Як шляхетне рівненське земляцтво «годинники звіряло»

Їдучи вночі у маршрутці з Рівненського залізничного вокзалу, від якого, до речі, дванадцять кілометрів до Острога, я почула, як пасажири жваво обговорювали приїзд свого земляка Леоніда Кравчука. Дві жінки намагалися полічити, скільки разів президенти України відвідували Острозьку академію. Нарешті дійшли згоди: Леонід Кравчук тут уже сьомий раз, а Віктор Ющенко був лише двічі. Отже, є цілком виправданим, що місцем проведення виїзного засідання своєї ради Міжнародне громадське об’єднання «Рівненське земляцтво» обрало Національний університет «Острозька академія».

Вранці 10 лютого сюди з’їхалися голови обласної, районних, міських рад і держадміністрацій Рівненщини та кілька десятків членів Ради Рівненського земляцтва з Києва. Прибув і найвідоміший земляк – перший Президент України Леонід Кравчук. З такої оказії рідна земля навіть зимою знехтувала, подарувала земляку чи то осінній, чи то весняний день з плюсовою температурою. Так що Гальшка Острозька та князь Василь-Костянтин, одягнувши свої легкі не за сезоном святкові шати, вийшли до брами, аби перед входом до альма-матер привітати Леоніда Кравчука. Адже саме він своїм указом у 1994 році відродив їхнє дітище – Острозьку академію. Леонід Кравчук із цікавістю поглядав і слухав двох спудеїв, убраних у давній одяг української шляхти, які подарували йому факсимільне видання Острозької біблії, надрукованої тут ще 1581 року.

Академія зустріла своїх земляків начищеними коридорами, які були прикрашені бюстами вітчизняних просвітителів, світочів культури періоду українського ренесансу. Члени земляцтва не приховували своєї радості від зустрічі одне з одним. Вони обмінювалися рукостисканнями і, звичайно, інформацією за інтересами. Земляки групувалися по двоє, троє і розмовляли. І хоча криза торкнулась їх усіх, але ні паніки, ні нарікань вони не висловлювали. Навпаки, говорили про те, як кожний знаходить вихід із ситуації. Голова Дубенської міської ради Леонід Дудко розповів, як місто переходить на нові ощадливі джерела енергії. Два котли опалюють торфом і дерев’яною щепою, отже, школа, поліклініка, пологовий будинок і один новий мікрорайон мають стабільне тепло і вже не залежать від того, є газ у трубах чи немає. Голова Володимирецького осередку земляцтва, по життю завжди оптимістка, підприємець Галина Лемець розробила новий проект «Український бурштиновий світ».

– Ще кілька десятків років тому поліщуки бурштином піч розпалювали. А нині займаються контрабандою сонячного каменю. Хіба щасливі «старателі» в іпостасі злодіїв? Це нещасні люди! Ген злодія передаватиметься їхнім дітям і внукам. Я переконана, що найближчим часом ми матимемо закон, який дозволить цивілізовано видобувати бурштин, – каже Галина Лемець.

Перед засіданням ради Міжнародного громадського об’єднання «Рівненське земляцтво» учасники мали можливість обмінятися думками. Усі вони визнали, наскільки продуктивним і суспільно активним є об’єднання земляцтва. Адже воно вже згуртувало 700 членів, серед них багато ділових і цікавих людей, які завдяки усвідомленню їхньої належності до традицій і культури малої батьківщини зробили чимало корисних справ для розбудови України.

– Уже вісім років діє Рівненське земляцтво, яке співпрацює з державними органами, організаціями, підприємствами усіх форм власності, але є позапартійним. Ні почесні звання, ні високі титули, ні престижні посади не викликали гордині, що всі ми – рівненчани, дорослі діти свого краю, – розповів виконавчий директор Святослав Ващук. – Ми подаємо дружню руку допомоги та прагнемо сприяти самореалізації земляків, які починають нове життя в столиці України. Земляцтво є своєрідним мостом між Рівненщиною і столицею, воно допомагає в реалізації добрих справ у галузі культури, освіти, економіки й охорони здоров’я на користь області та наших земляків, яких доля закинула далеко за її межі.

Віце-президент земляцтва Микола Якимчук у своєму звіті повідомив про  корисні справи, які вдалося зробити. У селі Верба Дубенського району допомогли відкрити Музей етнографічного мистецтва, дали матеріальну допомогу потерпілим від повені, посприяли у працевлаштуванні десяткам земляків у Києві, організували фотовиставку А. Мізерного в столиці, надали гуманітарну допомогу дитячим будинкам у селах Великі Межирічі Корецького району, Верба Дубенського району, Олександрія Рівненського району, Рівненському будинку дітей-сиріт, а також сільським радам Гощанського, Млинівського, Корецького, Зарічненського районів. Земляцтво випускає свою газету «Бурштиновий край», видало книжку про національний ландшафт Здолбунівського краю та збірник колядок Дубенського району, провело також конкурси колядок, а нині готує видання про видатних земляків.

Торік на делегованому зібранні членів об’єднання президентом земляцтва було обрано Леоніда Макаровича Кравчука. І цього разу на засіданні ради виступив президент. Він був відвертим у характеристиці процесів, які відбуваються в українському політикумі, і запропонував написати лист-звернення від земляцтва.

– Боюся, щоб люди, недосвідчені або охоплені жагою боротьби, не наробили дурниць. Нам не треба звинувачувати. Нам треба пропонувати. Треба вплинути на те, що є, – звернувся до земляків президент «Рівненського земляцтва» Леонід Макарович Кравчук. – Сьогодні у боротьбі за владу політики переходять ту межу, яка дає право бити на сполох. У них палають нездоровим відблиском очі, вони навіть ходу змінили. До виборів ще рік, а все вже розпочалося. Вони уподібнилися до баби Палажки й баби Параски, які несуть брехню, підкріплену емоціями з роздиранням сорочок на собі. У нас у земляцтві є люди, котрі можуть показати приклад толерантності. Ця зустріч є особливою, бо місце, де ми зібралися, дає особливий заряд високої духовності, це –Острозька академія. Тут аура зовсім інша, тут, як у храмі, не галасують, тут зважують і думають, а тоді пропонують.

Голова Рівненської обласної держадміністрації В. Матчук звернувся до членів земляцтва допомогти у будівництві онкологічного диспансеру. Адже на території області працюють дві атомні електростанції й рівень захворюваності  від забруднення не зменшується. Відтак люди з онкохворобами не мають можливості постійно лікуватися у спецдиспансері.

Президент земляцтва Леонід Кравчук тут же висловив готовність сприяти у цій важливій справі і запропонував план дій щодо реалізації будівництва онкодиспансеру. Голова Рівненської обласної ради О. Данильчук, виступаючи перед земляками, повідомив приємну новину: торік в області рівень народжуваності перевищив рівень смертності. Народилося 17 тисяч 200 людей, а померло 16 тисяч 200. І ця тисяча новонароджених вселяє надію, що жодні кризи Україні не страшні.

Учасники засідання склали план дій у розбудові земляцтва й координації роботи з осередками земляків у Львівській, Черкаській областях, Криму, Білорусі та далекому зарубіжжі.

Того дня в актовій залі академії була особливо відкрита й незаангажована атмосфера. Гордість охопила студентів, які прийшли, щоб просто поспілкуватися з першим Президентом України Леонідом Кравчуком.

 А поважного 75-річного політика все це неабияк стимулювало підтримувати чудову форму. Він із задоволенням відповідав на всі запитання спудеїв:

– Який вихід із кризової ситуації обрав би тепер Президент України Леонід Кравчук?

– В Україні криза влади набагато глибша, ніж криза економіки. Нещодавно я повернувся з Америки. Там теж криза, але влада працює з усіма партіями. Я прийшов би до парламенту й дискутував, аби всі лідери прийняли одне рішення – разом працювати й разом розв’язувати проблеми. А наша влада втратила відповідальність перед народом і його не слухає. В Омара Хайяма є притча. Приходить візир до правителя і каже: «Тішся, мій пане, твій ворог загинув». А той відповідає: «Соромся, що кажеш, тішитися треба, коли ворожнеча загинула».

Я міг би рекомендувати владі: припиніть принижувати Україну перед світом. Не треба боятися й тікати від Росії, треба навчитися перегравати її. Ніколи не робіть політику під впливом Росії або Америки, а робіть політику свою, використовуючи досвід французький чи німецький або ще якийсь.

– Хто сьогодні може так легко залишити крісло у владі, як ви колись президентське?

– Ніхто. Люди відчули смак влади, яку дає це крісло, він став для них матеріальним. Владні мужі борються не за ідею, не за позицію, вони борються один з одним до непристойності. Їхня духовна бідність глибша від матеріальної – вони не мають духовного стрижня. Навіть діти з «Артеку» сьогодні сказали, що владу треба всю змінити.

– Поділіться своїм секретом політичної активності.

– Якщо в тобі щось є, його важко носити в собі, не віддаючи. Я в політиці давно й несу відповідальність за те, що діється. Я не мирюся з тим, що завбази хоче правити державою.

Президент ніколи не має права думати про пенсію. Президент мусить кожну хвилину відчувати себе Президентом. Тоді він не втрачає політичної сили й волі. Я не дозволяю собі думати про хвороби, встаю о 6.30 ранку, двічі на тиждень відвідую тренажерний зал. Я не можу собі заборонити захоплюватися красою природи, читанням цікавої книжки. Якщо тебе доля так високо піднесла, ти не маєш права сходити з висоти.

– Чи не станеться так, що Україна одержить «втрачене» молоде покоління?

– Це правда – у нас не створено умов, щоб молодь могла йти до влади. Але треба визнати, що аж ніяк не всі мають таке бажання. У виборах мера Києва брало участь лише три відсотки молодих людей. Молодь до тридцяти років чомусь не хоче навіть голосувати. Якось мені довелося звертатися з таким проханням до студентів, та вони тоді обрали танці. Завдання молоді – одержати фундаментальні знання, бо вони потрібні в житті як повітря. Політики не вічні, а прийти до влади – треба добре озброїтися знаннями.

Ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор Пасічник вручив Леоніду Кравчуку срібну медаль Князя Острозького.

– Так людина побудована, що їй приємно, коли її відзначають, – сказав, не приховуючи задоволення, Леонід Кравчук. – Я причетний до відродження перлини української науки – академії. А князя Острозького вважаю одним із найвидатніших людей в історії, тому носити медаль для мене – велика честь.

Поруч із срібною медаллю на лацкан піджака поважному гостеві почепили ще й значок спудея Острозької академії.

Автор: Марія КУХАРУК