№1, січень 2009

Незавершена «десовєтизація» – надто підступний ворог демократії

Як свідчать результати соціологічних досліджень, проведених напередодні Нового року, в Україні панує тотальний песимізм.
92 відсотки українців вважають украй негативною політичну ситуацію в державі, 89 відсотків — економічний стан. До рекордно низьких рівнів упали рейтинги всіх партій та державних інститутів. На думку політолога Михайла Погребинського, народ роздратований суцільним безладом у державі й усю провину покладає на політеліту.
Чи є об’єктивні причини політичної кризи, чи має Україна шанс вийти з неї? На ці та деякі інші питання сьогодення намагалися дати відповіді учасники «круглого столу» на тему «Нереформована виконавча влада як причина кризи. Контроль у виконавчій владі», що відбувся у стінах Національної академії державного управління при Президентові України. Деяким із них ми надаємо слово.

Віра Нанівська, президент Національної академії державного управління при Президентові України:

— Нестабільна політична ситуація в Україні щонайперше є результатом незавершеної фрагментарної демократизації. Ми називаємо її «десовєтизація».

Після 1991 року відбувся цілковитий перехід від однопартійної політичної системи до багатопартійної. Тобто ми повернули приватну політичну діяльність, відновили приватну власність. У результаті сформувалися нові суспільні класи. У нас абсолютно вільно існують і працюють конкуруючі політичні партії, бізнес, органи самоврядування. Звичайно, ми незадоволені ефективністю їхньої діяльності, але факт залишається фактом: усе, що до 1991 року не можна було навіть уявити, — це наші реалії. Проте, хоч як прикро, державна машина, тобто держапарат і система державної служби, зовсім не змінилася з радянських часів. У результаті незавершеної «десовєтизації» між усіма новоутвореннями і нереформованим державним апаратом почалися «пожежі». І це не дивно, адже, по-перше, не врегульовано взаємних повноважень, не визначено обов’язкових норм субординації та керівництва між Президентом і Прем’єр-міністром. У Франції на конференції з питань державного управління я запитала: як оцінюють ситуацію французи, дуже досвідчені в державному та політичному управлінні, коли Президент видає указ, а Прем’єр відмовляється його  виконувати? Відповідь була у всіх абсолютно однакова, хоча всі вони дуже люблять Юлію Тимошенко, — це злочин. Крапка. А я кажу: у нас — це демократія. І проблема не в тому, що Прем’єр має свою думку. Проблема в тому, що наш Президент та й журналісти теж вважають, що це демократія. Що це означає? Що в нас немає вертикалі влади. Не визначені обмеження лобіювання бізнесових інтересів. Не узаконені захист права на приватну власність і захист права на чесну конкуренцію. У взаємодії політичного керівництва й адміністративного апарату не визначені санкції за порушення обов’язків. Не визначена нова роль представників центральної влади у регіонах за кардинально нових умов існування самоврядної влади місцевих громад. Не визначені та не захищені нові обов’язки контролю над дотриманням національного інтересу представниками центральної влади на регіональному, обласному й селищному рівнях. Наприклад, міська рада у Львові може сказати: ми стадіон не будуватимемо. Хоча є національна програма підготовки до Євро-2012. Або відміняє указ Президента на своїй території голова сільради в Івано-Франківській області, бо він має цілковиту владу.

Щось тут неправильно. А що саме? Не визначені та не захищені відповідальність і повноваження виборних місцевих органів за соціальний та економічний розвиток територіальної громади. Взагалі, не можна говорити про будь-які можливості вдосконалення  самоврядування поза питанням їх взаємодії з центральною державною владою. Всі проблеми самоврядування пов’язані з невідповідністю між новою демократичною природою органів державного самоврядування та способом їх взаємодії з нереформованими з радянських часів центральними органами влади.

Чим ми відрізняємося від демократичних країн, наприклад, у питаннях самоврядування? Децентралізація та самоврядування в демократичних країнах співіснують з політикою централізації та забезпеченням національного інтересу. Представники загальнонаціональної влади на місцях забезпечують контроль над втіленням національного інтересу, загальнонаціональних програм, збереженням територіальної цілісності, а також національною безпекою та виконанням національного бюджету. Вони контролюють виконання Конституції, верховенства права, прав людини, прав громадян на державні послуги та виконання центрального бюджету. Місцеві громади мають цілковиту автономію у плануванні і виконанні соціально-економічних програм розвитку своєї території, але в рамках національних програм, не маючи права їх порушити. Обидві функції забезпечені окремими адміністративними апаратами. Наприклад, у Франції — префектами і радами.

Усі перераховані проблеми в Україні вже бачать, про них усі говорять. Але те, що діється всередині виконавчої влади, становить найбільшу загрозу, правда, діагнозу їй ще не поставлено. А симптоми ось такі: неспроможність переводити політичні рішення в адміністративні інструменти, неспроможність виконувати вже прийняті політичні рішення, працювати стратегічно з довготерміновою перспективою, тотальна корупція.

Прикро, але процес реформування державного апарату має хибну спрямованість на «вдосконалення» принципово неадекватної системи, яка продовжує залишатися «советским государственным аппаратом».

Незавершена фрагментарна «десовєтизація» породила особливий феномен: спонтанну «лібералізацію» державного апарату. В демократичних країнах уряд перебуває в жорстких рамках регулювання, чітко знаючи, що йому дозволено, а що ні. В Україні легітимізовані групи інтересів конкурують між собою за право доступу до суспільних ресурсів без жодних обмежень правилами чи процедурами, державний апарат отримує необмежений простір для корупційних дій. Цьому, хоч як прикро, сприяє наше законодавство та нормативно-правова база діяльності державної служби.

Батіг ми бачимо, а ось пряника — ні!

Тарас Пастух, голова Бучацької райдержадміністрації Тернопільської області:

— Якою є відповідальність посадовців на місцях, хочу проілюструвати на прикладі нашого району. На території краю мешкає 60 сімей, у яких 10 і більше дітей, 26 багатодітних сімей виховують неповнолітніх. Уявіть собі, яке навантаження  має відділ сім’ї, молоді та спорту, що складається з двох осіб. Згідно зі штатним розписом це — начальник відділу і його заступник. Можливості взяти більше людей немає. Тільки для того, щоб подати певну статистичну інформацію, зробити довідки обстежень, треба чимало часу. До того ж обидва вони під прицілом у прокурора. Адже останній має виконати доведені  до нього завдання: порушити певну кількість кримінальних справ. То найперше, що він робить щодо названого начальника відділу: порушує справу про корупцію, бо в одній із відповідей певній сім’ї не вказано порядок оскарження викладених фактів. А мені як голові райдержадміністрації прокурор ставить вимогу: застосувати дисциплінарне стягнення.

Ось так доведена згори до нас, низів, відповідальність застосовується на практиці фактично кожного дня.

Ще один приклад. Як голова райдержадміністрації, я ставлю свої підписи на різних документах. І це вже є підставою для прокурора, КРУ, інших контролюючих органів перевіряти всю нашу діяльність.

Як бачимо, місцева виконавча влада несе досить-таки жорстку відповідальність. Здебільшого діє метод своєрідного батога, а ось пряника ми не бачимо. Більше того, сьогодні йдеться про скорочення видатків адміністрацій. Розмір посадового окладу голови райдержадміністрації становить 3100 гривень, начальника відділу — 1060 гривень. Премій і надбавок ми не одержуємо. Криза на районному рівні полягає якраз у тому, що за листопад—грудень ми не можемо закрити рівень зарплати по сільських радах. Адже в сільських радах подібні надбавки взагалі не передбачені. Ось і постала проблема: як утримати кадровий потенціал, який фахово реагував би на потреби сьогодення, надавав кваліфіковані послуги населенню.

У державному секторі — кадровий голод

Ігор Писклинець, голова Надвірнянської райдержадміністрації Івано-Франківської області:

— Хочу торкнутися питання, як політичні кризи впливають на державний апарат. Останні чотири роки так: помінялася влада, і це одразу викликає вимивання кадрів з органів виконавчої влади. Якби це стосувалося посадових осіб першої категорії, тобто голови адміністрації, його заступника — нехай міняються. Але це стосується службовців середньої ланки, які працюють 15—20 років і мають багаж знань. Саме вони і йдуть. А натомість приходять молоді-зелені, недосвідчені. Ось ми оголосили конкурс на заміщення вакантних посад. Десять осіб подають заяви, із них дев’ять — студенти. Я їх так називаю, бо ці люди зовсім недавно закінчили ВНЗ і досвіду в них жодного. Такі кадри треба тривалий час навчати. А нам уже сьогодні потрібен, скажімо, висококваліфікований юрист. Але чи буде нормальний грамотний юрист, який візує, перевіряє всі документи, розпорядження, особливо із земельних питань, за тисячу гривень працювати. Відповідь однозначна — ні. Людина з досвідом роботи йде в комерційні структури. А ми в державному секторі відчуваємо кадровий голод. І рік у рік дедалі більше.

Підготував Віктор КОРНІЮК.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня

Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих  Вчора, 27 березня

У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції Вчора, 27 березня

Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії Вчора, 27 березня