Юрій Громницький: «Я не вважаю себе дурнем, тому й не дозволяю робити з себе дурня»

«Точка зору» – одна з небагатьох політичних програм, які не набридають глядачеві. І навіть за всього різноманіття програм, котрі висвітлюють саме діяльність українських політиків, глибока та змістовна аналітична бесіда Юрія ГРОМНИЦЬКОГО з провідними гравцями нашої політичної арени приваблює глядачів Першого Національного канала вже протягом трьох років.

Про що полюбляють розмовляти українські політики в прямому ефірі? У чому секрет популярності програми Першого Національного «Точка зору»? Про це в розмові з її ведучим Юрієм ГРОМНИЦЬКИМ.

– Які зміни відбулися у програмі «Точка зору» або що нового слід чекати глядачам?

– На початку цього сезону у програмі «Точка зору» справді відбулися радикальні зміни. Ідеться про те, що раніше програма виходила одразу після новин, була, так би мовити, їхньою частиною та поглиблювала основну тему випуску новин. Тепер ми – абсолютно автономна телевізійна програма, котра триває півгодини і має на меті проаналізувати відразу кілька подій дня, передусім політичних, у динамічному аналітичному стилі. Така динаміка дає можливість  показати різнобарв’я усіх політичних подій, не заглиблюючись у багатогодинні ток-шоу, в яких люди протягом трьох годин вимовляють три-чотири слова і на цьому все закінчується.

– Чи охоче сьогодні політики беруть участь у програмі?

– Якщо казати чесно, то особисто в мене склалося враження, що головні спікери політичних партій нині взагалі неохоче йдуть на телебачення, зокрема й на програму «Точка зору». Наразі дуже чітко простежується тенденція, коли в партіях певна група осіб, які роблять загальні політичні заяви, часто намагається уникнути глибоких відповідей на деякі запитання, створюючи, так би мовити, димову завісу. На мою думку, головні політичні гравці в такий спосіб просто зберігають свій імідж та накопичують сили для початку президентської кампанії.

– Чи існує у вас зворотний зв’язок із глядачами?

– Так, на відміну від інших програм, у нас є абсолютно чіткий зворотний зв’язок із глядачами, який установлюється безпосередньо у прямому ефірі. Це є сильною динамічною стороною «Точки зору». Ідеться про контакт, якого людям дуже бракує. Під час програми ми отримуємо сотні запитань від телеглядачів і досить часто це – крик душі або глибока народна мудрість.

– Чому Юрій Громницький є ведучим саме політичного ток-шоу, адже він протягом своєї журналістської кар’єри успішно працював також  у спорті?

– Я ніколи не займався виключно спортом. Працюючи кореспондентом української служби «Бі-Бі-Сі» в Італії, я писав про італійський футбол і водночас займався політикою. В певний момент я просто відчув страшенну потребу взяти участь у важливих суспільних процесах, що відбуваються в Україні сьогодні, сказати своє журналістське слово і в такий спосіб захистити людей від зла в політиці, щоб вони були сильними і свідомими, роблячи свій політичний вибір.

– Чи не плануєте ви обрати для себе іншу тематику?

– Якщо говорити про телебачення, то окрім політики мене також цікавлять програми, які досліджували б духовний світ людини. І ви, мабуть, не повірите, але я з великим задоволенням вів би кулінарні програми. А взагалі моя мрія – створити сатирично-політичну програму. Проте поки що українські телеменеджери не готові до жорсткої політичної сатири на телебаченні, але, гадаю, наші телеглядачі з великим задоволенням сприйняли б таку програму.

– Замислювалися або, можливо, вже плануєте податися у політику? Якщо так, то ким бачите себе на політичній арені? 

– З іноземного досвіду відомо, що дуже часто політичні журналісти стають депутатами парламенту або членами якихось політичних партій. Можливо, це такий собі закономірний кар’єрний розвиток політичного журналіста. Наразі таких планів я не маю, але припускаю, що в майбутньому вони можуть з’явитися.

– Розкажіть про найвдаліший першоквітневий жарт, який з вами трапився?

– Насправді розіграти мене дуже важко. Я завжди інтуїтивно відчуваю, що хтось намагається мене «розвести» чи пожартувати зі мною. Я не вважаю себе дурнем, тому й не дозволяю робити з себе дурня. Інших також не розігрую, це не моє, не люблю пошивати людей у дурні.

– Чи варто жартувати з політиками?

– З політиками варто жартувати перед ефіром, це змушує їх почуватися розкутішими. У нас є дуже багато політиків, веселунів, які перед ефіром розповідають анекдоти, цікаві історії з життя. Однак, щойно вмикається червоне світло на камері, вони миттєво перевтілюються і всі ті жарти залишаються в минулому, – на їхніх обличчях «з’являється» лінія партії, а замість анекдотів – політичні гасла.

– Кого із закордонних політиків ви хотіли б запросити до участі у вашій програмі і чому?

– З великим задоволенням і без зайвої скромності скажу, що хотів би запросити передусім Барака Обаму. Ця людина впливає на весь світ та імпонує мені новим стилем, баченням політики у світі, своїм іміджем. Стовідсотково запросив би Володимира Путіна, тому що для України – це людина, яка впливає на її майбутнє не менше, ніж українські політики.

Прес-служба Першого Національного.