Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку

Ключові слова: Словенія, національна єдність, суспільний розвиток, консолідація суспільства, соціальна держава. Исследованы основные черты общественного развития Словении в постсоциалистический период. Проанализированы особенности словенского социума и ключевые принципы государственной политики времен независимости, которые способствовали достижению национального консенсуса и согласия в указанной стране. Ключевые слова: Словения, национальное единство, общественное развитие, консолидация общества, социальное государство. The research analyzes the social development of Slovenia in the post-socialist period. It also examines the peculiarities of the Slovenian society and key principles of the government policy during the independence time that promote the national consensus and unity in the country. Keywords: Slovenia, national unity, social development, consolidation, social welfare state.

Словенія була однією з найменших за площею та кількістю населення частиною Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, однак це не завадило їй першою оголосити про своє бажання вийти зі складу зазначеної федерації та рішення йти далі власним окремим шляхом. На сьогодні ця країна є також однією з найменших за кількістю жителів країн Євросоюзу (після Мальти, Люксембургу, Кіпру та Естонії), однак знаходить у собі сили (навіть в умовах незавершеної боротьби з наслідками нещодавньої глобальної фінансово-економічної кризи) бути далеко не останнім гравцем на європейській політичній арені та намагається піклуватись про стабільний суспільний розвиток.

Існує точка зору, якої дотримується словенський науковець Ігор Грдіна (Інститут цивілізації та культури, м. Любляна), що у більшості випадків не дуже чисельні народи протягом свого історичного поступу не продукують якихось власних значних глобальних ініціатив. Однак ті ініціативи, які надходять до таких народів ззовні, вони сприймають творчо, розвивають далі і часто навіть синтезують їх. У цьому сенсі маленьке / мале ніяк не може бути синонімом для незначного або неважливого. Й подібні кількісно (але не якісно) слабкі спільноти повинні мобілізувати всі свої фізичні і духовні сили для того, щоб протягом якомога довшого часу залишатися перспективними для майбутнього розвитку [2]. Якщо погодитись з подібним твердженням, то словенці апріорі мають відрізнятись низкою таких якостей як ініціативність, потяг до нового, наголос на інтелектуальному розвитку молоді тощо. Спроба прояснити ситуацію щодо того, справедливими чи ні є ці тези у випадку Словенії, і є одним з завдань даної статті. Тож у цьому дослідженні зроблено спробу розглянути деякі особливості існування Словенії часів СФРЮ порівняно з іншими республіками цієї багатонаціональної держави та проаналізувати сучасний стан розвитку словенського суспільства.

Низка вітчизняних та зарубіжних науковців, розглядаючи новітню історію Словенії торкалися й питань суспільного розвитку зазначеної країни. Варто згадати таких дослідників як М. Брезовшек, І. Грдіна, М. Звер, Ю. Князєв, С. Куковіч, К. Мальшина, Й. Менцингер, А. Неклюдов, Н. Пілько, А. Рупник, К. Федорова, А. Шилова, М. Хачек та ін. Однак їх доробок не дає змоги повноцінно прослідкувати найголовніші моменти розвитку суспільства Словенії часів постсоціалізму. Сподіваємось, що дана розвідка певною мірою закриє цю прогалину у вітчизняній історіографії.

На час здобуття суверенітету Словенія мала ряд особливостей, які дозволили їй досить легко, порівняно з іншими республіками колишньої Югославії, пережити перші роки незалежності без особливо критичних політичних та соціально-економічних потрясінь. По-перше, в державі була досить сучасна і потужна промисловість та сформовані стійкі зв’язки з діловими колами Західної Європи. По-друге, абсолютно домінуючою нацією серед двохмільйонного населення республіки були словенці (за даними перепису населення 1981 р. – 90,5%) [17, с. 19]. Це дало змогу уникнути масштабних міжетнічних конфліктів на кшталт подій у Хорватії, Боснії і Герцеговині та Косово. По-третє, досить високий рівень життя. У Словенії, за інформацією Світового банку, в 1990 р. річний ВВП на душу населення становив 8,7 тис. дол. США. [16]. По-четверте, національна зорієнтованість Союзу комуністів Словенії. По-п’яте, досить сильні традиції корпоративізму в країні як у способі мислення, так і в практичному житті. Ці та ряд інших специфічних рис словенського соціуму та політикуму сприяли високій консолідації суспільства (котре поставилось з розумінням до певного зниження соціально-економічного рівня життя у перші роки незалежності) й значно полегшили керівництву Словенії проведення проголошеного курсу на модернізацію держави та приєднання до Євросоюзу. Розглянемо деякі з цих особливостей, які зіграли роль своєрідних сприятливих стартових умов для молодої країни та її суспільства.

Ще у СФРЮ існувала певна форма корпоративних відносин у промисловій сфері – так зване «виробниче самоуправління» (ідеолог – словенець Е. Кардель). При переході молодої незалежної країни до сучасної парламентської форми правління словенці, намагаючись зберегти в оновленому вигляді інституційні механізми соціального партнерства, котрі вже існували раніше, не оминули увагою й місцеву корпоративну традицію. Внаслідок цього й виникла типово корпоративна структура – Державна рада. Її виборні депутати відстоюють інтереси як різноманітних соціальних груп, так і місцевих міських та сільських громад.

Держрада Словенії наділена рядом повноважень. Вона може вимагати проведення референдуму з важливих суспільних питань (і має досвід успішного використання цієї можливості у 2007 р., коли ініційований нею референдум відхилив певні урядові законодавчі ініціативи) [11, с. 327–328]. Також Держрада має право давати висновки щодо всіх питань, які обговорюються на Державних зборах, вносити власні законопроекти, вимагати повторного розгляду прийнятих законів перед їх оприлюдненням тощо.

Аналізуючи низку документів, які були створені в процесі набуття країною незалежності, можна зробити висновок, що її першочерговими завданнями було збереження, просування та розвиток словенської нації в усіх її проявах – власне жителів країни; зарубіжних словенських діаспор; словенців тимчасово або постійно проживаючих за межами своєї батьківщини. Однак, хоча словенській нації притаманний етнічний принцип формування, водночас для Словенії є характерним багатоетнічне суспільне середовище [12]. Тому значна увага в республіці приділяється й такому досить делікатному питанню як міжетнічні стосунки та захист прав національних (етнічних) меншин.

Отже, Словенія є поліетнічною державою, хоча в етнічній структурі країни наразі й домінують словенці (83,1% згідно з останнім національним переписом населення 2002 р.). Для більш широкої участі національних меншин у політичному житті й гарантованої присутності їх представників у органах державної влади застосовується практика резервування місць. Так, у складі Державних зборів є два місця, спеціально закріплені на конституційному рівні за представниками італійської та угорської нацменшин.

Питання про участь меншин Словенії, зокрема італійської та угорської, у політичному житті здійснюється таким чином: представники етнічних меншин разом з усіма громадянами країни беруть участь у національних і місцевих виборах, водночас вони наділені правом голосувати за управлінців своєї національної общини. Подібна практика, котра отримала назву «подвійної» концепції забезпечення прав меншин, надає їм загальне право голосу і право «представництва інтересів» через обрання своїх речників до органів законодавчої та виконавчої влад на регіональному та місцевому рівнях [5, с. 155].

Також у Словенії є така форма реалізації прав нацменшин як Самоврядна національна меншина, що з’явилася у 1994 р. після прийняття відповідного закону. Такого роду самоврядні органи мають порівняно складну структуру.  До їх складу входять асамблея (законотворчий орган), комітети (виконавчі органи) й інколи президент. Наприклад, у рамках всієї Словенії діє італійська самоврядна меншина, яка від імені групи населення італійського походження здійснює контакти з державними органами управління, опікується питанням міжнародного співробітництва з Італією (а також з іншими державами, де існують чисельні італійські меншини), бере участь у процесі підготовки міжнародних договорів та угод, які стосуються статусу і прав етнічних меншин [5, с. 156]. Подібний елемент політичної системи республіки є, на думку фахівців, досить цікавим та ефективним.

  Слід зазначити, що не зважаючи на досить високу етнічну однорідність Словенії, все ж на сьогодні в ній існують радикальні націоналістичні партії. Наприклад – Словенська національна партія, яка робить основний акцент на боротьбі за ускладнення візового режиму та процедури отримання громадянства [10]. З огляду на події останніх років, пов’язані з напливом біженців до країн ЄС, можна очікувати лише посилення позиції подібних політичних організацій.

Переважна ж більшість громадян Словенії на зорі її незалежності у своїх політичних поглядах схилялись до ідеологій демократії та лібералізму. Зокрема про це свідчило те, що багато років біля керма країни знаходилась найсильніша тогочасна партія держави – ліберально-демократична. Однак у 2004 році вона програла вибори й з тих пір, на думку екс-президента Словенії Данила Тюрка, ця подія є точкою відліку своєрідної деградації політикуму країни [13]. Він вважає, що подальша трансформація країни характеризується посиленням впливу консервативних сил, поступовою появою в суспільстві невизначеності та невпевненості у завтрашньому дні, а також недовіри як до політики взагалі, так і до фактично всіх політиків зокрема. На сьогодні провідною політичною силою держави є соціал-демократична партія.

Невід’ємною частиною модернізаційного поступу країни є розвиток її соціальної сфери. Участь у європейській інтеграції (у якості однієї з головних стратегічних цілей словенської зовнішньої політики) та поступова оптимізація соціальних стандартів були для Словенії взаємопов’язаними процесами. Передусім євроінтеграція мала сприяти прискоренню економічного та соціального розвитку, підвищенню якості життя словенців, а також полегшити подолання молодою країною негативних наслідків кризової ситуації в Югославії. Однією з умов успішного руху до Євросоюзу було створення оновлених державних інститутів та впровадження низки соціальних реформ. Особливістю Словенії було те, що відповідні зміни проводились у атмосфері значної суспільної злагоди, м’яко, без люстрації й без кардинального відкидання економічних та соціальних досягнень попереднього соціального ладу [7, c. 67]. Одним із пріоритетних напрямів розвитку молодої держави визначалась турбота про соціальну захищеність населення, тобто розбудова незалежної Словенії як соціальної держави. Відповідна теза отримала законодавче підтвердження шляхом включення її до Конституції Республіки Словенія, прийнятої у 1991 р., Стаття 2 якої говорить: «Словенія є правовою та соціальною державою». Крім цього, в Основному законі міститься окремий розділ, присвячений регулюванню економічних та соціальних відносин, зокрема сфери праці та її охорони, участі в профспілках тощо.

В рамках Євросоюзу існує європейська соціальна модель, головними ознаками якої є: 1) високий рівень соціальної захищеності (значна частка валового внутрішнього продукту використовується на соціальні потреби); 2) різноманітні проблеми, які періодично виникають у соціальній сфері (стосовно трудових відносин, екології, пенсійного забезпечення тощо), розв’язуються методом соціального діалогу партнерів за активної участі незалежних експертів; 3) у соціальній сфері поряд із державними організаціями та профспілками, як у загальнодержавному масштабі, так і на місцях діють численні некомерційні організації (благодійні, конфесійні, громадські та інші), котрі виступають як колективні представники громадянського суспільства [8]. Вочевидь, оскільки Словенія стала членом ЄС ще у 2004 р, необхідний мінімум європейських соціальних стандартів був досягнутий нею вже тоді. Бо, на відміну від керівництва низки постсоціалістичних держав, словенський уряд після здобуття країною незалежності здійснив ряд заходів, покликаних оптимізувати соціальну сферу, які завершились реальними результатами щодо її покращення.

Так, досить показовим прикладом непідробного бажання словенської влади досягти успіху в соціально-економічній сфері стала поява Економічної і Соціальної Ради Республіки Словенія (далі – ЕСР) [15]. Цей орган було створено для вирішення питань, які можуть потенційно містити в собі конфліктні моменти між державною владою, роботодавцями та працівниками, у рамках спеціального суспільного договору в 1994 р.

           До сфери діяльності ЕСР входять точки перетину інтересів уряду, роботодавців та працівників, такі як: економічна система та економічна політика; питання зайнятості та трудових відносин; соціальні права громадян та соціальна політика держави; проблеми оподаткування та ціноутворення; діяльність профспілок тощо. Разом з тим, ЕСР при бажанні може брати участь у підготовці законодавчих актів, надаючи консультації та створюючи рекомендації для них, а також ініціювати прийняття нових або вносити зміни до вже існуючих законів. Голова ради (чинний міністр праці, сім’ї, соціальних питань та рівних можливостей Словенії) Аня Копач Мрак вважає, що соціальний діалог є великим історичним досягненням європейської моделі розвитку й забезпечує пошук оптимального рішення для всіх трьох сторін. Та що соціальне партнерство є дуже важливим в узгодженні основних напрямів майбутнього розвитку Словенії та шляхів виходу з глибин економічної і соціальної кризи. Й ЕСР, як найвища форма соціального діалогу, відіграє в цьому процесі першочергову роль [14, c. 6].

Як зазначено у вищезгаданому п. 3 головних ознак європейської соціальної моделі, невід’ємною складовою соціальної держави є високий рівень розвитку організацій громадянського суспільства (ОГС). Після здобуття незалежності Словенія, як і країни Вишеградської четвірки, повернулась до досоціалістичної системи організації соціальних послуг, за якої різноманітні неурядові організації підтримували тісну співпрацю з місцевою владою. Завдяки впровадженню оновлених підходів до реалізації соціальної політики, децентралізації влади та ініціативам потужних релігійних організацій і власне ОГС, «третій сектор» (як, поряд з державним та економічним, прийнято називати весь спектр недержавних неприбуткових організацій) Словенії є наразі одним із найбільших постачальників соціальних послуг [9, c. 66].

Знаходяться в процесі постійного розвитку та вдосконалення й такі важливі ланки успішної модернізації суспільства як освіта й наука. Зокрема з 2006 р. Словенія приєдналась до загальноєвропейського руху за надання школам автономії і в країні вже почали активно реалізовуватися заходи з вирішення цього питання. Так сьогодні словенські школи, після отримання згоди керівних органів, можуть брати кредити. Також вони повністю автономні у сфері вирішення питань щодо здачі у оренду нерухомого майна для додаткових надходжень до бюджету свого навчального закладу [6, с. 250–252]. Словенські школи повністю автономні у прийнятті рішень щодо того, як витратити отримані державні асигнування на поточні витрати та придбання комп’ютерної техніки [6, с. 268] тощо. За словами офіційних  представників словенської влади серед стратегічних установок словенських університетів є орієнтація на підготовку не просто кваліфікованих фахівців у певній галузі, а виховання високоінтелектуальних та креативних молодих спеціалістів [11, с. 317]. Словенія відома своїм авторитетним й знаним у світі Люблянським університетом, який разом з низкою науково-дослідних інститутів (інститут ім. Йожефа Стефана, Хімічний інститут) створює потужний мозковий центр міжнародного рівня [1]. Тож словенські науковці  прагнуть не залишати набутий масив знань «для внутрішнього користування», а додати його до спільного фонду світової наукової спільноти.

Широкий загал населення сьогоднішньої Словенії, на думку нинішнього міністра закордонних справ країни Карла Ер’явєца, відчуває себе справжніми європейцями й сприяє формуванню відповідної зовнішньої та внутрішньої політики своєї держави спрямованої на захист загальнолюдських соціальних цінностей. Так Словенія активно захищає дотримання прав і безпеки людини, засуджує масові звірства та є ініціатором численних міжнародних виступів на підтримку підвищення відповідальності країн і їх керівників за грубі порушення прав людини.

Завдяки своєму історичному досвіду і досвіду ближнього зарубіжжя країна відчуває особливу відповідальність за те, щоб зміцнювати міжнародні зусилля для запобігання потенційним геноцидам. Зокрема на 67-му засіданні Генеральної асамблеї ООН у вересні 2012 року в Нью-Йорку Словенія представила ініціативу щодо створення світу без геноциду.

Словенія є активним прихильником концепції про захист, згідно з якою суверенітет – це не лише право держав, а й їх відповідальність. На думку керівництва країни, на кожній державі лежить відповідальність щодо захисту власного населення, і держави повинні допомагати одна одній в цьому питанні [3].

Одним з вагомих індикаторів високого рівня національної злагоди в країні є показник того, наскільки її жителі відчувають себе щасливими. Тож, як впливають зміни останніх років у Словенії на відчуття щастя її громадян? Ґрунтуючись на інформації, яку надає нещодавно започаткований Організацією об’єднаних націй періодичний «Всесвітній рейтинг щасливих країн» («World Happiness Report»), можна зробити про це не дуже втішні висновки. Рейтинг формується на основі досліджень провідних фахівців у галузі економіки, психології, статистики, аналітики, охорони здоров’я, державної політики тощо. Основними параметрами, за якими проводиться оцінка, є: реальний ВВП на душу населення, очікувана тривалість здорового життя, можливість довіритися комусь, відчутна свобода робити життєвий вибір, свобода від корупції та прояви щедрості. Отож, якщо за результатами опитувань 2010-2012 рр. Словенія в згаданому рейтингу займала 44 місце і була «найщасливішою» країною в Південно-Східній Європі, то у 2012-2014 рр. вона опустилась на 55 місце, а у 2013-2015рр. – взагалі на 63-є [18]. Для порівняння, аналогічна ситуація (роблячи звичайно ж поправку на загальний рівень щастя в двох країнах) спостерігається і в Україні. Так у зазначеному рейтингу наша країна займала у відповідні роки – 87, 111 та 123 місця.

Підводячи підсумок цього дослідження можна зробити наступні висновки.

Успішному забезпеченню національної стабільності перших років незалежності Словенії сприяв ряд факторів, які виникли ще за часів її існування у складі СФРЮ – порівняно високі розвиток промисловості та рівень життя, досить незначна іноетнічна частка населення, сильно розвинені традиції корпоративізму в суспільстві тощо.

Потужним об’єднуючим фактором для словенської нації стала спільна мета – бажання приєднатись до Європейського союзу. Процес євроінтеграції сприяв модернізації низки сфер, зокрема соціальної, культурної та (певною мірою) економічної. Однак непомірно високі, як на наш погляд, витрати на соціальну сферу, які довгий час забезпечували помітну гармонію в суспільстві, зрештою зіграли з Словенією злий жарт. Глобальна фінансово-економічна криза проявила негаразди економіки країни і її керівництво було змушене поступово скорочувати значну частину соціальних пільг населення. Й це безперечно підняло градус напруження в суспільстві та дещо знизило рівень національної єдності, а також негативно вплинуло на відчуття людьми себе щасливими.

Переживаючи, як і Словенія сьогодні, свої не самі прості політичні та економічні часи, на нашу думку Україні варто розглянути досвід дій словенського керівництва в умовах дефіциту бюджетних коштів та вимушеного пониження соціальних стандартів. Вивчити як їх успіхи так і помилки та намагатись використати отриману інформацію адаптувавши її до умов нашої держави. Бо, як відомо, нашими найкращими вчителями є власний досвід, чужі помилки і успіх інших.

 

Список використаних джерел:

  1. Вебер Я. Жить по средствам / Янко Вебер // Вестник Европы. – 2013. – № 37. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://magazines.russ.ru/vestnik/2013/37/6v.html
  2. Грдина И. Миф «великого скачка» и реальность пристроек  / Игор Грдина // Вестник Европы. – 2013. – № 37. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://magazines.russ.ru/vestnik/2013/37/14g.html
  3. Эрьявец К. Вернуть доверие к европейским ценностям / Карл Эрьявец // Вестник Европы. – 2013. – № 37. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://magazines.russ.ru/vestnik/2013/37/7e.html
  4. История Словении / Л.А. Кирилина, Н.С. Пилько, И.В. Чуркина; отв. ред. И.В. Чуркина. – СПб.: Алетейя, 2011. – 480 с.
  5. Куц Ю.О. Досвід самоврядності національних меншин у постсоціалістичних країнах Європи / Ю.О. Куц  // Публічне управління: теорія та практика. – 2010. – № 1. – С. 154–160.
  6. Людський розвиток в Україні: соціальні та демографічні чинники модернізації національної економіки (колективна монографія) / [Лібанова Е.М., Макарова О.В., Курило І.О. та ін.]; за ред. Е.М. Лібанової. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України, 2012. – 320 с.
  7. Мальшина К.В. Завершення «холодної війни» та європейська інтеграція Словенії / К.В. Мальшина // Розпад Радянського Союзу та міжнародні інтерпретації завершення «холодної війни»: 20 років потому: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Запоріжжя, 2–4 листопада 2011 р.). – Запоріжжя : Інтер-М. – С. 65–70.
  8. Мудролюбова Н. Північноєвропейський досвід соціальної держави на прикладі Королівства Швеції / Наталія Мудролюбова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://veche.kiev.ua/journal/843/
  9. Повышение уровня жизни как приоритет социальной политики. – Мн: Представительство ООН/ПРООН в Республике Беларусь, 2005 – 84 с.
  10. Пономарева Е.Г. Политическое развитие постъюгославского пространства (внутренние и внешние факторы): монография / Е.Г.Пономарева. Моск. гос. ин-т межд. отношений (ун-т). – М.: МГИМО (У) МИД России, 2007. – С. 65.
  11. Путь в Европу / Под общ. ред. И.М. Клямкина и Л.Ф. Шевцовой. – Москва: Новое издательство, 2008. – 400 с.
  12. Сотнікова-Штравс М. Національна політика та охорона меншин в Словенії / Марія Сотнікова-Штравс. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://hrepeneca.com/2016/05/02/національна-політика-словенії/
  13. Тюрк Д. Стратегические интересы Европы и России совпадают  / Данило  Тюрк // Вестник Европы. – 2013. – № 37. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://magazines.russ.ru/vestnik/2013/37/8t.html
  14. Ekonomsko-socialni svet. Economic and Social Council of Slovenia: 2004-2014. – Ljubljana: Javno podjetje Uradni list Republike Slovenije, 2014. – 88c.
  15. Ekonomsko-socialni svet. Ustanovni akt. [Elektronski vir]. – Nain dostopa: http://www.ess.si/ess/ess-si.nsf/ekonomsko-socialni-svet/ustanovni-akt-ekonomsko-socialnega-sveta
  16. GDP per capita. [Electronic resource]. – Regime of access: http://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.PCAP.CD
  17. Popisi na Slovenskem 1948–1991 in Popis 2002 = Censuses in Slovenia 1948–1991 and Census 2002 / [avtorji, authors Nelka Vertot ... et al.]. – Ljubljana : Statistini urad Republike Slovenije, 2001 = Statistical Office of the Republic of Slovenia, 2001. – 69 s.
  18. World Happiness Report. [Electronic resource]. – Regime of access: http://worldhappiness.report/

Автори: Ярослав ФОЩАН, кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу історії нових незалежних держав Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня