№15, серпень 2014

Не згасає світло

Колись давно, в далекій Канаді, жив українець, великої і світлої душі людина. Його знали як Василія Ладику. За посадою та покликанням він був засновником митрополії в Канаді, а згодом – архієпископом Канадської української католицької церкви, справжнім носієм добра й любові.

У Криму в селі Чистенькому мешкають родичі Василя Ладики. За їхніми розповідями, він чесно й з гідністю виконував свої обов’язки протягом 30 років, і залишив посаду через важку недугу. Сім’я кримчанина Ігоря Ленчука, внучатого племінника архієпископа, впродовж багатьох років цікавиться долею свого родича, пише листи до всіх церковних інстанцій України та Канади і терпляче чекає на відповідь.

Аби відтворити генеалогічне дерево роду і залишити дітям справжню історію своєї сім’ї, родичі Ладики намагаються максимально бережно дослідити її коріння.

– Життя дідуся – яскрава сторінка літопису нашого роду. Обійти, забути, чи пропустити її не дозволяє серце, – каже Ігор.

Сам він – колишній військовий лікар, закінчив Санкт­Петербурзьку військово­медичну академію, до демобілізації займав посаду керівника медичної частини госпіталю ВМСУ.

– Моя мати Володимира була єдиною рідною душею владики, – продовжує чоловік свою розповідь. Вона все життя підтримувала зв’язок із дідусем, навіть у роки, коли існувала зловісна графа «родичі за кордоном» і наслідки за листування з ними були непередбачувані. Щодня ми з трепетом чекали красивих конвертів із Він­ніпега. Та із захватом слухали, як мама перечитувала по кілька разів один і той самий лист, малювали в уяві картини невідомої нам країни й міста, де жив дідусь. Я бачив його уві сні і мріяв про зустріч із ним. Мама у своїх розповідях наділяла його найкращими людськими рисами. І він, безумовно, заслуговував на це.

Завдяки своєму дядькові мама здобула хорошу церковну освіту. Дід постійно кликав її до Канади, та вона так і не зібралася. Будь­яку звістку про нього берегла, як реліквію. Володимира не пропускала жодної нагоди дізнатися хоч щось про життя дідуся в Канаді, про його церковну діяльність.

Архієпископ Василь Ладика народився 2 серпня 1884 року в Дрогобичі.

Зростав він у бідній робочій родині. Його батько Василь Ладика і мати Катерина (дівоче прізвище – Пляущак) мали двох синів – Івана, народ­женого й охрещеного 27 липня 1880 року, та Володимира, народженого й охрещеного 2 вересня 1884 року, кот­рий з волі Божої став архієпископом Канадським. Моя мати народилася в сім’ї Івана.

Володимиру було п’ять років, коли з життя пішов його батько, єдиний годувальник сім’ї. Ще навчаючись у гімназії, хлопчик вирішив своє основне, життєво важливе питання: він має служити Богу. 1 вересня 1903 року, коли Володимиру виповнилося 19 років, він назавжди залишив батьківський дім. Перший крок до нового життя зробив у монастирі василіян у Крехові біля Жовкви. Під час постригу взяв собі ім’я святого Василія, засновника чернечого ордену на Сході. Настоятель цієї церкви став його духівником. Тут були закладені підвалини його духовного життя. 2 квітня 1905 року він дав чернечу обітницю. Духовним провідником Василія­Володимира став блаженний Діонісій Ткачук, пізніше архімандрит Чина, якого його вірний учень згадував усе життя із вдячністю. 1905 року померла його мати, і він цілковито віддав себе служінню церкві.

Після посвячення в ченці Василій Ладика продовжив своє навчання в гімназії при монастирі у Крехові.

У період його перших самостійних кроків 1900–1910 років набула актуальності духовна освіта українських переселенців у Канаді. Василій–Володимир Ладика прибув до Канади 1912 року. Тут він продов­жив свої студії у Великій семінарії в Монреалі.

Владику справедливо називали справжнім українським патріотом. Його моральної підтримки потребували тисячі емігрантів, які слухали настанови свого духівника і вірили, що тут, у чужій країні, він здатен захистити їх від викликів життя.За вірою, надією й любов’ю йшли до нього люди.

Василій Ладика став засновником тижневика «Українські вісті», братства українських католиків, Ліги українських католицьких жінок і українського католицького юнацтва. Він брав активну участь у розвитку культурної й національної спілки українців­переселенців. З його ініціативи відкривалися українські школи, щоб молодь зберігала мову і культуру своїх прадідів. Зав­дяки владиці в Канаді почався рух на захист переселенців.

За великі заслуги у становленні української церкви в Канаді святійший отець Папа Пій ХІІ 1948 року видав наказ, у якому оголосив «про придатність Василія Ладики високому чину Архієпископа».

1 вересня 1956 року він помер, і весь католицький світ означив цей факт дуже точною фразою: «Василій Ладика заснув».

Питання, чому ніхто не повідомив про смерть владики родичам в Україні, залишається без відповіді і донині.

Після розпаду Союзу 1991 року Володимира Ленчук знову звернулася до Ватикану із проханням відшукати її дядька, але відповіді так і не отримала. 1996 року відкрили Гошівський монастир, греко­католицькій церкві повернули всі її будівлі. Володимира звернулася до настоятеля монастиря. У відповіді ще раз підтвердили, що її дядько був видатною людиною…

Через 30 років по смерті видатного церковного діяча в Америці заснували лицарський орден імені Василя Ладики, котрий діє на території Латвії і України.

Автор: Лучія ПУЗИКОВА

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Зеленський: участь США в зустрічі "коаліції рішучих" – це сигнал від Трампа Сьогодні, 11 липня

Зеленський: є ідея, щоб послом у США був Умєров – і це вплине на уряд Сьогодні, 11 липня

Зеленський про нові санкції США та ЄС проти Росії: думаю, ми дуже близькі Сьогодні, 11 липня

Мерц: Німеччина готова придбати у США Patriot для України Вчора, 10 липня

"Це тероризм": Зеленський розповів про атаку РФ на Київ і закликав посилити ППО Вчора, 10 липня

Глава Єврокомісії оголосила про створення фонду відновлення України Вчора, 10 липня

Мерц закликав Україну не звертати зі шляху реформ, йдучи до ЄС Вчора, 10 липня

Дональд Туск: відновлення України неможливе без її перемоги у війні Вчора, 10 липня

Президентка Єврокомісії на URC оголосила про 4 млрд євро допомоги бюджету України Вчора, 10 липня

Україна отримала 1 млрд євро від ЄС за рахунок доходів з росактивів Вчора, 10 липня