Феномен галицької кухні

Що  їли галичани, розповіли  історики під час  Першого Міжнародного форуму «Галицька кухня», який проходить цими днями у Львові Дослідники стверджують, що феномен галицької кухні полягає в тому, що вона об’єднує у собі єврейські, угорські, польські, українські страви. Відтак, коли говорять про те, які страви є суто галицькими, то думки українців і поляків з цього приводу радикально різні. І все ж знаходять страви, які визнають суто галицькими, скажімо, яворівський пиріг, кутя з додаванням горіхів та меду, бурячки з хроном.  – Ми це пробували робити в Берліні, й виявилося, що німецький буряк не підходить, бо дає зовсім інший смак, – розповів на форумі  історик Ігор Лильо. По війні львівська міська кухня була повністю втрачена й збереглася тільки в якихось окремих родинах.

У селах і містах Галичини харчувались по-різному. Молоко, сметана, сир та овеча бринза були переважно селянською їжею. Панство в містах цього майже не споживало. Коли ж на ринках не вистачало м’яса, то його компенсували рибою, страви з якої були найпопулярнішими в Галичині. Історик Леонтій Войтович наголошує, що тут їжу готували на рослинних жирах. У містах використовували також топлений жир – смалець. А ось ще раніше при княжому та боярському дворах споживали лляне та конопляне масло. Також використовували оливкове масло з Візантії.

Дослідники визначили, що суто галицькими продуктами були риба, хліб, каші.  Історик Ігор Лильо зауважив, що українці, як увійдуть в Європейський Союз, не зможуть використовувати назву «андрути» (так називають в Галичині вафлі, перемащені згущеним молоком) для продажу, оскільки її вже запатентовано в Польщі.