Олександр ГИЖА: "Я переклав Біблію для всіх українців"

Ціле десятиліття відомий прозаїк Олександр ГИЖА працював над перекладом Святого письма сучасною українською літературною мовою. Вже понад п'ять років вивірений до коми рукопис чекає видання.

– Шановний Олександре Романовичу, що обумовило вибір шляху до Бога?

– Не людина вибирає Бога, а Господь – людину. Так-так, заприязніться ближче з Біблією – довідаєтеся про цю високу істину. А в мене все розпочалося давно, з пошуків джерела, з якого мусив напитися відповіді: що таке людина, хто й навіщо її створив?

Спершу я вдався до філософії, а вже потім до теології. За Цицероном, сумніватися в існуванні Бога (богів) теоретично можна, але існування Творця не предмет доказів, а предмет віри, яка, знову ж таки за Цицероном, "необхідна для суспільного життя". Відомо ж бо: якщо Бога немає, то людині дозволено все. За цим "усе" постають еверести гріхопадінь гомо сапієнса й того суспільства, яке він витворив без Господа. Ось уже маємо весну, сонце сяє в нашому небі, але ще не сяє в душі України. Там, де тривають грабунки й квітує насильство над істиною, не може бути світла.

– Як позначилося на праці те, що ви належите до протестантської церкви?

– Я переклав Біблію для всіх українців. Збудувати чи відновити зруйнований храм не так і складно. Але є надзавдання – творення храму Божого в людині. Шлях до Біблії – це повернення до власної душі, очищення її каяттям і добрими справами.

– Хотілося б довідатися про ваше ставлення до раніших україномовних інтерпретацій тексту Святого письма.

– В Україні відомі видання трьох перекладів Біблії: Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуй-Левицького, другий – Івана Огієнка й нарешті – Івана Хоменка. Кожен із цих перекладів – високий злет духу та думки, тривала й складна праця. І воднораз кожна інтерпретація позначена карбами того часу, в який вона здійснювалася. Так, у трактуванні Пантелеймона Куліша маємо не Новий Заповіт, а Новий Завіт, є інші недогляди. Багатьма вадами позначений переклад Івана Хоменка.

Скажімо, Куліш переклав так: "Й відчинилося Йому небо, і побачив Він…" Певна річ, небо відчиняти нікому не вдавалося. В Огієнка небо "розкрилося". У Хоменка – також. Насправді ж мовиться про погляд Христа вгору. Отож "небо розгорнулося". Саме таку словосполуку вимагає широко вживаний у Біблії лексичний ряд, до якого, зокрема, належить порівняння "і небеса згорнулися, як сувій книжковий". Скажете: ото різниця! Але це не так, бо йдеться про слово Боже.

Шкода, що в Хоменка можна прочитати: "…Освятиш коливальні перса та литку". Хто скаже, де в барана перса та литка? І знову болить душа. Ну чому нам, українцям, доводиться продиратися до Божої істини через лексичні, стилістичні та текстові загати, які завдають шкоди Божому слову, не впускають його осяйного світла в наше серце?

У перекладах багато різночитань, трапляються навіть відмінності в правописі назв, імен: Іван – Йоан – Іоанн, замість єврейського Натан пишуть Нафан, Рут – єврейською, а подають – Руф. Українці слідом за євреями пишуть Саваот, а росіяни - Саваоф. Усе це треба було уніфіковувати. Я намагався уникнути щонайменших розбіжностей, будь-якої смаківщини, прагнув одного: слово Боже має бути перекладене сучасною українською літературною мовою. Переклад узгоджував із текстами російською, польською, грецькою й англійською (короля Джеймса) мовами, а також, звичайно, з усіма інтерпретаціями рідною мовою.

– Чи вплинуло перекладацтво на вашу художню, суто мирську творчість?

– Авжеж! Тільки слово "мирську" для мене задивне: творення людини – то вияв духу, а він дарований від Бога. Інша річ, кому служить наш дух: якщо людина грішить, то вона – в полоні лукавого. Це, по-перше. А по-друге, я невимірно полюбив нашу мову, бо, працюючи над Біблією, постійно заглядав до словників, зокрема до скарбниці Бориса Грінченка. Прислужився і власний сорокарічний письменницький досвід. Нині маю завершені історичні роман та поему, а також цілий том поезій. Мрію про одне: видання свого перекладу Біблії.


Розмову вів Микола СЛАВИНСЬКИЙ.