Самоврядування – це коли ти сам ініціюєш добрі справи

Борис Дуганов, кандидат технічних наук, нагороджений Почесною грамотою Державного комітету України з регуляторної політики і підприємництва. Нагород за працю в Бориса Георгійовича багато. Однією із них дорожить особливо – золотим орденом «Святий князь Володимир» III ступеня з присвоєнням титулу Старшина ордена «Святий князь Володимир», тому що одержав її з рук президента Національної академії наук України Б. Патона 27 червня 2008 року. Митрополит Київський і всієї України блаженнійший Володимир нагородив Б. Дуганова срібним орденом «За патріотизм» II ступеня за значний внесок у розвиток України, заслуги перед українським народом і Українською православною церквою, благодійну діяльність. У Бориса Дуганова 56 друкованих наукових праць, 6 авторських свідоцтв про винаходи, два патенти України.

Іноді мені здається, що це сон – налагоджений побут і сильна команда,  правильно обраний тон у колективі й надійні партнери. Усе це є результатом великої праці, безсонних ночей і нескінченних тривог. Але старання справдилися, здійснилася моя мрія: я створив у рідній Балаклаві підприємство, котре визнали й полюбили не лише балаклавці. Невелика ремарка: не подумайте, що привласнюю собі всі зірки. Якби не підтримка районної ради й людей, з якими я знайомий і дружу понад 40 років, то навряд чи зміг би самотужки  підняти «з нуля» підприємство.

Важко повірити, що людина, яка віддала більш як 20 років служінню  улюбленій професії гірника в Балаклавському рудоуправлінні та є кандидатом технічних наук, раптом вирішила присвятити себе ресторанному бізнесу.

У нелегкі 1990-ті роки я відкрив бізнес за своїм фахом: почав працювати над питанням використання відходів виробництва рудоуправління, одержаних під час переробки вапняку на дробильно-збагачувальних фабриках. Справа посувалася досить успішно. Завдяки моєму винаходові вдалося захистити Балаклавську бухту від екологічної катастрофи. За це одержав державну нагороду. Я охоче продовжив би улюблену справу. Але час диктував нові правила.

Тодішній голова Балаклавського виконкому А. Кунцевич перед кожним літнім сезоном звертався в мою фірму з проханням підготувати балаклавський міський пляж до літнього сезону. А якось запропонував придбати розміщений на території пляжу скляний павільйон, що належав до системи громадського харчування, яка розпадалася. Розвивати цей бізнес у мене не було ні бажання, ні часу, ні досвіду. Об’єкт я купив і здав в оренду. Нічого доброго з цього не вийшло. Наш буфет працював тільки під час сезону, а взимку павільйон ламали й грабували.

У 2004 році почали перебудовувати Балаклавську набережну, реставрувати старі будівлі й Генуезьку фортецю. Це надихало, і я, як усі, кому треба було виживати, вирішив тоді головне для себе питання так: іти вперед. Нове життя розпочав із будівництва ресторану «Хатинка рибалки».

Оригінальні архітектурні й дизайнерські рішення, фірмові страви з чорноморських делікатесів – акули, царської султанки, луфаря, юшка з грінками з часником плюс уміння подати все це відвідувачеві з посмішкою допомогли нам посісти гідне місце серед кращих рибних ресторанів України. Ми не пропускали жодної виставки за своєю тематикою, вивчали особливості української та європейської кухні, знайомилися із шедеврами національних страв народів світу. Сьогодні ми – переможці багатьох галузевих українських і міжнародних конкурсів.

Постійно приймаємо  в себе гостей із країн СНД і далекого зарубіжжя. У «Хатинці рибалки» знімають художні й документальні фільми, проводять майстер-класи такі відомі люди, як Борис Бурда.

Ми не обмежуємося лише роботою в ресторані. Надаємо доброчинну підтримку дитячим закладам, лікарням, ветеранам війни й праці, молодим спортсменам. Щорічно допомагаємо в проведенні Міжнародного фестивалю бардівської пісні. У 2006 році в Італії на чемпіонаті світу з кікбоксингу титул чемпіонки здобула  спортсменка з Балаклави Олена Єфимова (село Первомайське). «Хатинка рибалки» фінансувала її поїздку на чемпіонат. У жовтні 2007 року ми знову підтримали талановиту спортсменку в її чергових змаганнях на чемпіонаті світу. І вона знову стала чемпіонкою.

Найдорожче, що дає мені робота, – це визнання людей. Балаклавська організація ветеранів України міста Севастополя й колектив лікарні № 9 висунули мою кандидатуру на нагородження Почесною грамотою Балаклавської районної ради і районної державної адміністрації з врученням знака «За заслуги перед Балаклавою».

Часто доводиться чути, що немає в нас самоврядування такого, як  його потребує життя. Цілком можливо. Ніхто нам цього не подарує. Вважаю, що самоврядування – це коли ти сам ініціюєш добрі справи в улюбленому краї, не шкодуєш ані сил, ані коштів, щоб життя довкола покращувалося. Заради цього варто жити, діяти, помилятися, втрачати і знову здобувати.

Автор: Борис Дуганов