№15, серпень 2008

Руйнація та стоїчна розрадаРуйнація та стоїчна розрада

Добігла кінця робота другої сесії Верховної Ради шостого скликання. Із лютого по липень ціною титанічних зусиль народні депутати ухвалили трохи більше 50 законопроектів. Але політику не варто оцінювати за бухгалтерськими критеріями. Іноді не зробити важче й важливіше, аніж зробити. Провалені та відхилені законопроекти, а також ті, на які просто махнули рукою, — це також здобутки. Порівняно з потрясіннями, що супроводжували роботу попередників, народні депутати цього скликання виявляють не звичну для спостерігачів стоїчність. Ні тобі переформатування коаліції, ні урядових потрясінь. Галасу, як завше, багато. Та хто зважає на галас?

У 2007-му, ладнаючись до парламенту, шукачі народної довіри запевняли, що внесуть зміни до Конституції, котрі покладуть край протистоянню між владними гілками. І де зміни? — Народні депутати працюють над цим питанням.

Створюючи демократичну коаліцію, політики клялись у «вічному коханні». Де ж його плоди? — Який жах, яка меркантильність! І не покрутить мені пальці за друкування таких слів! Бо ж «є в коханні і будні, і свята».

Де судова реформа? Де реформа місцевого самоврядування? Реформа комунального господарства? Як просувається підготовка до фіналу «Євро-2012»? Що там із реформою виборчого законодавства? — Народні депутати працюють над цими питаннями… в комітетах і в абстрактних округах, радячись із абстрактними виборцями.

Луцій Анней Сенека навчав: багатий не той, хто має, а той, кому нічого не потрібно. Тобто стоїк закликав людей цінувати те, що вони мають. Політичні шторми останніх років роблять вельми принадною стоїчну мораль. А відтак?.. Верховна Рада ще працює.., от і добре. Коаліція радше жива, аніж мертва.., от і чудово. Кабінет Міністрів, мов каменяр: «він ще живий, він ще не вмер», і всі просто щасливі. А які щасливі міністри, ті, що в кабінетах!

А спершу здавалося, що підстав для стоїчного оптимізму не буде. Грянули вибори київського мера. Леонід Черновецький, мов казковий царевич, ковтнув мертвої води й став невмирущим. Київ — демократичний, Київ — прогресивний, Київ — мудрий, стверджували політологи, згадуючи помаранчеву зиму. Однак деякі з них попереджали: Київ утомився. На виборчі дільниці прийшли тільки «клієнти» Черновецького. Усі інші наплювали на демократію, прогрес і таке інше. Втома, панове. Сон — наймиліший.

Відбувся розкол «Нашої України». Стрункими шеренгами чиновники з нашої України прибули на з’їзд і створили політичну партію «Єдиний центр». Поділяй і владарюй, сказав хтось із древніх, здається, Віктор Балога. І рецепт спрацював. Младо-нашоукраїнці виявляли схильності до матріархату. Та з розколом, узяті на гачок арифметичною логікою, стали сумирнішими. Вряди-годи від представників «Пори» лунають милостиві прохання звільнити осоружного фаворита Віктора Балогу. Та це так, задля угамування совісті, лише слова.

Поділяй і владарюй, радив колись Віктор Балога. І на Закарпатті постали з праху русини. І хоч повернулися вони з мертвих, вигляд їхній вельми респектабельний. Український народ розколений. Улаштовано надійний етнокультурний плацдарм для «князювання», про всяк випадок, на чорний день. Патріарх Філарет закликав Президента звільнити голову секретаріату. Та це так, слова. Бо вже й не знати, хто чий фаворит.

Двоє народних депутатів призупинили членство в «Нашій Україні» та БЮТ. Фракції зажадали, аби ті покинули стіни Верховної Ради. Не діждетесь, відповіли опортуністи. Судді Конституційного Суду лише руками розвели, до того ж усі дванадцятеро й водночас: жодного вердикту, це не наша печаль. Двійко відступників звинуватили в смертному гріхові Олександра Мороза. З дня на день усі очікували широкої коаліції, яку чиясь злостива фантазія вже обізвала «ширкою». Але пророкування не збулися. Бо й справді владарює не той, хто входить до більшості, а той, хто ту більшість контролює. «Єдиний центр» і народні депутати, що гуляють, як самі знають, фактично і контролюють демократичну коаліцію. Адже отримали право на легендарне «не позволям».

Ще один «шкандаль» у шляхетному сімействі. Голови обласних державних адміністрацій ігнорують візити до Кабміну. Це означає, що вертикаль виконавчої влади фактично не діє. «Не позволям», сказали їм у президентському секретаріаті. А що «позволям» і що є обов’язком, можна лише здогадуватися. Адже заборони не діють без привілеїв. Передбачена Конституцією система державного управління зруйнована. Але руйнування, навіть якщо воно приносить утіху саме по собі, об’єктивно є передумовою творення. То яка ж система створюється натомість? Невже це лише боротьба за сумнозвісний адмінресурс, тобто за можливість зловживати службовим становищем задля політичної вигоди?

«Оглядываясь, мы видим лишь руины». Демократична коаліція, партія «Наша Україна», національна єдність, виконавча вертикаль — усе руйнується. Задля чого? Задля перемоги Віктора Ющенка на наступних президентських виборах. І, мабуть, не тільки. Чому «почет грає короля»? Бо за «граного» короля вони — почет, а за іншого — ізгої.

Свого часу якась поетична душа вигадала «поганяло»: «Ющенко сьогодні — це Горбачов учора». І помилилася. Бо від Горбачова світ шаленів. Шаленіла й країна, але з інших причин. Не вийшло з Ющенка проводиря «нового політичного мислення». НАТО та ЄС демонстративно грюкнули дверима перед українським носом. Зась! Чому? Адже Україна — колиска европейської цивілізації? «Ніхто мене не любить, ніхто мене не хоче», — співає дитячий віршик Вєрка Сердючка. Час і Президенту заспівати. Він і заспіває, коли Балога заграє.

Задані Банковою правила гри прийняли на Грушевського. Від «Юлиної тисячі» й імпорту м’яса розпухла інфляція. Попри всі економічні закономірності, цьогорічного червня економічний приріст становив лише вісім відсотків. І цифра ця елементарно набігає лише за рахунок інфляції. І ці відсотки зовсім не надихають на тлі торішніх дванадцяти. Ціни в Україні європейські, тож і зарплати мають бути європейськими, виголосила пані прем’єр. Так-то воно так. Лихо тільки, що ні продуктивність праці, ні торговельне сальдо в Україні європейськими не назвеш.

Українців цілеспрямовано перетворюють на люмпенів. Уряд обіцяє «хліб», плануючи «роздачі» в проекті поправок і доповнень до закону про держбюджет. Президент — «видовища», вимагаючи в альтернативному законопроекті фінансування парадів і зведення монументів. Обираючи між золотим пісочком на березі моря та грою на користь одного з «благодійників», парламентарії знадилися першим. От і добре, стверджують економісти. «Шарові» гроші шкодять підприємництву, попереджають вони. Та Рубікон волюнтаризму вже давно перейдено. Табу нехтування Конституцією вже давно порушено. Панує логіка деструкції.

11 липня, в останній день пленарних засідань, народні депутати висловили довіру Кабінетові Міністрів. Речники Партії регіонів запевнили: комуністів і литвинівців — «купили». Невже!? Статус-кво збережено. Втома, панове. Політики набиратимуться сил. Скоро осінь, пора «коштовна, немов збирання урожаю».

Політики, руйнуючи, розчищають місце для фундаменту власного майбутнього. А нам залишається лише стоїчно цінувати те, що маємо.

Автор: Валентин БУШАНСЬКИЙ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня