Антикризовий менеджер

Він – яскравий представник нової генерації держслужбовців, справжній професіонал, сучасний менеджер, який свого часу спромігся підняти з «дна» Феодосійський нафтотермінал, нині одне з провідних підприємств Криму. Стиль його роботи як керівника вирізняється діловою хваткою, прагматичною оцінкою реалій, здатністю створювати концепції розвитку й опрацьовувати чіткі механізми їх реалізації, а головне – формувати команду однодумців-професіоналів. Так характеризують Героя України Олександра БартЄнЄва не лише колишні підлеглі, а й мешканці міста Феодосії, котрі на торішніх позачергових виборах уже в першому турі обрали його очільником територіальної громади.

Феодосія – як казали давні греки, «дароване Богом» місто з тисячолітньою історією, більш як 160 найрізноманітнішими пам’ятками (за цим показником, до речі, змагається з Києвом і Львовом), розташоване на березі моря в тому куточку півострова, де закінчуються відроги Кримських гір і починається сонячний степ. Одне слово, місто справді «дароване Богом» для відпочинку й туризму, але… засмічене до непристойності та залишається без води у спекотну пору. Саме ці проблеми загрожували зірвати у Феодосії нинішній курортно-туристичний сезон. О. Бартєнєв оголосив феодосійцям: до літа місто буде чистим, прибраним і обов’язково з водою!

– Я ще кандидатом на посаду міського голови визначив проблему водопостачання Феодосії першочерговою. Відступати далі нікуди: феодосійське водосховище, наприклад, не чистилося 34 роки. Рівень його був критично низьким, адже вода з Північно-Кримського каналу подавалася нерегулярно. Очисні споруди перебували на межі критичної зупинки. Фахівцям, депутатам шляхом неймовірних титанічних зусиль і ціною значних фінансових затрат удалося врятувати Феодосію й, зокрема, цьогорічний курортний сезон. Замінили кілометр трубопроводу, модернізували насосну систему тощо. Нині ми з водою, але чи надовго? Потребують негайної заміни інші трубопроводи, що дісталися нам у спадок ще з радянських часів, у яких нині 72 відсотки води втрачається, –  бідкається Олександр Володимирович. – Навіть за найскромнішими підрахунками, щоб система водопостачання відповідала всім вимогам, треба щонайменше 300 мільйонів гривень. Звісно, якби ці роботи розпочалися бодай років сім-десять тому, затрати були набагато менші. Тому дуже вдячні уряду України, до якого ми звернулися з такою проблемою та подали відповідний проект порятунку міста. З’явилася реальна можливість отримати перші 12 мільйонів гривень для поліпшення ситуації.

Готуючись до туристично-курортного сезону, міська влада придбала три машини-сміттєвози, понад сотню нових контейнерів, установила майже півтисячі урн. «Я не уявляю, –  каже міський голова, – як у пік сезону ми виходили б із ситуації, коли не було б цих трьох машин. Вони – на вагу золота, кожна щоденно використовується на сто відсотків. Одна, зокрема, обслуговує мешканців приватного сектору».

О. Бартєнєв кілька разів особисто зустрічався з підприємцями міста, але таки домігся, щоб виробничі відходи подрібнювалися й фасувалися, щоб сміттєвози не возили «повітря». А ще міський голова домовився з орендаторами пляжів про дотримання санітарного порядку: прибирання прилеглих територій не раз на добу, а впродовж дня. Зі свого боку, міська влада також пішла назустріч, облаштувавши на Чорноморській набережній кілька нових контейнерних майданчиків.

– Тобто з бізнесом знаходите спільну мову? – запитуємо міського голову.

– Аякже! Знаєте, я в цей складний час не заздрю ні собі, ні бізнесу. Але всім зичу лише процвітання. Буде в підприємців успіх –  буде користь і місту. Ще до мого приходу у владу, до кризи було проведено нормативно-грошову оцінку землі. Плата за її оренду зросла в 10–15 разів. Якби вдвічі-втричі – нормально, а так – непосильна ноша для більшості підприємців. У період економічної скрути – це нерозумно й неправильно. Зі свого боку, міська влада робить усе, щоб підтримати підприємців, водночас просить їх узяти деякі функції на себе. Передусім утримувати території довкола своїх торгових точок, закладів у належному стані. Непросто даються ці розмови, але люди починають розуміти, що місто – не лише влада, це й громада. Якщо Феодосія буде чиста, охайна, то всі, хто побував у нас, захочуть приїхати сюди ще не раз, привезти гроші, які оживлятимуть нашу економіку. Наш малий бізнес здебільшого й живе тим, що є море, туристи, відпочивальники. Переконаний: економіка відродиться, Україна подолає кризу. Разом робимо все для цього.

О. Бартєнєв до обрання на посаду міського голови чотирнадцять років керував Феодосійським нафтотерміналом, піднявши його буквально з руїни.

– Балансова вартість підприємства була настільки низька, що Мінпаливенерго її просто зняло з рахунків, – згадує Олександр Володимирович. – 14 мільйонів доларів боргів перед залізницею, іншими підприємствами. Зарплата не виплачувалася роками. Коли я очолив нафтотермінал, то навіть канцтоварів не було за що купити. Передусім правильно підібрали команду. Особисто відвідав усіх, кому нафтобаза була щось винна. Там не вірили в перспективу підприємства, але, побачивши мене, казали: «Тільки за те, що приїхав до нас, ми відтермінуємо сплату заборгованості на рік-півтора». Це вже давало бодай якийсь шанс. Проаналізувавши всі варіанти розвитку підприємства, стали домовлятися про міжнародні поставки нафти. З 1998 року ми таки організували процес постачання нам нафти, попри те, що база була призначена лише для перекачування світлих нафтопродуктів.

О. Бартєнєв, як інженер-механік, особисто продумав усе. І, витративши доволі невеликі кошти, базу вдалося переобладнати. За порівняно короткий період державне підприємство перетворилося на сучасний багатофункціональний нафтотермінал, що відповідає рівню міжнародних стандартів і має стратегічне значення для України. З 1998 року колектив – на Дошці пошани Кримської автономії, не раз визнавався в Україні найкращим у галузі. Підприємство стало одним із бюджетоутворювальних у регіоні. А його директора удостоєно двох орденів «За заслуги», звань «Заслужений працівник промисловості», «Людина року», «Почесний громадянин міста Феодосії», ордена «За розбудову України ім. Грушевського», золотої медалі ЮНЕСКО «За ефективне управління», інших державних, регіональних і міських відзнак. Зрештою, він заслужено став Героєм України.

Попри великі капіталовкладення в розвиток підприємства, модернізацію та осучаснення технологій, не забували й про благодійництво: стали допомагати лікарням, дитсадкам, школам, ветеранам, інвалідам, незаможним громадянам. О. Бартєнєв каже: «Категорично не погоджуюся з думкою, що все державне – неефективне, недієздатне. Скажімо, Одеський нафтотермінал, який перебуває в приватних руках, у сім разів більший за об’ємами й потужностями, зате наш, як державне підприємство, отримує утричі більші прибутки».

Окрім того, підприємство стало одним із найкращих у Феодосії за дотриманням санітарних і екологічних норм. Сюди екскурсії нині водять, на прикладі нафтотермінала навчають дотримуватися порядку керівників… баз відпочинку!

О. Бартєнєв вважає, що керівник міста відповідальний за все в ньому. Навіть за долю заводів, які колись належали до ВПК і підпорядковані відповідним міністерствам. Міський голова переконаний: створивши сприятливі умови, сюди можна залучити інвесторів. З цього приводу він мав зустріч із представниками Мінпромекономіки. Зокрема, розмовляли про перспективи заводу «Море», який  свого часу випускав унікальну продукцію – кораблі на повітряних подушках і підводних крилах. О. Бартєнєв вірить у реанімацію цього підприємства, як і деяких інших.

– Якщо відверто, – продовжує розповідь міський голова, – той потенціал, який був у міста, сотні гектарів землі, комунальне майно – усього цього вже немає. Але сказати, що після їх продажу ресурси були ефективно використані й у місті замість цих будівель, об’єктів, земель з’явилося щось таке, що дало б змогу наповнювати бюджет, створювати робочі місця, теж не можу. На превеликий жаль, наше місто досі не має генплану, хоч як це абсурдно звучить. Адже навіть більшість сіл давно його мають. Здогадуюся, звісно, що мої попередники цього не робили, аби була можливість, не задумуючись, без перешкод, реалізовувати направо-наліво і землю, і майно, будувати готелі під виглядом житлових будинків тощо.

Нині ми з фахівцями відповідного проектного інституту розробляємо такий документ. Окрім фінансових затрат, потрібні неабиякі зусилля, щоб усе «розбазарене» зібрати докупи. Бо планувати туризм на тих землях, які роздані під інше, дуже непросто з погляду законодавства. Але, переконаний, наступного року матимемо генплан і найближчим часом наведемо лад у використанні майна й земель, що неефективно або не за призначенням використовуються. Одним із джерел реальних доходів є й готелі, які нині оформлені як житлові будинки. Позиція моя така: якщо будь-хто щось побудував на території громади, то, крім отримання власних надприбутків, повинен приносити від свого бізнесу дивіденди в міський і державний бюджети. Це буде законно, правильно й справедливо. А держава, у свою чергу, має більше відсотків від податків залишати на місцях. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко на зустрічі з представниками органів місцевого самоврядування пообіцяла посприяти в цьому питанні. Бо якщо змін у системі оподаткування й формування місцевих бюджетів не станеться, то я не бачу майбутнього для багатьох міст і сіл.

У Феодосії, як поінформували нас у мерії, діє міська програма антикризових заходів, спрямована насамперед на ефективне наповнення бюджету, стримання зростання цін, збереження робочих місць.

Є вже перші результати: у зведений бюджет міста від підприємств, установ, організацій феодосійського регіону тільки за перший квартал цього «кризового» року надійшло 54,5 мільйона гривень, що на 11 відсотків більше, ніж за аналогічний період торік. Міський голова, якого позаочі стали називати антикризовим менеджером, піднімає рівень економіки рідного міста, як свого часу зробив це на рідному підприємстві.

Підготувала Анна ТРОФИМОВА.