№23, грудень 2008

Право — не політика: справа про розмежування морських просторів між Україною та Румунією в Чорному моріПраво — не політика: справа про розмежування морських просторів між Україною та Румунією в Чорному морі

На початку 2009 року Міжнародний суд ООН у Гаазі оголосить вердикт у цій справі, яка розглядається з осені 2004 року.
Статусу острова Зміїний суд не розглядатиме, оскільки він визнаний чинними міжнародними угодами частиною території України і його територіальна приналежність не дискутується. Однак суд має встановити, чим є Зміїний — островом чи скелею.

 

Острів Зміїний

За свою історію змінив чимало назв — острів Левке, Посейдона, Ахілла, Блаженних, Філоксій, Фідоніси, Ілан-Ада, Шерпілор, Зміїний. У давніх греків існував міф про виникнення цього острова: Зевс звелів Посейдону підняти з дна морського чистий, нічим не заплямований острів спеціально для того, щоб поселити на ньому Ахілла з дружиною Єленою. Герой Троянської війни, головний персонаж гомерівської «Іліади» Ахілл-Понтарх вважався покровителем судноплавства й торгівлі, тому йому поклонялися і приносили жертви. На острові був розташований храм Ахілла, де за легендою його й поховали. У гімні лесбоського поета Алкея (кінець VІІ — початок VІ ст. до н.е.) Ахілл іменується «владикою скіфської землі».

В епоху античності острів використовували як пункт для рибальства. Нині він має назву Зміїний, а з руїн Ахіллового храму побудовано маяк.

На острові Зміїному перелітні птахи відпочивають під час сезонних міграцій. Також на цей клаптик суші з гирла Дунаю морською течією час від часу заносить водяних вужів, можливо, тому він i отримав свою сучасну назву.

Нагадаємо, що на острові Зміїний площею 0,17 квадратного кілометра проживає близько 85 осіб, він розташований в українських територіальних водах за 300 кілометрів від Одеси та за 35 — від дельти Дунаю. Румунія вважає, що Зміїний є скелею і через це не повинен враховуватися під час проведення лінії делімітації. Україна має протилежну думку. Тож крапку в цій справі поставить Міжнародний суд ООН у Гаазі. Докладніше про це нам розповів Уповноважений України в суді – заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор Володимир Василенко.

Визначатиметься не статус острова Зміїний, а лінія делімітації морських просторів

— Володимире Андрійовичу,  хто насправді був ініціатором звернення до Міжнародного суду?

— Україна першою висунула ідею звернення сторін до Міжнародного суду у разі безрезультатних двосторонніх переговорів. Ця ідея була сприйнята румунською стороною і оформлена у відповідній угоді. З огляду на це Міністерство закордонних справ заздалегідь здійснювало підготовчу роботу, яка стала системною після звернення Румунії до суду у 2004 році. Хочу наголосити, що суть спору — не статус острова Зміїний, а делімітація морських просторів у північно-західній частині Чорного моря. Статус острова вже давно встановлений численними міжнародними договорами — спочатку між СРСР, а пізніше Україною, та Румунією, зокрема Великим українсько-румунським договором 1997 року, де чітко визначено, що острів Зміїний є частиною території України, і ніхто цього факту не оспорює та не ставить під сумнів, в тому числі й Румунія.  Тому до Гаазького суду звернулися лише з одним питанням: визначити лінію кордону між континентальним шельфом і виключною економічною зоною Румунії та України. Все.  Крапка.

Запропонована Україною формула звернення сторін до Міжнародного суду ООН передбачала попереднє укладення між ними Договору про режим державного кордону та набуття ним чинності. Після його ратифікації обома сторонами усі територіальні питання були врегульовані якнайдокладніше. І оскільки українська сторона була впевнена у міцності своєї позиції у питаннях делімітації морських просторів, Румунії було запропоновано звернутися до Міжнародного суду. Ми виходили також з того, що за свою більш ніж 50-річну історію суд нічим не заплямував себе і завжди ухвалював зважені правові рішення.

— Можете навести декілька яскравих прикладів?

— Їх багато, і всі вони яскраві. Починаючи з 1946 року суд розглянув понад сто міждержавних спорів. Серед них 15 справ стосуються делімітації морських просторів. Кожна з них — унікальна, в тому числі і українсько-румунська. Судом розроблено певну методологію для вирішення спорів про морську делімітацію, хоч би якими різними вони  були. Тому важливо свої аргументацію та позицію будувати відповідно до такої методології.

— І хто ж вигравав у цих справах?

— У Міжнародному суді переможців, як на війні чи в спорті, не буває. Виграють усі, оскільки рішення суду завжди ґрунтується на принципах міжнародного права і справедливості.

Острів Левке, Посейдона, Ахілла… — надійний
прихисток для мандрівників
і радянських радарів

— Отже, румунська сторона в суді намагалася довести, що Зміїний — скеля, а не острів?

 

Василенко Володимир Андрійович — відомий правознавець-міжнародник, Надзвичайний і Повноважний Посол України.

Народився 16 січня 1937 року в місті Києві.

Закінчив у 1959 році Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, юридичний факультет; доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України. У 1972—1992 роках був науковим консультантом Міністерства закордонних справ України з правових питань.

Наприкінці 1989 року брав участь у виробленні юридичних підвалин економічної самостійності України.

Навесні 1990 року підготував перший проект Декларації про державний суверенітет України, надалі як консультант Верховної Ради України брав участь у виробленні остаточного варіанта Декларації.

Автор ухваленого парламентом Закону «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні» від 28 листопада 2006 року. Член Конституційної комісії у 1990—1992 роках.

З 1992 року — посол у країнах Бенілюксу, а також представник України при Європейському Союзі та НАТО. У 1998—2002 роках — посол у Великій Британії і за сумісництвом в Ірландії, представник України у Міжнародній морській організації.

У 1989—1991 та 1996—1998 роках також був представником України в Комісії ООН з прав людини.

У 2001 році обраний Генеральною Асамблеєю ООН суддею Міжнародного кримінального трибуналу у справах колишньої Югославії, де працював з квітня 2002 року до січня 2005.

З 2005 року — представник України в Раді ООН з прав людини.

Член Української асоціації Римського клубу.

— Під час усних слухань у вересні цього року румунська сторона намагалася довести, що відповідно до пункту 3 статті 121 Конвенції ООН з морського права острів Зміїний є скелею, непридатною для життя або господарської діяльності, а не островом. Насправді  рослинність острова  та рівень опадів свідчать про кліматичні умови, наближені до степової зони. На ньому навіть збереглися давні резервуари для збирання дощової води. Всупереч твердженням румунської сторони на острові є джерела прісної води.

На всіх давніх картах Зміїний позначений саме як острів, а не скеля чи риф. З найдавніших часів на ньому проживали люди. Про це свідчать історичні факти: освоювати Зміїний почали з VI століття до нашої ери, коли острів, який мав тоді назву Левке (що означає «Білий»), став прихистком для мандрівників, які тут побудували храм Ахілла. Пізніше біля острова швартувалися римські та венеціанські судна, потім Османська імперія використовувала його як стратегічну точку базування. Очевидно, що скеля не могла відігравати таку значну історичну роль, і не треба бути фахівцем у галузі міжнародного морського права, щоб зрозуміти: на скелі все це здійснити просто неможливо.

За радянської влади острів був стратегічно важливим — на ньому розміщували засоби ППО. У другій половині минулого століття там проживало близько сотні людей, які переважно обслуговували військову базу. Нині на острові люди живуть постійно — це прикордонники, члени їхніх сімей, науковці, обслуга маяка, який функціонує ще з ХІХ століття. Коли острів перебував під суверенітетом Румунії, вона також використовувала цей маяк, навіть планувала побудувати на ньому лікарню для хворих на туберкульоз з огляду на цілюще повітря.

Заперечуючи вплив острова Зміїний на визначення лінії делімітації, румунська сторона наполягала на необхідності врахувати Сулинську дамбу, яка штучно продовжує територію Румунії. Такий підхід є явно незбалансованим.

Крім того, румунська делегація прагнула відвернути увагу суду від того факту, що довжина берегової лінії України у районі делімітації принаймні утричі більша за довжину всього румунського  узбережжя. Адже у справах про делімітацію  морських просторів саме співвідношення довжини узбереж сторін є вирішальним для визначення лінії делімітації. Саме тому румунська делегація  прагнула безпідставно «ампутувати» близько шестисот кілометрів українського узбережжя від Одеси до кримського мису Тарханкут, ігноруючи особливості географії району делімітації.

Спекулятивні заяви шкодять державі

— Володимире Андрійовичу, подейкують, що рішення Гаазького суду може бути ухвалене не на користь України через невиразну позицію офіційного Києва  і навіть якісь таємні домовленості на найвищому рівні?

— Теза про «невиразну» або «неактивну» позицію України пролунала з вуст деяких народних депутатів, політиків і політологів. Я не хочу називати їхні прізвища, бо це буде для них надто великою честю. Не розумію, які підстави вони мали, роблячи заяви, що абсолютно не відповідають дійсності. Я порадив би їм ознайомитись із стенограмою усних слухань, котра розміщена на сайті суду і дає можливість  відчути їхню динаміку та інтенсивність, оцінити переконливість і силу аргументації української сторони, зробити висновки про пасивність чи активність делегації України.

Водночас із цим пролунали заяви стосовно хибності рішення про передачу спору на розгляд Міжнародного суду ООН і навіть про якісь таємні домовленості Президента України щодо передачі острова Зміїний Румунії. Очевидно, причиною їх появи стало бажання звинуватити нинішню владу, а саме Президента.

Такі заяви є спекулятивними й абсурдними. Вони не мають нічого спільного з реальністю, дезорієнтують громадян України і шкодять державі. Адже відомо, що рішення про доцільність передачі спору на розгляд Міжнародного суду ООН було ухвалено ще за часів президентства Л. Кучми. Це було раціональне і правильне рішення, формалізоване у додатковій угоді до Великого українсько-румунського договору. Згадані акти, підписані у 1997 році, були належно ратифіковані Верховною Радою. Отже, це не було якесь свавільне і непрозоре  рішення.

Нагадаю також, що для будь-яких змін території України вочевидь недостатньо волі Президента. Відповідно до Конституції України такі зміни можуть відбутися лише за результатами всенародного референдуму.

— У який спосіб суд зможе задовольнити обидві сторони? Є думка, що  за весь час свого існування Міжнародний суд ООН схилявся до принципу аurelia mediakritum — золотої середини.

— Під час делімітації морських просторів суд ООН застосовує міжнародне право, враховуючи географію та використовуючи геометрію. Він бере до уваги всі обставини справи, яку розглядає, і намагається їх врахувати, вирішуючи її на основі насамперед міжнародного права та принципу справедливості.

Оскільки обидві сторони погодилися передати справу на його розгляд, кожна з них зобов’язана виконати рішення суду, яке, на мою думку, буде зваженим і прийнятним і для України, і для Румунії. По-перше, з українсько-румунських відносин нарешті вилучать серйозний конфліктний чинник. Адже буде точно визначено лінію розмежування морських просторів. Це створить для кожної сторони сприятливі умови для залучення інвестицій з метою розробки природних ресурсів у делімітованій зоні.  У цьому сенсі обидві країни лише виграють, бо зможуть цим скористатися. По-друге, сам факт звернення до суду свідчить про високий рівень цивілізованості сторін та їхню віру в справедливість Міжнародного суду, рішення якого стане підґрунтям подальшого розвитку українсько-румунських стосунків.

— Чи обов’язкові рішення суду до виконання і чи можуть їх переглядати?

— Рішення суду є обов’язковим для виконання і не може бути оскаржене у якійсь іншій інстанції. Але сторони мають право звернутися до нього з проханням тлумачення рішення, якщо в ньому є незрозумілі положення. У статуті суду також передбачена можливість подачі клопотання про перегляд рішення у разі виявлення нових обставин, які були невідомі під час розгляду справи і могли б істотно вплинути на рішення. На практиці були випадки таких звернень, але суд не переглядав жодного свого рішення. У цьому разі такі обставини навряд чи виявляться. Всі докази і аргументи, всі факти та матеріали, що стосуються справи, достатньо відомі і вивчені як у Румунії, так і в Україні ще з часів СРСР, коли вперше розпочалися переговори.

До речі, кожне рішення суду — це грубезний том, інколи на кілька сотень сторінок, у якому власне саме рішення може міститися на одній сторінці, а решта — присвячена його обґрунтуванню на основі оцінки судом фактичних обставин справи та аргументації сторін.

— Як ви важаєте,  Володимире Андрійовичу, чи має наявність нафтових і газових родовищ біля острова Зміїний велике геополітичне значення?

— Справді, такі родовища у спірному районі є. Але остаточно вони ще не розвідані. Тому у пресі й наводяться  різні цифри — від 50 до 100 мільярдів кубометрів газу. Весь район делімітації — це близько 75 тисяч квадратних кілометрів, спірний район — 12 тисяч квадратних кілометрів. Хочу зауважити, що прогнозовані поклади нафти і газу там не такі великі, щоб Україна чи Румунія могли кардинально і на тривалий період розв’язати свої енергетичні проблеми. Тому говорити про якесь глобальне геополітичне значення цих покладів не доводиться.

— Володимире Андрійовичу, що вам найбільше запам’яталося за весь час слухань цієї справи?

— Якихось виняткових моментів не було. Весь процес у суді — непересічна подія: протягом трьох тижнів тривала дуже інтенсивна та динамічна дискусія. Сторони надавали докази і обґрунтовували свої позиції.  Зважаючи на те, що румуни виступали першими, наша делегація повинна була у належний спосіб реагувати у другому турі: відбивати атаки на позицію України, спростовувати аргументи опонентів. Це справді дуже напружена й водночас творча робота. Я особисто залишився задоволений перебігом слухань у суді. На мій погляд, обґрунтування позиції української сторони і спростування нею аргументів румунських юристів були переконливішими.

— Часто говорять про ефективність румунської дипломатії. Це справді так?

— Румунія має свою дипломатичну традицію, їхня дипслужба працює досить ефективно. Однак у Міжнародному суді ООН відбувалося змагання юристів, а не дипломатів. Румунська команда за своїм складом була сильною, але українська сторона була переконливішою. На мою думку, причина полягає у надскладних завданнях, поставлених перед румунською делегацією. По-перше, довести, що острів Зміїний — це скеля. По-друге, переконати суд, що довжина узбережжя України в районі делімітації не є більшою за довжину узбережжя Румунії.

— Володимире Андрійовичу, і останнє запитання: чи існує можливість перенесення «румунського досвіду» на врегулювання ситуації з Росією під час делімітації Азовського моря і Керченської протоки?

— Оскільки переговори з цього приводу зайшли в глухий кут, Україні варто формально звернутися до Російської Федерації з пропозицією передати спір на розгляд Міжнародного суду ООН. Це свідчитиме про впевненість України у силі своєї правової позиції.

— Дякую, Володимире Андрійовичу, за дуже цікаву розмову!

 

Інтерв’ю провела
Світлана ФІЛОНЕНКО.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня

Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих  Вчора, 27 березня

У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції Вчора, 27 березня

Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії Вчора, 27 березня

Франція незабаром поставить Україні 78 САУ Caesar – міністр Вчора, 27 березня

У Чехії кажуть, що в межах її ініціативи Україна потенційно може отримати 1,5 млн снарядів Вчора, 27 березня