№17, вересень 2009

Брати-ювіляри. Різниця - 17 хвилинБрати-ювіляри. Різниця - 17 хвилин

У Старокостянтинові на Хмельниччині у подружжя Олександра Сергійовича та Марії Семенівни Зайчуків 27 серпня 1949 року народилося двійко хлопчиків — Валентин і за 17 хвилин – Борис. Нині вони, тепер державні мужі, відзначили своє 60-ліття. Отже, з ювілеєм!

Валентин (на знімку вгорі – ліворуч) і Борис Зайчуки приймали вітання і побажання: оптимізму – від Голови парламенту Володимира Литвина; успіхів – від секре-таря Радбезу Раїси Богатирьової; благословіння – Блаженнішого Митрополита Володимира; натхнення – від неперевершеного Богдана Ступки; здоров’я – від Президента НАНУ, академіка Бориса Патона.

Обидва ввійшли у доросле життя студентами  Київського педагогічного інституту й учителюванням на Київщині, згодом – службою в армії. Борис Олександрович з 1993 року — заступник Голови,  з 1996 і донедавна — Голова правління Пенсійного фонду України. 2000 року закінчив Київський національний торговельно-економічний університет. Кандидат економічних наук, доцент. Заслужений працівник соціальної сфери України. Нагороджений орденами «За заслуги» та князя Ярослава Мудрого.

А нинішнього 1 вересня відбув на дипломатичну роботу — Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Хорватія.

Та першість на дипломатичній ниві була таки за Валентином Олександровичем. 2000 року його призначили Надзвичайним і Повноважним Послом України у Литовській Республіці. Орденом «Хрест командора» нагородив нашого дипломата литовський Президент. А український — орденом князя Ярослава Мудрого. Валентин Олександрович удостоєний Державної премії в галузі науки і техніки, а також премії князя Ярослава Мудрого. Автор більш як 80 наукових праць. Кандидат педагогічних наук.

Починав викладачем української мови й літератури, очолював педагогічні колективи різних шкіл, а згодом — заступник Міністра освіти, Міністр освіти, заступник директора з наукової роботи Інституту педагогіки АПНУ. У кожній з цих іпостасей Валентин Зайчук примножив посіяні батьками, вихователями й учителями  зерна добра й щирості. Фахове зростання, визнання й  повага колег, відзнака – орден «Знак Пошани» були такі природні.

А відколи Валентина Олександровича Зайчука 7 червня 2002 року обрано керівником апарату Верховної Ради України, його педагогічний хист, досвід державного діяча й дипломата стали справді неоціненні. І для держави, і для кожного, з ким спілкується ця щира, щедра, непересічна особистість.

«Віче» вітає ювілярів, зичить їм добра й щастя, здоров’я й успіхів, невичерпної енергії й усіляких гараздів. Вічаймося!

Вл. інф.

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата