№14, липень 2008

Дешевої влади не буває

Хоч яким тривіальним здавався б старий вислів про те, що кадри вирішують усе, але нинішній кадровий голод у політиці, економіці, науці й навіть на виробництві не дає країні крокувати вперед.
Де і як народжуються справді достойні кадри? Яка їхня роль у державотворенні? У чому полягає найбільший кадровий конфлікт — про це наша розмова з Віталієм Олуйком, ректором Хмельницького університету управління та права, доктором наук з державного управління, професором, народним депутатом України четвертого скликання, політиком і управлінцем із чималим досвідом, який стверджує, що нову й вільну Україну можуть побудувати лише люди з новим і вільним мисленням.

А якраз найбільша й найнебезпечніша криза, яку переживає Україна, — це кадрова криза.

— Весь час ми говоримо про економічні негаразди, ведемо політичні баталії й водночас наче забуваємо, що для успішного втілення всіх планів насамперед потрібні  професіональні чесні й відповідальні кадри. А їх треба плекати довго й бережно. Можливо, прозвучить пафосно, але відсутність концепції кадрової політики в державі загрожує її безпеці.

Під час виборчих перегонів ми ще раз переконалися, чим обернулося для нас зневажливе ставлення майже протягом усього часу існування незалежної держави до професіональних кадрів, — ми не маємо лідера, котрому повірила б уся нація, ми не маємо партійних керманичів, котрі  могли б запропонувати  реальну стратегію розвитку держави. Врешті-решт, не маємо тих функціонерів на місцях, котрі  могли  б утілювати в життя  проекти як державного, так і місцевого масштабу.

— Віталію Миколайовичу, чи не занадто песимістична картина вимальовується?

— Вона не приваблива, але реальна. Давайте зробимо невеличкий екскурс у минуле і пригадаймо пафос, у найкращому розумінні цього слова, «помаранчевої революції». Я сам був її щирим прихильником. Я вірив у те, що відбувається боротьба не просто окремих людей, які претендують на владу, а двобій добра й зла, минулого з майбутнім. Але, як стрімко й високо злетіли ці надії, так само й пропали, коли розпочалася хвиля масових звільнень і призначень на керівні посади всіх рівнів. Не кажу вже про принцип партійності, що підмінив принцип компетентності під час призначення на посади. Готовий  дивитися крізь пальці і на кумівство — від нього неможливо було позбавитися ніколи. Проте в  нас просто не виявилося тоді достатньо людей, які могли б гідно представляти владу. Держава їх не виростила для себе.

Адже не новина, приміром, що ціла низка райдержадміністрацій чекали на призначення керівників по декілька місяців. У багатьох районах ситуація безвладності затягнулась аж до непристойності. Недаремно в народі поповзли чутки, що кандидати не можуть зібрати необхідної суми грошей, щоб заплатити за місце. Усе це справді ганебно для держави, яка претендує на звання вільної й демократичної.

А чого варті, скажіть, історії про те, що новопризначених керівників  обвинувачували в підробці дипломів про вищу освіту. Усі знали про це, але шахраїв усе одно призначали.  Не хочу вихваляти радянські часи, тоді було багато своїх недоліків, але, маючи таку пляму в біографії, людина навряд чи могла б обіймати керівну посаду.

— Утім, коли  б писали історію кадрової політики, то ви теж увійшли б у неї, ставши  очільником області на п’ять днів, а потім добровільно відмовившись від посади. Чому так сталося?

— Тодішнє моє рішення залишається незрозумілим для багатьох і понині. Особливо для тих, хто не збагнув, що влада повинна бути чесною і діяти завжди порядно. А на той час область виявилася неготовою прийняти такого керівника. Інтриги, закулісні ігри, політичні плітки — це не для мене.

До речі, це не лише моє кредо. Знаю чимало політиків і господарників, котрі завжди керувались і досі керуються подібними принципами. На жаль, тепер вони не в моді.  Але я переконаний, настане час, коли в суспільстві затребуваними будуть саме вони. Не боюся цього казати, але ми живемо в епоху політичних банкрутів. Та вони обов’язково зійдуть з політичної сцени. Країна  вже відчула: їй потрібні  не просто нові обличчя, а керівники нової якості. І вони обов’язково з’являться. Жаль, що рости їм поки що доводиться самотужки, а не за підтримки держави. Нові керівники  — це сьогодні, так би мовити, продукт природного відбору, а не цілеспрямованої  державної політики.

— У чому повинна полягати суть такої  політики? Ви розробили   концепцію  кадрової політики в державі, яким має бути результат її втілення?

— Це не просто наукова розробка. Вона  лягла в основу  проекту закону «Про концепцію кадрової політики України», котрий, до речі, був зареєстрований у Верховній Раді. На жаль, ні до його прийняття, ні тим паче до реального втілення  руки в державотворців поки що не дійшли.  А основні засади цього документа — це насамперед стабільність державної служби й водночас можливість її оновлення. До того ж це має відбуватися незалежно від політичної кон’юнктури або волі того чи того лідера. Державна служба — основа держави, її підвалини. Вона повинна працювати чітко й стабільно, незалежно від того, хто отримав більшість голосів на виборах. Її функція — виконувати всі закони, і це головне завдання чиновника будь-якого рангу. Але наша біда, що саме цього не можемо досягнути.

Боремося з корупцією, хабарництвом серед чиновницького люду, його інертністю та бюрократизмом, і поміж усім цим забуваємо, що саме чиновник, а не тільки Президент повинен бути гарантом дотримання будь-якого закону. А для того, щоб цей чиновник був чесним, компетентним, порядним, а головне — патріотично налаштованим, і повинна попрацювати держава, спочатку вивчивши, виплекавши такого державного службовця, а потім створюючи мотивацію для його роботи.

На жаль, переважна частина  передвиборних гасел мала однаковий зміст: позбавити чиновника пільг, гарантій, повноважень... Зрозуміло, що все це лише лукавство. Бо треба вміти відокремлювати пільги від привілеїв, а  державних службовців — від олігархічних кланів. Ми перестали розрізняти зміст таких  антагоністичних понять, як високе служіння державі й створення олігархічної верхівки. Якби їх чітко розділили, то стало б зрозумілим, кому і що потрібно давати, а в кого забирати певні повноваження.

Історія вчить постійно: дешевої влади не буває, бо інакше вона буде або злочинною, або зрадливою, або корупційною. Сьогодні таке твердження не надто популярне, але ми вже переконувалися не раз: виграють не популістські гасла, а реальні стратегічні програми. Виховання кадрової еліти має стати пріоритетним для нашої держави.

— Ми навчаємо стільки молоді, що, здавалося б, кадрова проблема в нас не повинна існувати взагалі...

— Не торкатимуся проблем освіти — це тема окремої розмови. За незліченної кількості вузів у нас, хоч як це парадоксально звучить, не вистачає справді високоосвічених фахівців. Але  й це ще не найбільше лихо.  Окрім освіти, потрібен вишкіл, відповідне державницьке виховання, чіткі ідеологічні й патріотичні переконання.

Постійно спілкуючись із студентами, принаймні нашого університету, я бачу, що сучасній молоді цих рис не бракує. І ми, готуючи майбутніх юристів та  держслужбовців,  прагнемо підтримати дух демократії й любові до своєї країни.  Та проблеми починаються значно пізніше, коли молода людина, отримавши диплом, стикається з реаліями життя, коли раптом з’ясовується, що її знання, ділові риси, високі моральні якості стають незатребуваними у своїй державі. Натомість усе це надзвичайно цінується в усьому світі.

Не треба далеко ходити: в сусідній Росії указом президента прийнято концепцію про залучення емігрантів.  Там потрібні й українські робочі руки, і український інтелект, а тому за останній рік у рамках цієї програми  до сусідів подалося понад три з половиною тисячі українців. Це невелика цифра. Поки що. Але всім відомо, як відбувається відплив наших кадрів на захід. Мільйони налічує українська  трудова діаспора в європейських країнах. І це наші кадри. До того ж одні з кращих. Ми не зуміли втримати їх удома, зате їх належно оцінила Європа. Якщо ми не зупинимо ці міграційні потоки, то не варто сподіватися на кращу долю держави. Не міцні мури, не професійна армія і навіть не потужна економіка роблять її сильною. Усе це насамперед створюють люди, отож кадри, система їх підготовки й утримання — це основа державної моці.

Поки що закон і концепція лише очікують свого часу. Але мене тішить хоча б те, що  наш університет уже готує фахівців, котрі завтра  становитимуть  професійну еліту держави. Ми відбираємо дітей не за  розміром батьківського гаманця, а за знаннями й здібностями, тому шукаємо талановитих студентів ще за шкільною партою.

Буваючи в різних навчальних закладах, я бачу, що поділ суспільства на дуже багатий клас і решту відбувся й серед молоді. Багатьом провінційним ломоносовим уже не під силу пробитися в деякі «елітні» вузи. Так от я пишаюся тим, що до нашого університету шлях для здібної молоді незалежно від її соціального статусу відкрито.

Не казатиму про рівень знань і теоретичної підготовки, їх уже належно оцінили роботодавці, котрі наперед замовляють у нас випускників. Не меншого, а, можливо, ще більшого значення ми надаємо  патріотичному вихованню, підтримці того вільного духу й прагнення свободи, що завжди притаманне молоді. А розпочинаємо з елементарного — всі першокурсники вчать напам’ять слова Державного гімну.

Не треба соромитися розпочинати будь-яку роботу з простого, елементарного. Так просто вивчити національний гімн, потім історію своєї держави. Потім зрозуміти закони розвитку суспільства,  навчитися жити за цими законами. Тільки той, хто пройде цим ланцюжком, врешті-решт, стане надійною опорою будь-якого суспільства.

Багато подорожуючи, я завжди привожу з кожної країни якусь маленьку  фігурку, котра з часом стає символом того краю. Усі їх можна  розмістити на одній долоні. Але, тримаючи в руці символи багатьох держав, володарем світу не станеш. Світ тримає у своїх руках той, хто зрозумів закони розвитку держави, суспільства. Коли ми усвідомимо, що в основі цього стоїть людина, тобто той кадровий потенціал, який виховує для себе держава, в нас теж з’явиться можливість тримати в своїх руках світ.

Вела розмову Ірина Козак.

Останні новини

Прем’єрка Данії прибула до України Сьогодні, 23 лютого

ГУР прокоментувало можливе звернення Придністров’я про "приєднання до РФ" Сьогодні, 23 лютого

Голова МЗС Угорщини в Ірані домовлявся про торгівлю і "забув", як Тегеран постачає РФ зброю Сьогодні, 23 лютого

Бундестаг проголосував за пропозицію з далекобійною зброєю для України без згадки про Taurus Сьогодні, 23 лютого

Британія надасть Україні ще 200 ракет Brimstone Сьогодні, 23 лютого

Латвія першою в ЄС забороняє імпорт агротоварів з Росії та Білорусі Сьогодні, 23 лютого

Politico: Байден підтримує кандидатуру Рютте на пост генсека НАТО Вчора, 22 лютого

Посли ЄС попередньо погодили продовження торговельних пільг для України ще на рік Вчора, 22 лютого

ЗМІ: Канада готова профінансувати масові поставки боєприпасів в Україну Вчора, 22 лютого

Глава Єврокомісії: Переговорна рамка для вступу України буде готова не швидше літа 21 лютого