Роль вітчизняної науки та високих технологій у входженні України до європейського інтеграційного простору

Теза «Потужна наука – потужна економіка» стає актуальною не лише для сьогодення, а й девізом подальшого прогресу людства [1, 2]. Статус держави на міжнародній арені  визначається не так промисловим чи військовим, як науково-технологічним і інтелектуальним потенціалом, ступенем інтеграції країни в світовий технологічний та інформаційний простір [3].

Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) є одним із дієвих і ефективних засобів інтеграції України в європейський та світовий економічний і технологічний простір.

Світова практика показує, що опора лише на вітчизняний досвід у галузі зовнішньої торгівлі високими технологіями, наукоємними товарами й послугами є недостатньою для прийняття ефективних рішень у зовнішньоторговельній діяльності. Виникає реальна потреба в організації МНТС за стратегічними напрямами реалізації зовнішньоторговельної політики [3,  4].

Зовнішня політика стосовно міжнародного співробітництва в інноваційно-технологічній сфері має сприяти створенню механізмів і забезпеченню сприятливих умов для міжнародної комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, які відповідають взаємним інтересам українських та іноземних партнерів, адаптації української нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності до світової практики [5].

Найближчими роками Україна має хороші перспективи в міжнародній інноваційно-технологічній  співпраці в таких галузях, як ракетно-космічна техніка та глобальна навігація, енергетика, телекомунікації.

Перспективне також співробітництво України з НАТО в науково-технологічній галузі. За кількістю проектів Наукової програми НАТО Україна посідає друге місце (після РФ). Участь українських науковців у ній сприяє євроатлантичній інтеграції нашої держави й імовірній підтримці НАТО розвитку науково-технологічного потенціалу України, а також формуванню сталої тенденції участі України в міжнародному поділі праці в науковій сфері.

Після підписання Хартії Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС), яка охоплює 11 країн Чорноморсько-Середземноморського регіону і разом із ЄС створює архітектуру єдиної Європи, активно розвивається науково-технічна співпраця в рамках ОЧЕС, зокрема, з Туреччиною. Україна є членом Міжнародного центру чорноморських досліджень в Афінах, її представники ввійшли до Ради директорів Центру, Робочої групи з науково-технічного співробітництва ОЧЕС, Постійного академічного комітету ОЧЕС.

МНТС України має бути зорієнтовано на практичне використання досягнень вітчизняної науки у розв’язанні проблем сталого розвитку сучасної цивілізації (екологія, енергетика і транспорт XXI століття, зміна світового клімату, СНІД, глобальна інформаційна інфраструктура тощо), а також проблем глобальної безпеки (міжнародний тероризм, наркобізнес, інформаційні війни).

Подальше вдосконалення двосторонніх наукових контактів і кооперації у сфері використання результатів наукових досліджень значною мірою лежить у площині відносин Україна–ЄС. Активізується взаємодія з Європейським Союзом у рамках міждержавної Угоди про партнерство та співробітництво Україна–ЄС та Угоди між Україною й ЄС про співробітництво в галузі науки і технологій. Інтенсифікується співпраця по лінії європейських науково-технічних програм (зокрема, 7-ї Рамкової програми).

Найважливіший напрям політики України – розвиток МНТС із промислово розвиненими європейськими державами, реалізація наявного потенціалу вітчизняної фундаментальної науки для посідання гідного місця в міжнародній інтеграції, кооперації й поділу праці в сфері фундаментальної науки. Особливий наголос слід зробити на співробітництві з проблем стосунків між людиною та природою, різкого скорочення використання не відновлюваних ресурсів, розширення споживання інформаційних продуктів й інших нематеріальних благ [5].

Україна та ЄС досягли досить високого рівня співпраці у сфері науки та технологій. У нашій державі створено Інформаційний центр з питань Рамкової програми ЄС у сфері досліджень і технологічного розвитку, діяльність якого сприяє значному розширенню участі українських дослідників у РП ЄС. Відбуваються регулярні контакти, як на рівні експертів України та ЄК, так і на рівні керівництва МОН та ЄК у сфері досліджень. Важливим завданням нині стає забезпечення активної участі вчених України у проектах 7-ї Рамкової програми Єврокомісії. Це потребує надання їм усієї необхідної інформаційної та консультативної допомоги, у тому числі по лінії Міністерства закордонних справ України. Важливо забезпечити участь України в реалізації програм Європейського космічного агентства ESА, системи супутникової навігації GALILEO, міжнародної енергетичної агенції IEA, комісії з аеронавтичних досліджень ACARE, програми транспортних мереж ERRAC, галузевих програм наукового співробітництва COST  тощо. Важливим джерелом підтримки інноваційного розвитку вітчизняної економіки мають стати європейська програма регіонального розвитку ERP та  європейська трансформаційна програма ТАСІС. Доцільно також передбачити в рамках 7-ї Рамкової програми реалізацію інформаційних проектів з питань інтеграції України до Європейського Союзу. 

Активність партнерських стосунків нашої держави з країнами ЄС є різною. Наприклад, з Німеччиною такі стосунки охоплюють увесь спектр можливостей науково-технічного й інноваційного співробітництва: обмін інформацією й інформаційна підтримка міжнародної науково-технічної діяльності, організація та проведення конференцій, виставок, ярмарок, навчальних курсів, обмін делегаціями, вченими, науковцями, експертами для проведення науково-технічних консультацій, спільні роботи в галузі фундаментальних і прикладних досліджень, надання матеріалів та обладнання, спільні дослідження й розробка нових технологічних процесів. Інші країни лише розглядають можливості залучення українського науково-технічного потенціалу до спільної дослідницької й інноваційної діяльності. Співпраця українських і німецьких організацій здійснюється, зокрема, у рамках програми «Кооперація з країнами Центральної та Східної Європи в галузі інженерних наук» (фонд «Фольксваген»), програми співробітництва між Федеральним міністерством освіти та досліджень Німеччини й Міністерством освіти і науки України.

Стосовно прикладних досліджень політика має бути спрямована передусім на розвиток співробітництва в пріоритетних галузях науки й технологій, яке здійснюється з провідними міжнародними національними науковими центрами Європейського Союзу. Пріоритетним має стати сприяння у формуванні на території України на базі провідних вітчизняних наукових установ і технопарків центрів міжнародної інтеграції української фундаментальної науки (спільні науково-дослідні інститути, лабораторії тощо).

З метою європейської інтеграції української фундаментальної та прикладної науки доцільно просувати ідею створення інтегрованої інформаційної мережі академічних інститутів, віртуальних лабораторій, бібліотек і баз даних на території України, враховуючи іноземний досвід розвитку таких мереж.

Основні завдання у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва у відносинах із країнами ЄС:

– нарощування співпраці з провідними у науково-технічному сенсі державами з метою отримання нових знань з актуальних проблем фундаментальних і прикладних наук;

– організація співробітництва в сфері розвитку інноваційної інфраструктури України з інноваційними інфраструктурами та програмами Європи;

– залучення прямих і портфельних іноземних інвестицій у високотехнологічні галузі української економіки, а також для розвитку вітчизняної інноваційної системи з наближенням до світових стандартів; сприяння підготовці управлінських кадрів для інноваційного підприємництва та створення ефективних механізмів комерціалізації технологій;

– використання співпраці в науково-технологічній сфері в рамках СНД для реалізації мети входження України до єдиного європейського технологічного простору.

Позитивна тенденція щодо розширення й поглиблення співробітництва в галузі науки і технологій з європейськими країнами, підвищення міжнародного авторитету України в цій сфері, які спостерігаються останнім часом, можуть істотно сприяти залученню інвестицій до розвитку національної науки й наукоємних технологій, збереженню та розвитку науково-технологічного потенціалу України за умов виконання українською стороною своїх зобов’язань за укладеними угодами і договорами.

Усебічна підтримка процесів формування єдиного науково-технологічного простору України та ЄС потребує:

– посилення співробітництва з провідними в науково-технічному сенсі європейськими державами (ФРН, Франція, Велика Британія тощо) з метою отримання нових знань із актуальних проблем фундаментальних і прикладних наук, зміцнення позицій вітчизняних шкіл у світовій системі поділу праці в сфері науки, участі в розв’язанні глобальних проблем сучасності, використання закордонного досвіду для реформування української науки;

– використання накопиченого досвіду і традицій взаємодії з країнами Центральної та Східної Європи для розширення спільних досліджень і розробок, розвитку наукової інфраструктури та спільного з цими країнами входження України в європейські науково-технологічні програми;

– використання механізмів науково-технічного співробітництва з промислово розвиненими країнами – членами ЄС та ОЕСР – з метою диверсифікації джерел фінансування вітчизняних досліджень і розробок, залучення іноземних інвестицій в інтересах удосконалення інфраструктури й експериментальної бази вітчизняної науки, зростання наукоємності української економіки;

– організації співпраці в сфері розвитку інноваційної інфраструктури України з інноваційними інфраструктурами та програмами Європи і промислово розвинених країн;

– розвитку контактів з Європейським банком реконструкції і розвитку, Європейською асоціацією венчурного капіталу, а також венчурними фірмами закордонних держав і приватними інвесторами з метою залучення їх до фінансування ризикових проектів на території України, у тому числі за участю вітчизняних малих і середніх фірм;

– розширення присутності України в європейських країнах, зайняття ніші на ринках високих технологій, наукоємних товарів і послуг цих країн, зокрема, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини.

У двосторонньому співробітництві з країнами Європейського Союзу пріоритетами є:

– наукова кооперація у галузях матеріалознавства, фізики, хімії, біо- й  інформаційних технологій, нанофізики та наноелектроніки;

– трансфер технологій і заснування підприємств, орієнтованих на створення наукоємних технологій;

– наукові дослідження й інновації на малих і середніх підприємствах.

З метою створення сприятливих умов для просування на європейські ринки українських технологій і наукоємних товарів, підвищення рівня комерціалізації вітчизняних технологій і виробництва в Україні на їх основі конкурентоспроможної високотехнологічної продукції для експорту необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на стимулювання експортно-імпортних операцій з об’єктами інтелектуальної власності, наукоємними товарами та послугами, що, зокрема, передбачають:

– зростання частки наукоємної продукції і послуг в структурі українського експорту;

– раціоналізацію імпорту Україною високих технологій, наукоємних товарів і послуг, у тому числі для проведення розробок і виробництва аналогічних чи удосконалених, порівняно з імпортованими, товарів і послуг;

– надання консалтингових та інжинірингових послуг в галузі експорту й імпорту наукоємної продукції українським науково-технічним організаціям і промисловим підприємствам, а також малим наукоємним фірмам, розробку експортного каталогу високих технологій і наукоємної продукції;

– державний контроль і ліцензування експорту високих технологій, наукоємних товарів і послуг, у тому числі отриманих у результаті міжнародної комерціалізації технологій;

– ліцензування імпорту високих технологій для недопущення проникнення в Україну застарілих та екологічно деструктивних технологій;

– проведення при підписанні контрактів експертної оцінки можливих наслідків для України експорту послуг і отриманої в результаті МНТС продукції, що підпадає під режим експортного контролю; 

– гармонізацію української системи сертифікації та стандартизації з європейськими нормами і правилами та забезпечення відповідності експортованої й імпортованої високотехнологічної продукції українським і європейським стандартам;

– розширення державної підтримки патентування за кордоном вітчизняних технологій.       

Реалізація зовнішньої політики України в напрямі євроінтеграції має передбачати забезпечення інтересів науково-технологічної безпеки – невід’ємного компоненту національної безпеки, яка має бути спрямована на вирішення таких завдань:

– збереження та розвиток наукового й інноваційного потенціалу і захисту прав на результати науково-технічної діяльності;

– створення економічних умов затребуваності науки;

– регулювання процесу міграції наукових кадрів;

З метою мінімізації шкоди, завданої міграцією наукових кадрів за кордон, необхідно всебічно підтримувати наукові контакти з українськими вченими в еміграції, залучаючи їх до розв’язання проблем вітчизняної науки.

У практичному плані розвитку та поглиблення ролі національної науки й вітчизняних високих технологій у контексті входження України до європейського науково-технологічного простору мають забезпечуватися:

– моніторинг ситуації на європейському ринку високотехнологічної продукції та прогнозування тенденцій його розвитку;

– оперативне інформування міністерств і відомств України про науково-технічні проекти від європейських партнерів;

– політичне сприяння залученню інвестицій ЄС у науково-технічний і інноваційний сектор України;

– підтримка участі українського бізнесу в перспективних європейських проектах і тендерах інноваційного спрямування, дипломатичного захисту  інтелектуальної власності нашої держави тощо.

З метою підвищення поінформованості учасників співробітництва та громадськості про напрями й завдання зовнішньої політики України в галузі МНТС, стимулювання процесів комерціалізації технологій доцільно здійснювати на постійній основі збір і обробку необхідної інформації для формування єдиної бази даних відкритого доступу, яка містить інформацію про:

– проекти МНТС у сфері науки й інновацій;

– ресурси вітчизняних та іноземних венчурних фондів;

– умови участі в МНТС, включаючи необхідну документацію, критерії конкурсного відбору проектів тощо;

– забезпечення ефективного використання сучасних інформаційних технологій, систем, мереж.

Джерела

1. Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.

2. Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. – Харків: Фоліо, 2003. – 559 с.

3. Інституційні засади інноваційної економіки: міжнародний досвід та вітчизняна практика: Монографія. – За заг. ред. В. С. Новицького. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 200 с.

4. Пахомов Ю. М. та ін. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997. – 237 с.

5. Стратегії розвитку України: Теорія і практика / Ред. О. С. Власюк. – К.:  НІСД, 2002. – 864 с.

Автор: Олександр ВАСИЛЬЄВ