передплата Українською | In English

№5, березень 2009

Хто хоче, той завжди вчиться...Хто хоче, той завжди вчиться...

На мій погляд, щоб життя в Україні покращилось, усім нам треба бути патріотами й любити рідне місто, село, будинок, у якому мешкаємо, вулицю й т.д. А також зрозуміти нарешті, що майбутнє наших дітей і онуків залежить від наших сьогоднішніх справ.

У мерії невеликого французького містечка Седан, що в регіоні Арденни, лише чотири штатні одиниці,  у тому числі її керівник. Решта троє осіб становлять частину обслуговуючого персоналу. А заступники, координатори, фахівці – одне слово, всі інші працівники є позаштатниками, які після трудового дня на своїх підприємствах вирішують життєво важливі питання рідного міста. Турбот вистачає щодня.

А коли з берегів виходить річка Рейн, затоплюючи вулиці й будівлі, усі борються зі стихією. У такі дні здається, що ці люди – близькі родичі, одна велика родина. Вони з гордістю підкреслюють: «Нашій згуртованості допомагає бажання зробити щось для рідного міста, щось віддати. І гасло в нас відповідне: ми – для міста, а не місто – для нас». Ось така щира любов до того, що їх оточує, створює гармонію, налаштовує на творчий лад. Ці люди завжди всміхаються, з ними легко й просто. Їхня коронна фраза – «Pas de problemes!», що в перекладі з французької означає «немає проблем», тобто  геть усе можна вирішити. Тому їм до снаги найважчі завдання.

Нам слід пройти власний шлях. Нас не повинні залишати сили й бажання пошуку істини. Адже ми – нація з багатою культурою й чудовими традиціями, глибоким моральним корінням. Український народ талановитий і працьовитий. Його життя можна порівняти з життям вулика, яке ніколи не збивається з ритму. Нещодавно вчені дійшли висновку, що найпрацьовитішою бджілкою є наша, українська. Одне з підприємств ми назвали «Вуликом».

Нинішнє покоління українців, попри труднощі, успішно наближається до гідного життя. Я вірю в те, що ми неодмінно розв’яжемо всі проблеми. Одне з основних завдань – правильно зорієнтуватися в ситуації, запозичити досвід сусідніх країн, що колись подолали кризу, співробітничати з тими, хто процвітає, навчатися в них.

Поїздка до Японії допомогла мені зрозуміти, в чому секрет успіхів Країни  сонця, що сходить. Японець чітко сконцентрований на вдосконалюванні власної праці. А винагорода за це – гідне життя й високий рівень добробуту кожної японської родини. Спочатку будь-якого гостя шокують безперервний трудовий процес, цілодобова праця. Високі технології потребують постійного професійного зростання. Але праця тут організована так, що ніхто й ні за яких обставин не зможе порушити прав працівника.

Аби мати такі здобутки, потрібні важка повсякденна праця, висока дисципліна й відповідальність.

Є чого повчитися й в інших країн.

На мою думку, пустопорожня балаканина, яку спостерігаємо в українському політикумі, лише погіршує ситуацію. Хочеться порадити політикам переходити від гучних фраз до конкретних справ, аби вивести країну з кризи.

У Гонконгу, наприклад, уже надрукували 30 тисяч буклетів–коміксів, де розповідається про те, яким важливим є довгострокове планування бюджету, аби подолати фінансову кризу. Це розповідь про шестирічного хлопчика, котрий зустрів самого себе в 26-літньому віці. Згодом він повернувся в минуле, щоб розповісти про те, як важко довелося працювати всій родині, щоб його виростити й виховати. Шестирічний школяр, який раніше ненавидів навчання й захоплювався лише комп’ютерними іграми, відразу ж вирішив узятися за розум. Автор буклету – місцевий мультиплікатор Лі Чи-Чинг вважає, що зможе в такий спосіб привернути увагу школярів до «нудного», але життєво важливого питання планування бюджету. Відповіді на запитання, що містяться в буклеті, також допоможуть молоді впоратися з фінансовою кризою. Комікси роздадуть учням старших класів державних шкіл Гонконгу.

Не хотілося б посипати голову попелом. І ми не ликом шиті. Мене особисто, як громадянина України, хвилює нині, як зберегти й примножити те, чого досягла наша країна на шляху будівництва суверенної держави.  Нам потрібно зробити все, аби успішно подолати рецесію й підтримати підприємства шляхом реструктуризації їхніх боргів.

Дуже важливі заходи з жорсткого обмеження державних витрат. Бюджет повинен, як і колись, підтримувати інвестиційні проекти, що дадуть Україні прибуток, допоможуть повернути довіру до банків і підвищити гарантії внесків населення. Згідно зі світовими прогнозами, протягом наступних 14 місяців уряди всіх країн намагатимуться мінімізувати наслідки економічного спаду. І Україна  – не виняток.

Криза випробовує нас на міцність, на знання. Це наш життєвий університет, у якому, хто хоче, той завжди вчиться. Як свідчить досвід, період кризи – час не лише втрат, а й здобутків. Невідомо, кому більше пощастить. Хоча в цій ситуації збагатиться купка людей, які одержують основні доходи від коливань валютних курсів, гри на відсоткових ставках, різких змін курсових і фондових індексів тощо, однак цілком можливо, що в довгостроковій перспективі криза підштовхне економіку до реструктуризації. Наприклад, якщо нині ми багато говоримо, що потрібно займатися енергозбереженням, і нічого для цього не робимо, то в найближчому майбутньому таку позицію доведеться переглянути. Тим паче що в нас є хороший аргумент, який має допомогти припливу капіталу, розвиткові й стабілізації: «Євро-2012» та лібералізація економічного середовища. Криза на руку фінансово стійким компаніям. Здешевлення національної валюти підвищить конкурентоспроможність українських підприємств (насамперед орієнтованих на експорт) і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках. А великі найуспішніші стабільні компанії дістануть шанс не лише витіснити з ринку дрібних конкурентів, а й утамувати «кадровий голод» за рахунок фірм, що скорочують персонал. Фондова криза перейшла в товарну, товарна – перейде в кризу оплати праці. Це, у свою чергу, позначиться на споживчому попиті. Невисокі темпи зростання споживання збільшать конкуренцію між підприємствами.  Відтак теоретично має виграти якість продукту, а отже, й усі ми як споживачі кінцевої продукції.

В українського народу сильний характер.  Українці ніколи не пасували перед труднощами. Наші батьки й діди весь час будували й творили це життя. Буквально на своїх плечах «витягли» економіку в тяжкі 1990-ті роки. За десятиріччя кожний із нас став економістом. Бо не з підручників, а з життя довідався, що почім.

Мені здається, біда українського суспільства в тому, що ми вельми захопилися закордонними «інструкціями», як стати успішним і заможним, й водночас знехтували можливістю скористатися власною культурною та історичною спадщиною, віковими традиціями свого народу.

Ми не помітили, як перенеслися в площину віртуального життя, перманентно з’ясовуючи, хто саме в домі хазяїн. Усі наші ТБ-канали перетворилися на подіум для демонстрації вишуканого вбрання публічних осіб і трибуну для змагань у красномовстві.

Сьогодні ми в очікуванні економічних змін.   Попереду – серйозніші випробування. Фінансова криза зачіпає не лише окремих людей, а й суспільство загалом. Вона стосується  кожної української родини, особливо малозабезпеченої, і впливає на будь-який бізнес, зокрема наш. Можу поділитися першими спостереженнями: у нас зменшилася кількість гостей, рідше замовляють ексклюзивні страви. А запропонувати є що. У нас справжня творча майстерня, висококваліфіковані фахівці, лауреати всеукраїнських і зарубіжних конкурсів.  Витвори кухарів і кулінарів «Нашої карти» стали  частиною національної культури. Це ми приготували найбільший у світі бутерброд із салом і удостоїлися уваги Книги рекордів Гіннесса. До нас приходять люди, які бажають відчути справжній смак української національної кухні.

Нині замовляють страви простіші й дешевші. Той, хто має стосунок до управління бізнесом у нашій галузі, мене зрозуміє: вже за перших симптомів падіння попиту на дорогі страви можна констатувати наближення економічного спаду.

Фінансова криза – це не явище природи, а створена людьми проблема, що істотно впливає на кожного з нас.

Ми набули неоціненного досвіду будівництва суверенної держави, і тепер настав момент, коли слід переглянути ставлення до українця-трудівника, людини, що створює блага. Головне – не заважати йому законами у вигляді «спамів» і не відміняти функції «Далі». 

Автор: Микола Тищенко

Плакат - брат барикад

Останні новини

Путін не блефує, ЄС має всерйоз поставитися до його ядерних погроз – Боррель Сьогодні, 25 вересня

Французькі депутати хочуть розслідувати ймовірне російське фінансування партій Вчора, 24 вересня

Зеленський доручив МЗС відреагувати на постачання Іраном безпілотників Росії Вчора, 24 вересня

Президент Євроради закликав призупинити членство Росії в Радбезі ООН Вчора, 24 вересня

Комісія ООН підтвердила скоєння Росією воєнних злочинів в Україні 23 вересня

23 держави і одна організація попросили ЄСПЛ долучитись до справи України проти РФ 23 вересня

Берлусконі напередодні виборів спричинив скандал заявами про вторгнення Путіна 23 вересня

Трибунал для Путіна, Захід коментує ядерні заяви РФ, Ізраїль продає "Залізний купол": новини дня 23 вересня

Пентагон: ядерні погрози Путіна не вплинуть на підтримку України 23 вересня

Зеленський утворив робочу групу для створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії РФ 22 вересня