Журнал Віче №4, лютий 2011

У сучасному світі посилюються тенденції взаємозалежності й взаємовпливу держав. Міжнародні організації і співтовариства держав сприяють погодженому вирішенню загальних для світової співдружності проблем.

Криза абсолютистської домінанти в упорядкуванні суспільно-державного устрою та поступове утвердження гуманістичних традицій в усіх сферах культури сприяли відповідному переспрямуванню правової науки від визнання первинності нормативної форми буття права до ідеї «фундаменталізації людини» як усезагальної онтологічної основи.

Ефективність функціонування будь-якої міжнародної організації значною мірою визначається її здатністю посилювати свій вплив на систему міждержавних відносин. Одним з основних інструментів реалізації такої політики є організаційне просторове розширення інституцій за рахунок набуття членства новими державами.

Украина, с которой Азербайджан поддерживал тесные многосторонние экономические и культурные связи в разные периоды истории, объявила о своей независимости после развала СССР, 24 августа 1991 года.

Як свідчить історичний досвід вітчизняного державотворення, на всіх етапах розвитку України завжди актуальною була проблема визначення оптимальної форми державного правління в контексті взаємовідносин між Верховною Радою, Кабінетом Міністрів і Президентом.

Співвідношення людина-держава-право є однією з одвічних проблем і в теорії прав людини, і в теорії держави й права загалом. Вона постає в усіх дисциплінах юриспруденції.

Боротьба зі злочинністю в Україні на сучасному етапі розбудови правової держави – найважливіше державне завдання. Одним із напрямів цієї роботи є профілактика злочинності.

Розвиток сучасної нормативної бази потребує встановлення чітких критеріїв, які давали б змогу окреслити межі припустимості владного втручання держави у сферу прав та свобод людини й громадянина.

Формування громадянського суспільства в Україні супроводжується підвищенням суспільної активності. Держава, намагаючись розв'язувати соціальні проблеми, нині постала перед необхідністю залучення до цього процесу недержавних організацій, зокрема благодійних.

Діаспора є багатогранним явищем, а тому різні її аспекти одночасно цікавлять етнографічну, політологічну та правову науки.

Основну мету політичної комунікації можна визначити як досягнення в суспільстві гуманної рівноваги між свободою і контролем, зумовлене відповідальним ставленням до використання інформації на благо соціальної згоди.