Рефлекси… ще поки не інстинкти

На сайті «Віча» 19 квітня цього року була опублікована стаття «Людям бракує тваринних… інстинктів», Тоді йшлося про різницю між людьми і тваринами: наявність в останніх інстинкту не залишати за собою «слідів». Судячи з усього такі інстинкти, чи скоріше рефлекси, таки почали зароджуватися в головах наших співвітчизників. Проте «людина розумна», як завжди, переінакшує все на свій лад.

Ось уже четвертий день у Києві, на вулиці Ярославів Вал, біля «Будинку актора» тротуар більше нагадує поле для гольфу з лунками діаметром у метр: комунальники зрізали старі посохлі дерева й викопали ями для нових саджанців. Чому ці «кратери» в центрі столиці без належного огородження й досі порожні, треба спитати, мабуть, київзеленбудівців, проте мова зараз не про те. Кияни і гості столиці, не чекаючи комунальників, самі почали засипати небезпечні ями… сміттям.

Так, уже третій день кількість недопалків, папірців і різноманітних пакетиків у імпровізованих смітниках невпинно зростає. Перехожі, не знаходячи урн, які на цій вулиці, до речі, трапляються виключно коло посольств іноземних держав, використовують замість них ямки, там непотріб ніби менше видно. А й справді, не викидати ж сміття на тротуар. Ми ж європейці, краще засиплемо ним вирви на тротуарі!

Тут за українців треба порадіти. У нас, від багаторазового нагадування, нарешті з’явився рефлекс (на жаль, ще не інстинкт): «На тротуарі не смітити!». Проте ми залюбки засиплемо ямку для деревця: «Я ж тут не ходжу». А якщо дерева приїде саджати такий самий «українець», залишить яму, як є, поставить туди саджанець, засипле його землею і скаже: «Вигрібати сміття – не моя робота», деревце так і ростиме в недопалках і пакетиках?

Залишається надіятися, що комунальники з дня на день таки завершать свою роботу. Зволікати не можна, бо інакше за декілька днів на місці ямок вони знайдуть імпровізовані смітники. Зате тротуар буде чистий: Україна ж іде в Європу.

Фото автора.