Парламент легалізував службу іноземців у ЗСУ

Народні депутати Дмитро Тимчук, Іван Вінник, Павло Дзюбик, Костянтин Матейченко, Павло Кишкар (автори законопроекту) в пояснювальній записці зазначають, що «після початку формування на добровольчій основі спеціальних підрозділів МВС України та батальйонів територіальної оборони ЗС України у зону антитерористичної операції почали самостійно прибувати іноземці з військовим досвідом. Частина з них, попри відсутність на те правових підстав, брали та беруть участь у бойових діях».

Однак участь іноземців у бойових діях на Донбасі і їхнє перебування у складі військових формувань,  до  законодавчого врегулювання цього питання, суперечать законам України і мають ознаки кримінальних діянь, за які встановлена  відповідальність за статтею 263 Кримінального кодексу України («Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами»). А тому, на переконання авторів законопроекту № 2389, користуючись досвідом і міжнародною ліберально-демократичною практикою, потрібно якомога швидше як формально, так і практично врегулювати всі питання залучення іноземних громадян на контрактній основі для військової служби в національних збройних силах України.

Крім того, до питання участі іноземців у бойових діях в Україні прикута постійна увага медіа. А тому,  переконані парламентарії, цей закон сприятиме якомога швидшому розв’язанню проблеми фактично на сьогодні незаконної участі іноземців у війні на Сході, а також їхнього перебування в лавах українських воєнізованих формувань.

 І, на переконання авторів законопроекту, є всі підстави сподіватися, що після отримання іноземцями та особами без громадянства легальної можливості служити в українському війську країна отримає кілька боєздатних, досвідчених та вмотивованих підрозділів загальною кількістю до тисячі осіб і тим самим  зменшиться потреба в мобілізації громадян України.

Ухваленим учора  законопроектом № 2389 внесено зімни і доповнення  до низки чинних законів, якими регламентується проходження військової служби в Україні. Та найістотніші зміни внесено до Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Частина 6 статті 1 закону доповнена абзацом  такого змісту:

«У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України».

Частина 9  статті 1 закону доповнена абзацом:

«До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України».

Пункт 13 статті 6 закону доповнений главою ІІІ¹ такого змісту:

 «Глава ІІІ¹. Особливості прийняття на військову службу та проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства

Стаття 21 закону доповнена статтями 21¹ та  21² .

  «Стаття21¹ . Прийняття на військову службу до Збройних Сил України іноземців та осіб без громадянства

1. Іноземці та особи без громадянства можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил України за контрактом на посади рядового, сержантського і старшинського складу.

2. На військову службу за контрактом приймаються раніше не судимі іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах і відповідають таким вимогам проходження військової служби:

мають вік, передбачений статтею 22 цього Закону;

придатні до військової служби за станом здоров’я;

пройшли професійно-психологічний відбір;

мають достатній рівень фізичної підготовки.

3. Для прийняття на військову службу іноземці та особи без громадянства звертаються до військового комісаріату за місцем їх проживання.

4. Процедура прийому та професійно-психологічного відбору, форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки його припинення (розірвання), порядок присвоєння військових звань іноземцям та особам без громадянства визначаються положенням про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 21². Особливості проходження військової служби іноземцями та особами без громадянства

1. Для прийнятих на військову службу за контрактом іноземців та осіб без громадянства встановлюється випробувальний термін два місяці.

2. Доступ іноземців та осіб без громадянства до державної таємниці здійснюється відповідно до Закону України «Про державну таємницю».

3. Отримання іноземцями та особами без громадянства офіцерських військових звань Збройних Сил України можливе лише після отримання громадянства України у встановленому законом порядку.

 Перед ухваленням законопроекту № 2389 парламентарії також ухвалили за основу законопроект № 2847 «Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про громадянство України» (щодо встановлення спрощеного порядку прийняття до громадянства України іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України).  Документ передбачає, що таким особам не потрібно дозволу на імміграцію, а термін безперервного проживання на території України зменшено з 5 до 3 років (термін рахується з дати початку контракту).

Автори законопроекту № 2389 також вважають, що  у ратифікованому Україною Додатковому протоколі до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), та Міжнародній конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців поняттям «найманець» не охоплюється особа, яка за особисту винагороду проходить військову службу у збройних силах іншої держави. І, на їхню думку, це зумовлює необхідність декриміналізації окремих форм найманства, які передбачені чинною редакцією статті 447 Кримінального кодексу України.

А тому, відповідно до пункту 1 статті 1 закону № 2389 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства», стаття 447 Кримінального кодексу України віднині має таку редакцію:

«Стаття 447. Найманство

1. Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Ті самі діяння, вчинені службовою особою з використанням службового становища, –

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, –

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

4. Участь найманця у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях –

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

5. Найманець звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, якщо він до притягнення до кримінальної відповідальності добровільно припинив участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях та повідомив про свою участь у конфлікті, воєнних або насильницьких діях або іншим чином сприяв припиненню або розкриттю злочинів, передбачених частинами першою – третьою цієї статті, якщо в його діях немає складу іншого злочину.

Примітка. Під найманцем у цій статті слід розуміти особу, яка:

1) спеціально завербована в Україні чи за її межами для того, щоб брати на території України чи території інших держав участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності;

2) бере участь у воєнних або насильницьких діях з метою одержання будь-якої особистої вигоди;

3) не є ні громадянином (підданим) сторони, що перебуває в конфлікті, ні особою, яка постійно на законних підставах проживає на території, яка контролюється стороною, що перебуває в конфлікті;

4) не входить до особового складу збройних сил держави, на території якої здійснюються такі дії;

 5) не послана державою, яка не є стороною, що перебуває в конфлікті, для виконання офіційних обов'язків як особи, яка входить до складу її збройних сил».