Ніщо не витіснить друкованого слова

У Львові відбувся ХІІ Книжковий форум
за участю видавців, авторів, читачів і розповсюджувачів друкованої продукції

Коли "все місто" квапиться до Палацу мистецтв, коли до цієї щорічної події спеціально відкладають гроші й купують книжок, скільки годі підняти, це означає, що прогнози песимістів не справджуються: ані телевізор, ані Інтернет не можуть витіснити друковане Слово. Укотре маємо нагоду вклонитися геніальному винаходові Йоганна Гутенберга – друкарському верстатові. Учені визнали, що роль цього винаходу доленосна в цивілізаційному поступі людства...
Одних лише офіційних презентацій упродовж кількох днів було 249! А що вже казати про неформальні зустрічі й неповторну можливість принаймні взяти до рук і погортати новинку. Щоправда, не завжди це було можливо з технічних причин. Грандіозний проект – "Україна – козацька держава", котрий реалізував у київському видавництві "Емма" Володимир Недяк, окрім великої культурологічної, має ще й 10 кілограмів натуральної ваги.
Тут кожний обирав своє – близьке до уподобань і професійних інтересів. Хтось штовхався в черзі по автограф модного автора, інший схиляв голову перед фундаментальними виданнями, які спроектували сучасний погляд у глибину століть. Популярна Ірена Карпа без найменших комплексів вилізла на стіл у коротенькій спідничці й читала уривки з нового "Ге(мо)роя нашого часу", не цураючися ненормативної лексики. А отець Рафаїл Турконяк під час презентації україномовної Острозької Білії скромно повідав, що його праця тривала тридцять років, і при цьому він не називав себе героєм доби. Серед цьогорічних переможців Форуму видавців переважали "класичні" дослідження, які репрезентують апробовані часом явища літератури та культури. До прикладу, Гран-прі форуму присуджено науковому виданню "Україна на стародавніх картах" ("Картографія", Київ).

Книга книг, або “Бонус” від Господа

Уродини Книги книг – україномовного видання Острозької Біблії, видатної пам'ятки релігійної літератури, негоже називати тривіальною презентацією, бо сама тридцятирічна "дорога до істини" заслуговує на окрему розповідь про духовне подвижництво. 425 років тому вона побачила світ завдяки зусиллям викладачів і студентів Острозької академії. А тридцять років тому патріарх Йосип Сліпий доручив ієромонаху Рафаїлу ТурконЯку (знімок на стор. 28) зробити переклад Біблії з церковнослов'янської на українську мову. Відтоді день у день тривала копітка робота в келії – наодинці з Богом.

Напевне патріарх покладався на провидіння і вірив, що в Україні таки настане день, коли на Святому письмі присягатимуть президенти. Отець Рафаїл зізнався: хтозна, чи зважився б на такий труд, якби знав, що чекає на нього попереду. Усі ці роки він тримав перед собою адресований йому лист патріарха Йосипа Сліпого і терпляче виконував обітницю. Острозьку Біблію, за його словами, готові були видати відомі університети світу, але упорядник твердив, що ця богонатхненна праця належить тільки Україні: він вклав у неї своє життя і власні кошти. Разом із перекладом зроблено порівняльний лінгвістичний аналіз (отець Рафаїл знає понад десять мов).

Монах-студит архімандрит отець Рафаїл Турконяк народився в Англії. Там нині мешкають його мати й сестра. 15 років тому він на три місяці приїхав до Львова разом із кардиналом Любачівським. І хтозна-скільки ще триватимуть оці "три місяці" в келії на Святоюрській горі, в невеличкому офісі на території храму. Праця над перекладом Острозької Біблії, яка була видана на украiнських землях старослов'янською мовою в 1581 році, зробила його людиною світу.

– Над підготовкою тексту Біблії працювали викладачі та студенти Острозької академії, заснованої у 1576 році князем Костянтином Острозьким. Головну редакторську роботу виконував тодішній ректор академії Герасим Смотрицький, який був автором поетичних і прозових передмов до цього видання, – розповідає отець Рафаїл. – Текст Острозької Біблії я знайшов у бібліотеці Оксфордського університету, замовив собі фотокопію. Коли дістав – тішився, але недовго. Бо далі почав порівнювати тексти Острозької Біблії зі Святим письмом грецькою мовою і побачив, що нічого не сходиться, що є колосальні розбіжності в цих двох текстах. Тоді я ще не знав, що синодальна Біблія – це фактично зросійщена Острозька Біблія. Переконався, що синодальна має значні відмінності від грецьких текстів Святого письма. Розмірковуючи над цим, я дійшов висновку: простіше взяти грецький текст і перекласти його, аніж мучитися з текстами, що не відповідають першоджерелам. Отже, я взявся за Новий Заповіт. Мені доводилося порівнювати тексти критичних видань Євангелія й тексти Острозької Біблії, з'ясовувати походження всіх відмінностей, здогадуватися, шукати додаткові джерела, зіставляти й думати, ставити під сумнів автентичність і критичних видань, і Острозької Біблії. Аж згодом я переконався, що Острозька Біблія – все-таки найточніше видання.

– Отче Рафаїле, напевне не кожному дано глибоке розуміння найтонших особливостей цієї величної книги. Хтось переконаний, що у Святому письмі багато суперечностей, хтось вважає Старий Заповіт доволі жорстокою книгою, хтось шукає в Біблії сховані чи закодовані таємні знання та пророцтва майбутнього, хтось розгадує таємниці закодованого в Біблії числа "7". Які ваші відчуття й відкриття після тридцятирічного вивчення та дослідження Біблії? Чому, власне, стала потрібною ця багаторічна праця?

– Біблія – це справді збірка багатьох книг, написаних різними авторами. У різних народів різне ставлення до Святого письма. Різні релігії, що ґрунтуються на Святому письмі, мають свої різні канони (списки) книг Святого письма. У євреїв це лише перші п'ять книг Старого Заповіту, а в християн це все Святе письмо. Із Новим Заповітом на сьогодні немає проблем, бо канон (список) усіх його книг був остаточно сформований уже через два століття після розп'яття Христа. Однак є проблеми зі Старим Заповітом. Суть їх у тому, що в євреїв було два канони: так званий єгипетський, або Олександрійський, канон (це був грецький текст Старого Заповіту) та Єрусалимський (до якого входили лише книги, написані єврейською та арамейською мовами). Коли в християн у XVI столітті виник протестантизм, у процесі дискусій довкола Біблії було вирішено, що найправильнішою є Біблія, написана єврейською мовою. Вважалося, що особи, які писали біблійні тексти грецькою мовою, щось позмінювали, щось додали, щось позабирали, як їм було вигідно. Поширення такої думки призвело врешті до того, що грецькі біблійні тексти було повністю відкинуто. І такий стан тривав до шістдесятих років минулого століття. А потім сталася подія, яка докорінно змінила ставлення до грецького тексту Біблії. У 40-х роках минулого століття пастух, що пас кіз у пустелі юдейській, випадково знайшов сховище старих рукописів, серед яких були старовинні біблійні тексти. Коли їх дослідили, то виявилося: єврейський текст Святого письма далеко не такий монолітний і незаперечний, як це вважалося дуже тривалий час. З'ясувалося, що той текст, так званий Мазорецький, який ми донедавна мали за основу, був прийнятий аж у VIII столітті по Христі. До того часу в юдейській мові не було голосних літер. Слова записувалися лише приголосними. Уявіть собі, що я пишу три літери "крв" і пропоную вам прочитати це як слово. Ви можете прочитати це як "корова" або як "кров", а може, це "украв" або "крав"? Отже, треба було дуже добре знати текст, практично напам'ять, щоб вільно його прочитати. Крім того, з'ясувалося, що Мазорецький текст не був єдиним варіантом біблійного тексту, були ще й інші його редакції. І одна з них повністю віддзеркалювала грецький текст Старого Заповіту, перекладеного на грецьку мову за 250 років до народження Христа. Власне, тоді й відбулися серйозні зміни в уявленнях про Святе письмо. Було остаточно з'ясовано: є не одна, а декілька редакцій тексту Старого Заповіту, і між ними є певні відмінності. І ряд критичних видань Старого Заповіту подають окремі місця у двох редакціях, посилаючись на розбіжності в першоджерелах. Готуючи до друку український переклад Біблії, ми спиралися на Олександрійський кодекс, тобто на грецький варіант тексту Старого Заповіту. Бо Острозька Біблія теж ґрунтувалася на Олександрійському кодексі й усі подальші слов'янські Біблії опиралися на нього. Усе це ставало мені відомо і зрозуміло поступово, у процесі роботи. До нинішньої переконаності я рухався через подолання сумнівів, через набуття знань, пошуки першоджерел, аналіз та оцінку текстів. Я скептично ставлюся до будь-яких пошуків у тексті Біблії закодованих таємних знань чи прогнозів на майбутнє. Стою на простій думці: до Святого письма треба приступати з вірою, і тоді людина одержить натхнення і благословення на все добре, що задумала здійснити, і тоді чи то з Біблії, чи в інший спосіб до неї прийдуть необхідні знання.

– А як ви ставитеся до таких біблійних текстів, як, наприклад, Апокаліпсис?

– Були часи, коли цю книгу навіть пробували не визнавати частиною Святого письма. Але, напевно, була на те воля Божа, щоб Іоанн Богослов побачив те, що він описав в Апокаліпсисі. Разом з іншими я переклав і цей біблійний текст, проте не взявся б його роз'яснювати. Якщо хтось здатен пояснити цей текст, хай це зробить …

– Вам пропонували видати ваш переклад Святого письма поза межами України?

– Так, була серйозна пропозиція від деяких професорів української кафедри Гарвардського університету під час мого перебування у США. Кілька науковців, довідавшись, що я працюю над перекладом Острозької Біблії, ініціювали цю пропозицію ще за часів радянської влади, коли незалежність України ніхто не розглядав як реальну перспективу. Але я відмовився, бо розумів, що, коли її видадуть у Гарварді, ця Біблія не стане українською, бо буде власністю американського університету. А коли Україна здобула незалежність, то я дуже втішився і збагнув, що особисто для мене і моєї праці ця подія – своєрідний "бонус" від Господа…

– Ви, отче, громадянин України?

– Я громадянин США та підданий Її Величності королеви Великої Британії. Я не приймав українське громадянство лише тому, що це істотно ускладнило б мені можливість пересування по світу. Це була єдина причина. У всьому іншому вважаю, що Господь зробив мене українцем для того, щоб я служив своєму народові…

– Хто набирав вам комп'ютерний текст Біблії?

– Я робив це власноручно. До необхідності опанувати комп'ютер я прийшов досить давно. Було це у США 1978 року, на Покрови Богородиці. Якраз по обіді, вже після завершення служби Божої, я почав вираховувати, скільки грошей потрібно на папір, ручки, зошити, на всі інші витрати, щоб завершити цю роботу. Вийшла в мене сума близько 65 тисяч американських доларів. Я таких грошей не мав, але це мене не злякало. Поміркував собі, що потроху можна такі гроші поназбирувати. Але найбільше мене засмутило те, що за умови закладених у розрахунки тодішніх темпів роботи мені треба буде працювати 130 років, а на той час мені вже було майже 30. Наступного дня поїхав до Нью-Йорка й почав цікавитися комп'ютерами. Так у мене з'явився перший комп'ютер. А далі виникла потреба оволодіти комп'ютерним програмуванням, бо необхідних для роботи програм тоді ще не було. У 1982 році я написав програму, за допомогою якої міг набирати текст десятьма різними, зокрема й старими, мовами й бачити оригінали літер на екрані. Так я опанував ще одну професію – програміста. Згодом склав відповідні іспити й одержав диплом програміста для того, щоб мати офіційний доказ володіння цією професією. Але комп'ютери мають свій недолік: довго не "живуть" (сміється)… За час праці над Острозькою Біблією я "спалив" вісім комп'ютерів. Восьмий "помер" під моїми руками два тижні тому. (Очевидно, електроніка не витримує напруження, бо о. Рафаїл працює щодня, крім неділі, з п'ятої до вісімнадцятої години. – Авт.) Ми дбали і про те, щоб Біблія була зовні красива. Вона має гарні палітурки, комплектується електронною версією на компакт-диску, у видання – 1956 сторінок, розмір однієї сторінки – 26Х37 сантиметрів, товщина книги – 10 сантиметрів, важить вона 7 кілограмів. Її можна у нас купити за готівку й за безготівковим розрахунком, для приватних осіб ціна становить 300 гривень. Ми продаємо це видання за собівартістю. Якщо хтось захоче заплатити більше, радо приймемо.

– Хто допомагає вам у щоденній роботі? Кому завдячуєте фінансовою та благодійною допомогою?

– Зі мною працює троє моїх однодумців, помічників, які за роки роботи стали мені рідними і близькими людьми. Це – пан Ігор Осадчий, його дружина пані Ольга та пані Дара Бубняк. А щодо благодійності, то нам дуже мало допомагали пожертвами чи благодійною допомогою. Може, так треба було, щоб усе від початку й до кінця зробилося одними руками...

Автор: Оксана ТЕЛЕНЧІ