Міський голова Полтави Олександр Мамай взяв на себе зобов’язання провести громадські питання та соціологічні дослідження з цього політичного питання. Під час позачергової 40-ї сесії Полтавської міськради він пояснив, чому напередодні «заветував» попереднє рішення «Про встановлення пам’ятника гетьману Івану Мазепі на підставі Указу Президента України від № 955/2007 09.10.2007 «Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та укладанням українсько-шведського союзу».
– Я вважаю, що сьогодні це політичне питання, тому я беру на себе зобов’язання і повну відповідальність – провести громадські слухання, а також соціологічні дослідження, – заявив Олександр Мамай. – Коли громада Полтави більшістю голосів вирішить, що пам’ятник Івану Мазепі повинен бути в Полтаві, то після цього, вважаю, ми маємо ухвалювати таке рішення. А сьогодні, не знаючи чітко позицію громади, ми не можемо цього робити. Ви ж бачите, яка ситуація в країні, то ж політичне рішення може ще більше збурити людей на протистояння.
Полтава і Полтавщина, як відомо, були для гетьмана Мазепи знаковим місцем. Тут він підписував так звані Коломацькі угоди, будував храми (зокрема, й знаменитий Мгарський монастир, де пізніше на нього й наклали анафему), тут фактично провів і свій останній бій під час Полтавської битви, коли був союзником швецького короля у протистоянні з російським царем Петром І.
Списи довкола самого пам’ятника гетьману Мазепі за часів Незалежності ламають в Полтаві теж порівняно давно. Зрештою справа зрушила з місця після 2005 року, коли місто почало готуватися до 300-річчя відзначення Полтавської битви. Саме громадськість активізувала і збір коштів на побудову пам’ятника гетьманові. Кошти зібрали і навіть виготовили сам пам’ятник! Однак встановити його так і не вдалося. У справу втрутилася «велика політика»: проти виступили різні проросійські організації, місцеві комуністи. Це наклалося і на протистояння тодішньої обласної і міської влад, які мали різні погляди щодо увічнення постаті Івана Мазепи. Зрештою міська рада, яка спершу ухвалила відповідне рішення, невдовзі фактично ж його і дезавуювала, не погодивши місце для встановлення самого монумента. Відтак, пам’ятник досі припадає пилом десь на складах одного з художніх комбінатів.
До речі, в Полтаві ще з царських часів кілька споруд, які увічнили пам'ять і про Петра І, і про російських солдатів, які загинули під час Полтавської битви. Це й пам’ятник самому цареві біля центрального входу до музею Полтавської битви, і пам’ятний знак на місці його відпочинку в центрі Полтави, і пам’ятник захисникам Полтавської фортеці та її коменданту О.Келіну. Зрештою і головна візитівка міста – пам’ятник Слави – це теж символ «славы русского оружия».
Отак і живемо: загарбників пошановуємо, а своїх забуваємо…Автор: Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ
Архів журналу Віче
|
№8 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Зеленський розповів, як і з ким веде переговори про майбутню антибалістичну систему "Фрея"
Ставки на NBA: поиск вашего пути к прибыльности
Зеленський: Україна готує ще 15 дронових угод з державами-партнерами
Новые функции современных телевизоров
МЗС України веде справу директора CEO Club, затриманого в Польщі "за крадіжку велосипедів"
Сибіга про пекельну ніч у Києві: терміново потрібні додаткові системи ППО і перехоплювачі
Сибіга: Україна виявила пропагандистську кампанію Росії, пов’язаною з кризою в Сеуті
Італія призупиняє дію Шенгенської угоди з Іспанією
Українські рятувальники вирушили до Франції гасити лісові пожежі
У Польщі кажуть, що Україна надала "конкретну пропозицію" щодо передачі МіГ-29