жодних бюрократичних перепон під час реєстрації підприємства чи підприємця. Ми не йдемо шляхом протекціонізму, а створюємо всі умови, аби підприємець, який хоче випускати конкурентоспроможну продукцію, тут обов’язково залишився й не мав труднощів у спілкуванні та співпраці з місцевою владою», – заявляє Анатолій Анатолійович.

А дітям садочки повернули

Колишні горе-керівники заводів-гігантів продали приміщення навіть дитячих садків. Це теж стало неабиякою соціальною проблемою для міста. Проте міська влада знайшла вихід, як повернути таким закладам функціональне призначення. Зокрема, на території школи № 5 зведено нову дошкільну установу. Загалом із міського бюджету й за рахунок державних субвенцій сюди вкладено понад мільйон гривень. Треба ще бодай триста тисяч. Тривають перемовини з представниками місцевого бізнесу про спонсорську допомогу. Адже тут виховуватимуть і навчатимуть дітей і тих-таки бізнесменів, і працівників їхніх підприємств. Так-так, саме «виховуватимуть і навчатимуть» – у цьому й була основна ідея відкриття поруч зі школою дитсадка. «Дітки змалечку спостерігатимуть за буднями навчального закладу, життям школярів, звикатимуть до вчителів, тобто морально готуватимуться до школи. Крім цього, у садочку буде програма поступового переходу зі старшої групи дошкільного закладу в перший клас», – каже міський голова.

До речі, він не приховує задоволення, що останнім часом уряд дедалі частіше звертає увагу на проблеми реформування місцевого самоврядування, залучає фахівців Асоціації міст України і громад до розробки державних програм, законопроектів тощо. Великі сподівання Анатолій Бусенков покладає на нову запропоновану урядом модель формування бюджетів, на задекларовану ідею зміцнення податкової бази для органів місцевого самоврядування, зокрема запровадження податку на нерухоме майно. Схвально відгукнувся й на пропозицію організувати в Луганській області територію для розвитку грального бізнесу. «Добре, що нарешті держава взяла під контроль цей бізнес. Давно вже час створювати умови для розміщення ресурсів по всій країні, а не лише в Києві чи на його околицях. Тож і на Луганщині слід будувати нові готелі, ресторани, дороги, мости, аеропорти, рекреаційні зони. Та найголовніше, щоб податки з цієї території надходили і в державну казну, і в місцеві бюджети», – підсумовує Анатолій Бусенков.

Віра ТКАЧЕНКО.