«Аграрний день» у парламенті: дерегуляція та інші кроки реформ

У грудні минулого року Верховна Рада України розглянула низку  проектів законів щодо аграрної сфери, більшість з яких прийнято за основу та в цілому. Серед останніх вирізняється законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» (№ 2558а від 31 серпня 2015 р.), який  відміняє або спрощує 22 дозвільні документи. З його підписанням значно спрощується доступ землевласників та землекористувачів до корисних копалин і прісних вод, імпортних агрохімікатів тощо. Цей документ  засвідчує реальність процесу дерегуляції  і в тій царині, де вона донедавна навіть не проглядалася.

Для успішного поступу на шляху  євроінтеграції важливе значення має  прийнятий у цілому законопроект № 1460-1 від 24 грудня 2014 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо приведення законодавства у сфері насінництва та розсадництва у відповідність до європейських та міжнародних вимог)». Цей документ передбачає спрощення механізмів сертифікації насіння в Україні, що цілком відповідає європейському законодавству. Зокрема, спрощується процедура атестації виробників насіння, яка замінюється  реєстрацією за декларативним принципом за умови відповідності мінімальним критеріям. Це значно полегшить планування виробництва насіння й роботу усім насіннєвим компаніям України.

Також пов’язаний з євроінтеграцією і прийнятий у першому читанні законопроект № 2150а від 23 червня 2015 р.) «Про внесення змін до Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людиною», яким передбачаються зміни до законодавства, що визначать поняття органічних добрив та способи їх використання в сільському господарстві.

    Переважна більшість розглянутих законопроектів стосувалася земельних питань. Зокрема, прийнятий у цілому законопроект «Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо удосконалення механізму передачі земельних ділянок, відчужених для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності)» (№ 1270 від 05 грудня 2014 р.) спрямований на децентралізацію та надає більше повноважень місцевим органам влади в земельних питаннях. Ці органи одержують право користування земельними ділянками, які передаються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності  за їхніми рішеннями.

Значно спрощує процедуру виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок» прийнятий у цілому законопроект «Про внесення змін до статті 50 Закону України «Про землеустрій» (№ 1280 від 8  грудня 2014 р.). Ним передбачено автоматичне узаконення нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, крім тих, права власності на яких уже узаконені.

Врегулюванню переходу прав користування земельною ділянкою присвячений прийнятий у першому читанні законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об’єкта нерухомості)» (№ 2027а від 4 червня 2015 р.). З його підписанням припиниться чимало судових спорів щодо договорів оренди або визнання права користування земельною ділянкою за власником нерухомості.

Врегулювання складних питань використання земельних ділянок померлих власників передбачено законопроектом «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» (№ 3006 від 1 вересня 2015 р.). Документ  пропонує  надати право на отримання в комунальну власність нерухомого майна, що перебуває у складі так званої відумерлої спадщини, територіальній громаді за місцем розташування такого майна. Йдеться також про врегулювання і автоматичне подовження терміну дії договору оренди аж до переоформлення прав власності спадкоємцями або до передачі землі в комунальну власність. Зокрема, автоматично продовжується строк дії договору оренди з померлим орендодавцем до переоформлення права власності спадкоємцем чи визнання спадщини відумерлою. Втім, залишаються й правові прогалини: незрозуміло, наприклад,  хто виконуватиме функції орендодавця земельної ділянки в період з моменту відкриття спадщини до спливу 6 місяців, а також момент закінчення строку, протягом якого особа, яка управляє спадщиною, виконує функції орендодавця після спливу зазначеного 6-місячного строку.

Найбільш суперечливим із розглянутих 8 грудня 2015 року документів є законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу земель фермерського господарства» (№ 2028а від 4 червня 2015 р.). Маючи на меті спростити процедуру утворення фермерських господарств, що сприятиме збільшенню їх кількості та забезпеченню їх ефективного розвитку, а також знизити рівень корупції, він, зокрема, скасовує обов’язкову наявність відповідної освіти та досвіду роботи для потенційних фермерів. Однак така норма, яка існує в більшості країн світу, слугує  своєрідним захистом прав селян і споживачів від некомпетентності, небезпечного використання ресурсів, неякісної продукції тощо. Крім того, є висока ймовірність обмеження доступу до фермерства саме селян, бо охочі стати фермерами представники інших категорій населення часто «знаходять» більше аргументів на свою користь. Крім того, законопроект передбачає нехарактерний для фермерських господарств поділ їх статутного фонду на частки, що призведе до додаткових складнощів в управлінні ними.

Також переважно на захист прав орендарів-інвесторів орієнтовано  прийнятий у першому читанні законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімального строку оренди земельних ділянок сільгосппризначення, на яких проводиться гідротехнічна меліорація» (№ 2920 від 20 травня 2015 р.). Уже сам факт встановлення мінімального терміну оренди обмежує права власника-орендодавця щодо іншого використання землі, а також можливості передати ділянки в оренду на менший строк. Тим паче що цей строк для ділянок меліорованих земель і тих, на яких проводиться гідротехнічна меліорація, яж ніяк не маленький – не менш як на 10 років. На нашу думку, питання строку оренди доцільніше вирішувати за згодою сторін, коли обидві сторони керуються економічною доцільністю й власними планами з урахуванням ситуації.

    Загалом прийняті в «аграрний день» законопроекти забезпечують помітний прогрес у законодавчому регулюванні галузі, й такий приклад народних депутатів заслуговує наслідування  в подальшому законотворчому процесі. Адже в сільському господарстві ще залишається чимало нагальних проблем, розв’язання яких потребує  законодавчого реагування.