9 листопада – День української мови та писемності

Мова – це наша національна ознака,
в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. 
Іван Огієнко.

 

Багато щирих та патетичних слів сказано про нашу солов’їну мову, але це й недарма, з огляду на величезне значення, яке вона має для всього народу й для окремої особистості.

Український народ своїм корінням сягає сивої давнини, має непересічну, особливу культуру, відому у цілому світі. Проте головною цінністю нашого народу, що вирізняє його серед інших, поєднує цілі покоління і творить самобутню націю, є мова. Це ніжний нев’янучий  цвіт, що супроводжує нас від колиски, над якою лунає ніжна мамина пісня, до останнього шляху у вічність. Мова – це своєрідний культурний оберіг народу.

Саме тому 9 листопада у нашій державі з 1997 року відзначають День української мови та писемності. Цього ж дня православна церква вшановує пам’ять основоположника вітчизняної історії, видатного письменника, мислителя, ченця Києво-Печерської лаври – Нестора Літописця.

Українська мова – одна з найбагатших мов світу, про що свідчить багатство лексики, фразеології, прислів’їв та приказок. Ще однією характерною ознакою нашої рідної мови є її милозвучність – уникання складного для вимови нагромадження звуків, визначальна інтонаційна основа мови – її вокалізм. Підтвердженням того є українські народні пісні, які зачіпають найтонші струни серця та відкривають найпотаємніші куточки людської душі.

Традиційно в Україні проводиться низка заходів, приурочених до святкування Дня української мови та писемності: стартує Міжнародний конкурс знавців української мови Петра Яцика, кладуть квіти до пам’ятника Нестора Літописця у сквері біля Києво-Печерської лаври, відзначають популяризаторів українського слова.

Мова – це душа народу, його скарбниця. Тож плекаймо та шануймо її, нашу солов’їну!