№17, вересень 2009
Житомирському державному університету імені Івана Франка – 90 років
Житомирський державний університет імені Івана Франка – найстаріший і найпотужніший вищий навчальний заклад Житомирщини. Заснований 1919 року як Волинський педагогічний інститут, він протягом дев’яти десятиліть формував славні традиції, які тут свято бережуть і примножують. Пройшов університет непростий і тернистий шлях. Шлях, позначений як науковими і освітянськими здобутками, видатними особистостями, так і необґрунтованими звинуваченнями й політичними репресіями. Проте всупереч усім перешкодам найстаріший ВНЗ Житомирщини продовжував діяти у різних формах, нав’язаних владою, але свята ідея науки та просвітництва в його стінах завжди була домінуючою.
Потужний потенціал професорсько-викладацького складу, модернізована матеріально-технічна база, сучасні інноваційні технології навчання зробили його одним із престижних навчальних закладів України. Його понад 65-тисячна армія випускників працює в усіх куточках України, багатьох країнах близького й далекого зарубіжжя. Серед них – відомі вчені, математики, фізики, біологи, геологи, лінгвісти, історики, письменники, менеджери освіти, дипломати, державні й політичні діячі. Завдяки їхній діяльності, науковим і педагогічним досягненням учених університету його цінують не лише на теренах України, а й далеко за її межами.
Не випадково Міжнародним Академічним Рейтингом популярності та якості університет визнано «Символом класичної освіти» та нагороджено срібною медаллю «Слава на вірність Вітчизні». Навчальний заклад є володарем Срібної Стели та Диплома якості, «Флагманом освіти і науки 2009 року». Здобутки університету засвідчують високі нагороди престижних рейтингів «Софія Київська», Асамблеї ділових кіл України, Міжнародного фонду за високу якість у бізнесі (Женева), Клубу ректорів Європи й Номінаційного Комітету Європейської Бізнес-асамблеї (Оксфорд). У рамках міжнародних виставок «Сучасна освіта в Україні» Житомирський ВНЗ відзначений двома золотими, срібною та двома бронзовими медалями за впровадження інноваційних технологій навчання й нових форм організації навчально-виховного процесу, двічі удостоєний дипломів «Лідер сучасної освіти», нагороджений десятками дипломів МОН і АПН України. За випускника цього навчального закладу, котрий має глибокі фундаментальні знання, уміє швидко пристосовуватися до будь-яких змін, гнучкого, здатного працювати більш як в одній професійній позиції, зберігаючи самовладання в умовах невизначеності, вже сьогодні бореться роботодавець.
Ми зустрілися з ректором університету, доктором філософських наук, професором, академіком Академії наук вищої школи України, почесним доктором та професором багатьох вітчизняних і зарубіжних університетів, лауреатом премії ім. Д. І. Чижевського НАН України та премії Івана Огієнка Петром Юрійовичем Саухом.
– Коли заходиш до вашого університету, відразу проймаєшся невидимим духом творчості. Скрізь картини, скульптури, фонтани, альтанки, колони!.. Звідки така класична традиція? Погодьтеся, 90 років – це не 200…
– Нам, справді, виповнюється 90. Але історія нашого університету безпосередньо пов’язана з історією знаменитої Житомирської першої чоловічої гімназії, відкритої 1833 року в будівлі, яка належала Венцеславу Ганському, а після смерті останнього – його дружині Евеліні Ганській (відомій тим, що пізніше вийшла заміж за Оноре де Бальзака). Саме тут 1919-го було відкрито вчительський інститут. Значна частина викладачів гімназії продовжувала працювати у новоствореному навчальному закладі.
Тому можна казати про спадкоємність і певних традицій, що склались у гімназії, і своєрідної духовної атмосфери, що панувала в її стінах, і тієї важливої ролі, яку відігравала гімназія в громадському й культурному житті Волині. Ми свято зберігаємо цей дух і примножуємо традиції.
– Ви читали курси лекцій і стажувалися в університетах Німеччини, Франції, США. Яким ви бачите сучасний український університет?
– У класичному розумінні університет – це храм науки й освіти, де, з одного боку, формується національна еліта, виховується майбутнє суспільства, а з іншого – розвивається наукова думка, плідно працюють наукові школи, реалізовуються наукові проекти в усіх галузях національної економіки, культури, соціальної сфери, моделюється близьке й далеке майбутнє держави.
І ми намагаємося в нашому навчальному закладі цілковито відповідати цим високим вимогам. Тим паче цього вимагає історична пам’ять. За 90-річну історію колектив пережив багато стресових ситуацій, але кожного разу виходив із них ще загартованішим і зберігав та примножував дух просвітництва й науки. Скажу лише про моїх попередників. (Я вісімнадцятий ректор за всю історію ВНЗ.) Понад половину з них, яскравих і талановитих особистостей, оголосили «ворогами народу» й репресували. Цікаво, що й сьогодні ми не обласкані владою (на відміну від інших), але марку класичного університету тримаємо впевнено, а за оцінкою освітянської спільноти визнані «Флагманом освіти і науки 2009 року».
– Не боїтеся за себе в контексті непростої історії університету?
– Жартуєте? Ні… (сміється). Сьогодні не ті часи й повернення до старого вже, сподіваюся, не може бути. Хоча й наші часи, скажу вам відверто, не такі прості, як нам на перший погляд здається. Звісно, не в розумінні репресій. Ідеться передусім про непослідовність й недолугість реформування вітчизняної освіти, пануючі в ній патерналізм і бюрократичну заорганізованість. У ринкових умовах університет – це підприємство, що випускає два види продукції: нові знання та фахівців, здатних набуті людством знання використовувати й продукувати. А конкурентоспроможність у смертельних обіймах «києвоцентризму» – марна справа. Тому й доводиться дрейфувати між класичними традиціями та реаліями дня нинішнього. Але я не був би філософом, якби не вірив: усе змінюється, і з часом вдасться подолати бюрократичні крутійства, словоблуддя й іншу полову. Залишаться конкретні справи. За ними про нас і судитимуть. Принаймні історія нашого університету мене в цьому переконує.
– Ви вже сьомий рік – ректор. Що вдалося зробити за цей період? Що являє собою нинішній Житомирський державний університет?
– За останні роки університет перетворився на складну поліструктурну систему, що включає навчально-виховний комплекс «Полісся» (20 навчальних закладів різних рівнів акредитації), науково-виробничий комплекс «ЖДУ ім. Івана Франка – ВАТ «Електровимірювач», який входить в один із технопарків України, 3 навчально-наукові інститути та 6 факультетів, де здобувають освіту з 46 спеціальностей і спеціалізацій близько 10 тисяч студентів й аспірантів. Сучасну фахову підготовку студентів забезпечують на 36 кафедрах понад 560 викладачів, у т.ч. 52 доктори наук, професори, 9 академіків, близько 300 кандидатів наук, доцентів, 3 народні артисти України, 13 заслужених працівників освіти, культури, спорту.
До послуг студентів, магістрантів, аспірантів, викладачів і співробітників 5 навчальних корпусів, 32 університетські та міжуніверситетські науково-дослідницькі центри, інститути й лабораторії, обсерваторія, комп’ютерний центр, локальна комп’ютерна мережа, що об’єднує понад півтисячі комп’ютерів і має вихід в систему Інтернет, бібліотека, 5 читальних залів, видавництво, агробіостанція в межах міста, розташована на 18 гектарах, 5 музеїв, сучасний спортивний комплекс, тренажерні майданчики, стадіон, їдальня, 6 буфетів, 5 студентських гуртожитків, пункт охорони здоров’я, стоматологічний і гінекологічний кабінети тощо.
– Кажуть, у вашому університеті, одному з небагатьох в Україні, студенти мають змогу здобути робітничу професію?
– Наші студенти отримують усе те, що відповідає моделі сучасного фахівця: глибокі фахові знання, вміння працювати з комп’ютером, знання однієї-двох іноземних мов, що робить їх значно захищенішими на внутрішньому й зовнішньому ринках праці. У тому числі, за бажання, вони мають можливість здобути дві-три робітничі професії (гувернера, секретаря керівника, оператора комп’ютерної техніки, майстра лікувального масажу, перукаря, водія тощо). З першого курсу студенти залучаються до науково-дослідної роботи, найкращі з них продовжують навчання в магістратурі й аспірантурі, стають кандидатами й докторами наук. До речі, щороку в університеті захищається 22–24 кандидатські та докторські дисертації. Наукові дослідження наших молодих учених високо цінуються не тільки в регіоні. Лише за останні три роки десятки науковців ЖДУ стали лауреатами премій Президента й Кабінету Міністрів України в галузі науки та техніки, НАН України, різних престижних премій в Україні та за кордоном, обрані почесними докторами і професорами багатьох зарубіжних університетських центрів, удостоєні звань заслужених працівників освіти і культури інших країн.
– Ви наголосили на початку нашої бесіди, що університет – це храм науки. Скажіть, наскільки наукові дослідження в навчальному закладі пов’язані з проблемами регіону?
– Наукові дослідження в університеті зорієнтовані найперше на розв’язання конкретних практичних проблем, пов’язаних, у тому числі, з нашим регіоном. Визначено пріоритетні напрями. Широко практикується кооперація в наукових дослідженнях (нанофізика, біохімія, екологія, етнолінгвістика, історія тощо) з інститутами НАН України, АПН України, вітчизняними й зарубіжними університетськими центрами. З цією метою навіть створено нещодавно консорціум університетів Великої Волині, куди, крім нашого ВНЗ, увійшли Волинський національний університет, Національний університет «Острозька академія» та Рівненський державний гуманітарний університет.
Протягом десятиліть у нашому виші сформувалися 13 наукових шкіл, 15 науково-дослідних інститутів і центрів, 23 науково-дослідні та науково-методичні лабораторії. Науковці університету лише протягом 2002–2009 років опублікували 15 тисяч наукових і навчально-методичних праць, вибороли понад два десятки грантів на проведення досліджень з фізики, біології, хімії, психології, комп’ютерних технологій, лінгвістики. В університеті видається 5 наукових журналів, які мають високий рейтинг серед аналогічних видань України.
– ЖДУ імені Івана Франка за короткий період із «середнячка» перетворився на найрейтинговіший навчальний заклад регіону. Як це вдалося?
– Класичний університет, яким ми є, дає не лише фундаментальні знання, прищеплює любов до науково-дослідної роботи, а й є індикатором цивілізаційного рівня області та держави загалом. Ми, справді, стали науковим, освітнім і культурним центром регіону. Тепер тут жодна суспільно значуща подія не відбувається без нашої участі. Одна з особливостей життя університету – демократизм і гуманізація взаємовідносин між викладачами та студентами. В університеті запроваджено систему нагород («Кращий студент ЖДУ», «Слава ЖДУ», «Заслужений працівник ЖДУ», «Заслужений доктор ЖДУ», «Заслужений професор ЖДУ»), що передбачає заохочення будь-якої конструктивної діяльності студентів і викладачів на благо університету, регіону й держави загалом. Створене в закладі Студентське братство спільно з адміністрацією організовує життя таким чином, аби ніхто з понад десятитисячної університетської сім’ї не стояв осторонь культурного та громадського життя колективу. Саме тут, в осередках студентського самоврядування, культурно-освітніх центрах гартується воля, виробляються навички управління, виховуються культурні й естетичні смаки, долаються комплекси тощо. Наші студенти – редактори та кореспонденти газет, студентського радіо і телестудії, учасники художньо-мистецьких гуртків, художньої самодіяльності, соціальної служби молоді, юридичної клініки, телефону довіри, центру гендерної освіти, служби психологічної адаптації першокурсників, кар’єр-центру, команд КВК, Євроклубу, численних спортивних секцій і багатьох інших утворень, котрі вже серйозно заявили про себе не лише на Житомирщині, а й далеко за її межами.
– Справді, далеко не кожен вищий навчальний заклад має такі можливості та творчий потенціал…
– А ще серйозніші маємо плани, пов’язані з рухом до європейського освітнього простору! Зокрема, щодо інформатизації системи управління університетом, створення потужної електронної бібліотеки, забезпечення широкого доступу до системи Інтернет, виходу в міжнародну систему бібліотек, організації дистанційної форми навчання, створення науково-технологічного кластеру тощо.
Наші доктори наук, професори, доценти, асистенти, інші працівники – професіонали високого ґатунку. За 90-річну діяльність університету сформувалася висока викладацька культура. Тому в нас були, є і завжди будуть Короленки, Тени, Бондарчуки, Касименки... До нас приходили й приходять юнаки та дівчата, котрі хочуть стати висококласними фахівцями насправді, а не на папері. Наш університет гарантує якість і ще раз якість підготовки. У нас вчаться ті, хто вміє і бажає вчитися, витримавши високий конкурс.
Житомирський університет впевнено крокує в майбутнє. Спільними зусиллями професорсько-викладацького складу, студентів і співробітників продовжує творити свою історію. Педагогічний колектив із оптимізмом дивиться в майбутнє, бо є всі підстави для впевненості, що наступні роки й десятиліття стануть для нього часом нових творчих звершень, перемог і досягнень.
– Дякуємо за цікаву бесіду. Від щирого серця зичимо вам і колективу університету найціннішого земного скарбу – міцного здоров’я, творчої наснаги, незгасаючої енергії і невтомності в повсякденній діяльності на благо України, заради підготовки висококваліфікованих фахівців, формування та примноження інтелектуального потенціалу рідного народу.
Нехай ніколи не полишає вас оптимізм і віра в щасливу долю нашої молодої держави, нехай здійсняться всі ваші мрії та сподівання, а кожен день приносить радість, душевну гармонію й людську вдячність!
Архів журналу Віче
![]() |
№7 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Ексдержсекретар Трампа розповів, яким може бути його "мирний план" для України
Сікорський про дозвіл Україні бити вглиб РФ: Крапля камінь точить
Як знайти надійний пункт прийому алюмінію в Києві?
Почему опытные туристы выбирают Lowa
Порівняння вісків для виготовлення свічок
Президент Словаччини погрожує Україні через припинення транзиту роснафти
Чехія готує нову ініціативу з постачання Україні снарядів на 2025 рік
Штаб Трампа подав скаргу на Гарріс через передачу грошей із фонду Байдена
Польський міністр назвав вирішення історичних суперечок щодо Волині умовою вступу України до ЄС
Голова Секретної служби США, яка не попередила замах на Трампа, подала у відставку