№22, листопад 2008

Держава має забезпечити місцеве самоврядування в повному обсязі

Керівник Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування апарату Верховної Ради України Віктор Граб найбільшою проблемою місцевого самоврядування вважає недосконале законодавство, що не цілком забезпечує функціонування цього інституту в його класичному розумінні:

— Передусім я маю на увазі Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Свого часу документ вважався одним із найкращих на теренах СНД. Та політичні обставини змінювалися — до закону також вносили поправки й доповнення. Однак нікому не спало на думку прийняти закон про територіально-адміністративний устрій України. А це, власне, та база, на якій будується місцеве самоврядування. Тому й досі ми користуємося положенням, затвердженим Указом Президії Верховної Ради України 1981 року — «у тій частині, що не суперечить Конституції України».

У радянські часи склалася система, якою визнавалися такі адміністративно-територіальні одиниці: село, селище, місто, селище міського типу, район, район у місті, область, Кримська АРСР. Припинив існування СРСР, виникла незалежна держава Україна, значною мірою сформувалася система місцевого самоврядування. Однак, за Конституцією, питання територіального устрою вирішується лише законом, а закону такого немає. Тричі вносилися на розгляд Верховної Ради відповідні законопроекти й тричі були відхилені. Одним законопроектом пропонувалося в цілому залишити існуючу систему адміністративно-територіального устрою. Другий передбачав визначати поняття району, міста, села залежно від чисельності населення. Цей механічний підхід також не був підтриманий.

Через відсутність закону, про який ідеться, органи місцевого самоврядування стикаються з безліччю непростих проблем. Перша: якщо село, селище, місто — це передусім населені пункти, то що таке адміністративно-територіальна одиниця: межі населеного пункту по забудові чи межі з прилеглими землями? Наразі ніхто на це запитання однозначної відповіді не дає. Від ухваленого варіанта залежатиме, який орган місцевої влади розпоряджатиметься навколишніми землями.

Друга проблема. Конституція та закон дають змогу територіальним громадам сіл і селищ об’єднуватися в одну. Але як називається така адміністративно-територіальна одиниця? Ані в Конституції, ані тим паче в законі цього немає.

Третя проблема — система, за якою відбуваються місцеві вибори. Під час останньої виборчої кампанії до місцевих органів влади сільські й селищні голови обиралися фактично за мажоритарною системою, а ради — за пропорційною, тобто за партійними списками, як і до парламенту України. Чи відповідає така система інтересам місцевої громади? Досвід засвідчує — ні. Про це говорять і представники органів місцевого самоврядування, і науковці, і народні депутати України. Замість того, щоб перейматися господарськими питаннями, місцеві ради перетворилися на майданчики для політичних суперечок.

Останні вибори до місцевих органів влади відбулися 2006 року. Від того часу в апараті Верховної Ради опрацьовано та передано на розгляд парламенту 598 подань від місцевих рад про дострокове припинення повноважень сільських, селищних і міських голів. Чимало з цих подань юридично обгрунтовані: наприклад, обвинувальний вирок набрав законної сили, припинення головою громадянства України, його смерть тощо. Однак найчастіше причина таких подань — політична боротьба партійних осередків на місцях.

Часто трапляється й так, що сесія ухвалила рішення про дострокове припинення повноважень голови, скажімо, ще два роки тому, але до цього часу неможливо призначити позачергові вибори, бо рішення місцевої ради оскаржується в суді. Але за нинішнього стану судочинства в Україні на розумний термін розгляду справи в суді годі сподіватися. При цьому орган місцевого самоврядування фактично паралізовано — порушуються законні права громади.

Наступні вибори до органів місцевого самоврядування слід було б проводити, вдосконаливши виборчу систему. Науковці мають певні напрацювання у цій царині. Коли йдеться про пропорційну систему, усі уявляють собі вибори за партійними списками, бо так голосували в Україні. Якщо ж проаналізувати досвід інших держав, то можна віднайти близько сотні різних моделей пропорційної системи проведення виборів. Практикується, приміром, висунення кандидатів громадськими організаціями чи за місцем проживання тощо.

Нині депутати місцевих рад насправді не залежать від своїх виборців. Але ж місцева рада — не політичний орган, як Верховна Рада! Однак і тут депутати змушені виконувати партійні забаганки: отримали команду блокувати сесію — блокують, отримали команду відправити міського голову у відставку — проводять таке рішення через сесію.

І, мабуть, найважливіша проблема — фінансування органів місцевого самоврядування. У класичній схемі згаданий інститут державної влади ґрунтується на правовій, організаційній і матеріально-фінансовій самостійності в межах повноважень, визначених законом. Лише тоді, коли це забезпечується, можна казати про повноцінне функціонування органу місцевого самоврядування. На сьогодні фінансової незалежності ради не мають, хоча ситуація дещо й поліпшується.

Останні новини

Премʼєрка Данії: Росія – реальна загроза безпеки Європи, треба переозброюватись Сьогодні, 18 лютого

Келлог розповів деталі візиту в Україну Сьогодні, 18 лютого

Зеленський проти того, що членство України в НАТО прибирають з переговорів про "мир" Сьогодні, 18 лютого

Шольц перед самітом у Парижі закликав Європу об’єднатись для підтримки України Вчора, 17 лютого

США у Мюнхені вимагали від України негайно підписати угоду про надра для зустрічі з Венсом Вчора, 17 лютого

ЗМІ: Німеччина проти відправки військ в Україну без залучення США Вчора, 17 лютого

Екстрений саміт в Парижі: низка країн розчаровані, що їх не запросили Вчора, 17 лютого

Зеленський: Україна не братиме участі в переговорах у Саудівській Аравії між РФ та США Вчора, 17 лютого

Книги как инструмент развития мышления и творческих способностей Вчора, 17 лютого

Інноваційні технології в пралках: як зберегти тканину й колір одягу Вчора, 17 лютого