Довкілля та лісові екосистеми України

Світова громадськість занепокоєна екологічним станом навколишнього природного середовища, змінами, що пов’язані з глобальним потеплінням, стихійними природними явищами, які призводять до величезних економічних втрат у різних регіонах світу, нерідко – з людськими жертвами, руйнуванням інженерних споруд, будівель.
В українському суспільстві спостерігається екологічне невігластво, зокрема щодо використання земельних угідь як головного природного ресурсу. Це стосується і земель, відведених для здійснення лісівництва.

Чинна нормативно-правова база орієнтована на «посилення державного управління лісами», а не на інтенсифікацію лісівництва в господарствах (лісгоспах) чи на підвищення відповідальності за належне використання земельних угідь. Засади земельної реформи щодо формування багатоукладної економіки на землі, на жаль, так і залишилися на паперах.

Інформаційно-освітню функцію виконує збірник «Довкілля України», який видає Державний комітет статистики України. У розділі «Охорона та використання лісових ресурсів» вміщено систему економічних показників ведення лісового та мисливського господарства. Але мало б ітися не тільки про економічні, а й про екологічні аспекти діяльності. Органам влади і громадськості стала б у пригоді інформація про стан лісових екосистем України загалом та в межах окремих регіонів, про узгодженість лісових екосистем з типами лісорослинних умов чи типами лісу.

У збірнику немає даних і щодо розподілу землі лісогосподарського призначення за суб’єктами економічної діяльності. Певно, тому, що в Україні не вживають достатньо заходів з формування багатоукладної економіки в аграрному секторі. До того ж лісівництво як галузь навіть не згадується в нормативно-правових актах.

Вимоги часу змушують під час характеристики довкілля фахово описувати стан лісових екосистем, ґрунтуючись на наукових класифікаціях. Ці показники мають задовольняти цікавість споживачів еколого-економічної інформації, передусім органів державної влади й органів місцевого самоврядування, що уповноважені здійснювати права власника, а також економічні та фіскальні структури. Йдеться, звичайно, про найпоширеніші облікові категорії земельних ресурсів – «землі сільськогосподарського призначення» і «землі лісогосподарського призначення».

Отже, наразі маємо лише дані з розподілу земель сільськогосподарського призначення (табл. 1). Аналогічну інформацію про лісогосподарські земельні угіддя також слід оприлюднити, адже її може бути використано для удосконалення економічних відносин, обчислення та справляння земельного податку тощо.

Довкілля, у межах діяльності суб’єктів господарювання з лісівництва характеризується показниками розподілу лісових земель за типами лісорослинних умов і типами лісу, а також за головними лісоутворювальними породами згідно з класифікацією, розробленою українською школою лісової типології, зокрема академіка П. Погребняка. За вмістом у ґрунті органічних речовин лісові екосистеми поділяються на 4 типи трофності, у межах яких встановлено 6 класів вологості (див. схему). Це дещо схоже на характеристику сільськогосподарських угідь за механічним складом, солонцюватістю тощо, але з урахуванням особливостей типологічної класифікації лісових земель, давно вивчених наукою та втілених у лісівництво практикою лісовпорядкування.

Тож з’являється можливість оцінювати біологічну стійкість лісових екосистем та економічну ефективність господарювання в них. До речі, лісгоспи усі ці дані давно мають, і їх постійно накопичують в інформаційній системі управління лісовими ресурсами (УЛР). Отже, для характеристики лісових екологічних систем необхідно мати насамперед дані про розподіл земельних ресурсів за типами лісорослинних умов (ТЛУ) з відображенням (позначенням?) відповідних індексів (табл. 2).

Наприклад, А2 – означає бір свіжий, якому відповідає вирощування соснових лісонасаджень, що в середньому матимуть продуктивність ІІ,5 класу бонітету. Наявність у межах цієї екологічної ніші інших лісоутворювальних порід (у нашому випадку – берези) свідчить про неналежне використання земельних ресурсів, утрату певної частки потенційної продуктивності угідь, а також про погіршення екосистем сосни як породи, що найбільше відповідає зазначеній екологічній ніші довкілля відповідного регіону.

Наявність грабових екосистем у межах ТЛУ «Складні субори» (С2 і С3) свідчитиме про їх цілковиту невідповідність природній екосистемі, що вимагатиме від власника природних ресурсів вживання необхідних заходів. Можливий і пошук ефективнішого постійного користувача чи орендаря земель лісогосподарського призначення.

Зазначені доповнення до статистичного збірника «Довкілля України», зокрема в розрізі кожного із суб’єктів адміністративно-територіального поділу країни (АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя), збагатили б інформаційну базу про стан природного середовища України, сприяли б її ширшому застосуванню задля поліпшення екологічної ситуації в країні та підвищення економічної ефективності використання природних ресурсів.

----

* Зазначені суб’єкти, які у складі земельних ресурсів можуть включати лісові землі.

** На прикладі середньостатистичного суб’єкта господарювання.

*** Мається на увазі чітка систематизація екосистем за переліченими породами: сосна, модрина; ялина, ялиця; дуб; бук; ясен; клен гостролистий, явір; граб; інші твердолистяні; береза; осика; вільха чорна і сіра; інші м’яколистяні. Усього 12 облікових лісових екосистем.

Автор: Андрій Бобко