Діалог про конституційне вдосконалення

25 червня 2009 року Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України спільно з Інститутом законодавства Верховної Ради України провів науково-практичну конференцію: «Актуальні проблеми реалізації Конституції України і проблеми її удосконалення».

У роботі конференції брали участь віце-президент НАН України академік НАНУ В. Гейць, академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України академік НАНУ О. Онищенко, директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького академік НАНУ Ю. Шемшученко, директор Інституту законодавства Верховної Ради України член-кореспондент НАНУ О. Копиленко, голова Центральної виборчої комісії України доктор юридичних наук, професор В. Шаповал, заступник директора Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України доктор історичних наук, професор О. Майборода, народний депутат України, кандидат політичних наук Ю. Мірошниченко, заступник керівника апарату Верховної Ради України – керівник Головного юридичного управління, кандидат юридичних наук М. Теплюк, начальник відділу міжнародних наукових зв’язків Академії правових наук України доктор юридичних наук, професор О. Скрипнюк, завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького доктор юридичних наук, професор Н. Оніщенко, радник дирекції Інституту законодавства Верховної Ради України доктор економічних наук, професор В. Черняк, працівники інших державних органів, а також науковці й викладачі вищих навчальних закладів.

Відкрив науково-практичну конференцію О. Онищенко, академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України, академік НАН України. У своїй промові він наголосив, що прийняття в 1996 році Конституції мало неабияке значення для української державності,  активізувало процеси державотворення і правотворення. Конституція стала фундаментом правової системи країни, її законодавства, а також визначальним чинником забезпечення державного суверенітету, формування та розвитку інститутів державної влади.

Проте розвиток українського суспільства, реформування його політичної системи потребує вдосконалення форми державного правління, перерозподілу конституційних повноважень між основними владними інституціями. Актуальними залишаються питання реформування судово-правової системи, адміністративно-територіального устрою, місцевого самоврядування, вдосконалення взаємовідносин місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. Для вирішення цих питань конче необхідно вдосконалити Конституцію.

Дослідження науковців нині зосереджені на осмисленні проблем і перспектив конституційної реформи, процесів державотворення та правотворення, розвитку відповідних інститутів державної влади й громадянського суспільства, вдосконалення механізмів соціального контролю за діяльністю влади, впливу на її рішення, захисту конституційних прав і свобод громадян.

Ю. Шемшученко, директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, академік НАН України, у своїй доповіді «Теоретичні засади оновлення Конституції України» сказав, що важливу роль у забезпеченні конституційного будівництва в Україні відіграє академічна правова наука. За роки незалежності Інститут держави і права зробив вагомий внесок у розв’язання теоретичних і практичних проблем українського державотворення.

Спільними зусиллями інститутів держави і права ім. В. М. Корецького, політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Академії правових наук України й Інституту законодавства Верховної Ради визначено концептуальні основи українського конституціоналізму і державного ладу України, статусу людини і громадянина, форм безпосереднього народовладдя, органів державної влади і системи органів місцевого самоврядування та теоретичні основи українського парламентаризму, інституту президентства, державного управління, правосуддя, конституційної юстиції тощо.

В. Шаповал, голова Центральної виборчої комісії, суддя Конституційного Суду у відставці, доктор юридичних наук, професор, у доповіді «Актуальні питання сучасного конституційного регулювання в Україні» визначив необхідність конституційної реформи. Очевидно, що Конституція 1996 року мала характер своєрідного симбіозу нового і радянського часів. Конституція містить багато положень, які суперечать одне одному, через що постають проблеми в тлумаченні і застосуванні норм Основного Закону. Іншою причиною є й те, що конституційні зміни 2004 року були невдалими, призвели до політичної нестабільності в країні. В. Шаповал зазначив: після здобуття Україною незалежності відбулася певна динаміка суспільно-політичних змін, які свідчать, що й нині ми перебуваємо в перехідному періоді. Закінчиться він лише тоді, коли в Україні утвердиться громадянське суспільство.

Н. Оніщенко, завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, доктор юридичних наук, професор, у доповіді «Положення Конституції України як теоретичні засади дієвості права та ефективності законодавства» зазначила необхідність оптимізації процесу реформування системи законодавства України, спрямованого на забезпечення реалізації проголошених принципів правової держави, де людина, її права та свободи є найвищою соціальною цінністю. Інтенсивний розвиток сучасних суспільних відносин відповідно потребує якісного їх правового регулювання. Тому необхідно забезпечити ефективність правового регулювання суспільних відносин, передбачити їх подальший розвиток. Навіть за наявності насиченої законодавчої бази важливим аргументом є саме ефективність правового регулювання нинішніх суспільних відносин. Тобто важливого значення набуває справжня реалізація правових приписів. Тож на перший план виходить не кількість нормативно-правових актів, а їх здатність реально врегулювати ту чи іншу конкретну ситуацію. Основним засобом формування і вдосконалення системи національного законодавства як цілісної системи є насамперед законодавча діяльність, яка паралельно із систематизацією забезпечить злагодженість та дієвість права. Це своєю чергою позначиться на якості правового регулювання суспільних відносин. І тому роль законодавця полягає у творенні норм права з огляду на реальні суспільні відносини, з обов’язковим передбаченням і врахуванням їх подальшого поступового розвитку.

Доповіді інших учасників конференції були присвячені конституційним проблемам удосконалення законодавства України; проблемним питанням конституційного забезпечення етнополітичного процесу; актуальним проблемам реформування Конституції України; правовим проблемам введення в дію конституційних законів в Україні; Конституції і проблемам реалізації законодавчої ініціативи в Україні; питанням конституційно-правового забезпечення організації сучасних парламентів (український і зарубіжний досвід); конституційним засадам поєднання ринкових механізмів і державного регулювання економіки; проблемам інтелектуальної власності у світлі Конституції України.

Серед іншого наголошувалося на необхідності захисту прав і свобод та законних інтересів людини й громадянина в умовах подолання кризових явищ. Цікавим було обговорення проблеми обмеження прав і свобод людини в контексті узгодження інтересів і намагання досягнення розумного компромісу між інтересами людей, спільноти та правовою державою.

Після обговорення нагальних проблем, висвітлених на науково-практичній конференції, відбулася загальна дискусія учасників, по завершенні якої прийнято рекомендації.

Автор: Олена Осинська