Кальміуське козацтво

захищало від ординців Україну, Московське царство, боронило чумаків

До складу Запорозької Січі входило вісім паланок (тобто фортець, які одночасно були адміністративними та військовими округами).
Кальміуська паланка була найбільшою за територією і вважалася паланкою-матір'ю для донецьких козаків, а столицею стало засноване запорожцями місто Старочеркаськ. Територію паланки становила частина сучасної Запорізької, Дніпропетровської, а також Ростовської (Російська Федерація) областей, цілковито до неї належали Донецька та Луганська області і майже все Азовське море. На паланкових землях, окрім постійних спостережних пунктів та невеличких козацьких форпостів, налічувалося понад 300 зимівників – хуторів. Кальміуська паланка була найвіддаленішою від Січі (відстань від Хортиці до Старочеркаська становила 500 верст) і виконувала дуже важливу місію – єднала субетнос Запоріжжя й Дону. Кальміуське козацтво захищало від ординців Україну та Московське царство зі сходу. Вони також боронили чумаків, котрі приїздили по сіль до Бердянського озера й по рибу до Азовського моря. Січовики опікувалися своїми хуторянами й мешканцями зимівників, котрі теж несли постійну сторожову службу, особливо на таємних шляхах, бродах і в засідках.
Президент України Віктор Ющенко влітку 2005 року підписав розпорядження про відзначення на державному рівні 500-річчя перших українських козацьких поселень на території Донбасу, які утворили Кальміуську паланку Преславного Війська Запорозького Низового.

Унікальну Програму «Пошук коренів Горлівського козацтва в складі Кальміуської паланки війська Запорозького» здійснює не науково-дослідний інститут, а лише гурток – юний науково-археологічний колектив «Лелечата». Діє він під керівництвом вихователя першої кваліфікаційної категорії, заслуженого працівника освіти України Людмили Горошовенко у санаторній школі-інтернаті для дітей з серцево-судинними захворюваннями.

Горлівські інтернатівці разом зі своїми наставниками створили цілу низку унікальних картографічних планшетів, на яких нанесено стародавні храми, козацькі цвинтарі, хутори, річкові броди тощо. Особлива увага приділена шляхам. Один з них – від Запоріжжя на Дон через Кодак до Старочеркаська. «Експлуатувався» цей шлях з 1559 до 1775 року, тобто до знищення царатом Січі.

Інша транспортна лінія тягнеться від Слобожанщини до Запоріжжя. Дуже виразно на планшетах відображені дві з трьох ординських сакм, тобто битих шляхів, якими бусурмани гнали полонених до Криму. Найстрашніша була Муравська сакма, що починалася на заході Донеччини і закінчувалася у Бахчисараї. Такою само жахливою була і Кальміуська сакма.

Вчені підрахували, що за роки безперервної війни найбільша імперія світу – Османська – силами свого сателіта, Кримського ханства, полонила та вигнала у рабство з України від 2 до 2,5 мільйона людей. Нагадаймо принагідно і такі демографічні дані: на період Переяславської ради населення Московського царства становило 4 мільйони осіб, а козацької держави – трохи більше 5 мільйонів.

Горлівські ентузіасти подають у своїх матеріалах велику кількість історичних даних: стародавні карти, свідчення французького інженера-фортифікатора Гійома Лавассера Боплана, який за наказом короля Польщі 370 років тому збудував на Дніпрі неприступний Кодак, факти з монографій найбільш відомого краєзнавця доктора історичних наук Василя Пірка та інших.

Особливо цінним у цих планшетах є тлумачення топонімів Центрального району Донбасу.

– Творчий доробок учнівсько-педагогічного колективу Горлівської школи-інтернату, очолюваного Оленою Сендецькою, ми обов'язково підтримаємо, – обіцяє горлівський міський голова Іван Сахарчук.

– Переконаний, що унікальні планшети-маршрути будуть видрукувані належним накладом і їх охоче придбають туристичні агенції. Тут відкривається для небайдужих справжній Козацький меридіан.

Наукова сумлінність і щирий патріотизм програми «Пошук коренів Горлівського козацтва в складі Кальміуської паланки війська Запорозького» та її складової – картографічних планшетів – безперечно, заслуговують на заохочення з боку і Міносвіти України, і Інституту історії Українського козацтва, інших національних неурядових фундацій.

– Надалі, – каже головний освітянин області Юрій Соловйов, – ми на базі Горлівського інтернату створимо громадський методичний центр, де вчителі і вихователі Донеччини зможуть одержувати фахові поради стосовно краєзнавства і козацької доби в нашому регіоні.

Автор: Микола ЛІСОВЕНКО