Семирічка, або Повторення пройденого

14 січня 1998 року Верховна Рада України ратифікувала Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією, підписаний у Києві 31 травня 1997 року. Державна Дума Федеральних Зборів РФ ратифікувала його 25 грудня 1998 року. Рада Федерації схвалила закон про ратифікацію договору 17 лютого 1999 року. Договір набув чинності в день обміну ратифікаційними грамотами 1 квітня 1999 року.

Минає сім років, і січнево-лютневі та, мабуть, і березневі події у відносинах двох братніх держав наштовхують на думку про кабалу й жорстокість першоквітневих жартів. Хм?

Досить звернутися до стенограми сесійного засідання Верховної Ради України, на якому розглядався проект закону про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією, а також до тексту Звернення Верховної Ради до Федеральних Зборів РФ, щоб збагнути: тоді, як і нині, йшлося про ті самі проблеми у відносинах. Тоді український парламент закликав Федеральні Збори РФ "застосувати свій вплив для розв'язання низки питань, які потребують невідкладного розгляду". Це стосується: делімітації, демаркації державного кордону між Україною та Росією; розподілу активів і закордонної власності колишнього СРСР, прискорення повернення валютних коштів українських юридичних і фізичних осіб, які залишилися на рахунках Зовнішекономбанку колишнього СРСР (а це 40 млрд. доларів США); створення таких умов для розвитку української національної меншини на теренах РФ, які існують для росіян в Україні; спільні дії щодо проблем, пов'язаних із поверненням і облаштуванням депортованих народів; повернення культурних цінностей; забезпечення Російською Федерацією пенсіями громадян України, які працювали на Далекій Півночі Росії.

Депутати, обговорюючи запропонований проект договору, зазначали, що з первинного тексту документа вилучено всі ключові статті, які стосувалися саме проблем, перелічених у зверненні. А вони, як бачимо, й досі не розв'язані. "А почему мы должны дотировать экономику других стран?" – без тіні сумніву запитує В. Путін. Тільки ми чогось у Путіна про це не запитуємо. Бо знову, як і тоді, коли ратифікували договір, готуємося до парламентських виборів? А раптом електоратові запитаннячко не сподобається? Ми тоді, щоб здалося всім, що припинилася торгова війна, холодна війна, коли, за словами депутата В. Яценка, "в сесійних залах Держдуми і Верховної Ради шматували державні прапори", купилися на царськоєльцинський і васало-кучмівський жест про скасування ПДВ на українські й російські товари, обіцянку ринку збуту цукру і зниження за два місяці до наших парламентських виборів ціни за тисячу кубометрів російського газу з 80 до 60 доларів? "Та вона завжди була такою. Просто ту "гірку" ділили російські й українські мафіозі. І треба було напередодні українських виборів показати, що ми раптом досягли того, що було де-факто", – заявив тоді депутат М. Ратушний.

***

Міністр закордонних справ України Г. Удовенко:

"Щодо угод стосовно Чорноморського флоту, то я вже казав, що готується ще шість угод, які випливають з трьох підписаних. Коли буде завершено підписання, ми внесемо їх на розгляд Верховної Ради. Сьогодні внести на розгляд Верховної Ради пакет документів щодо Чорноморського флоту ми не можемо, оскільки не завершено процес підготовки.

Стосовно нульового варіанта. Верховна Рада не підтримала пропозицію Президента про ратифікацію так званого нульового варіанта. Нам було доручено зібрати додаткову інформацію. Ми постійно ведемо переговори з Російською Федерацією. Віце-прем'єр Сергій Леонідович Тігіпко, міністр закордонних справ тримають це питання під постійним контролем. Коли ми матимемо всю потрібну інформацію, то згідно з дорученням Верховної Ради внесемо ці угоди на ваш розгляд".

Уже після голосування 309 голосами "за" в цілому виступив секретар Комітету ВР у закордонних справах і зв'язках із СНД Ігор Осташ:

"Пропонуємо доповнення до цього проекту закону такого змісту: "Вважати такими, що не набрали чинності, Угоду між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоду про взаємні розрахунки, пов'язані з розподілом Чорноморського флоту, та Угоду про параметри поділу Чорноморського флоту, а також протоколи й додатки до них, до прийняття рішення Верховною Радою України щодо їх ратифікації".

Оскільки сьогодні прозвучало дуже багато звернень щодо так званого нульового варіанта, наша депутатська група пропонує після прийняття цього закону прийняти ще постанову Верховної Ради з одного пункту такого змісту: "У зв'язку з ненаданням Кабінетом Міністрів інформації щодо закордонної власності колишнього Радянського Союзу провести парламентські слухання з цього питання, тобто з питання статусу і правонаступництва майна колишнього Радянського Союзу".

Тодішній Прем'єр-міністр В. Пустовойтенко висловився стосовно цієї пропозиції так:

"Свого часу Прем'єр-міністр України Віталій Андрійович Масол підписав нульовий варіант, який сьогодні нас не задовольняє. Я мав розмову з Віктором Степановичем Черномирдіним у Москві як головою спільної комісії, потім були проведені переговори в Кабінеті Міністрів. Варіант, що нам запропонувала російська сторона, нас не задовольняє. Тому я хотів би, щоб ви дали нам доручення ще раз разом із російською стороною опрацювати ці питання, а потім повідомити про результати".

Доручення, судячи з тексту стенограми, зафіксовано, а пропозиція пана Осташа набрала лише 111 голосів "за".

Закон про ратифікацію Договору в цілому під час голосування в поіменному режимі набрав 317 голосів "за".

111 голосів набрала й пропозиція народного депутата Сергія Соболєва: "До моменту внесення на ратифікацію угод (їх три) щодо розподілу Чорноморського флоту ці угоди є недійсними".

"Щоб питання поставити на голосування саме так, його треба готувати. Визнати нечинною угоду, яка практично реалізована, – це некоректно з багатьох причин", – сказав Голова Верховної Ради О. Мороз. А після голосування додав: "Депутати не можуть це голосувати без аргументації, без усебічного розгляду".

Відтоді Верховна Рада України 20 квітня 2004 року ратифікувала Договір про формування Єдиного економічного простору, Договір між Україною і Російською Федерацією про україно-російський кордон та Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки.

Договір укладено на десять років, а "його дія буде потім автоматично продовжуватися на наступні десятирічні періоди, якщо жодна з Високих Договірних Сторін не заявить іншій Високій Договірній Стороні про своє бажання припинити його дію шляхом письмового повідомлення не менш ніж за шість місяців до закінчення чергового десятирічного періоду".

Цікаво, нам письмово повідомляють про бойкот українського м'яса та молока? Нам письмово повідомляють про посилену військову охорону маяків, скажімо? А про труби й твели?

Затята дружба – це, здається, зрозумілий сигнал для решти світу. Визнання України як країни з ринковою економікою з боку ЄС, а нині вже й з боку США "дружня сусідка" сприймає з притаманною їй войовничістю. ВВП сердиться. А російські парламентарії співають стару й до болю знайому пісню.

Автор: Вікторія СВІТЛАНОВА