№7, квітень 2011
Коли спостерігаю, як Василь Іванович Гурін з’являється на галасливому вернісажі або на локальній персональній виставці когось із численних учнів, чи просто входить у свої невеликі володіння кафедри живопису та композиції, яку він незмінно очолює в художній академії багато років, сповнююся радісно-святковим передчуттям… Зараз розпочнеться шиковий бенкет дотепів – гострих, вибухово розумних, несподівано точних і правдивих. Вальяжний, розкутий, його дивовижні очі, здається, увібрали й увесь сум землі, й усю її радість. І ось під цим фантастичним поглядом усі почнуть посміхатися. Обличчя засвітяться приязню й очікуванням чогось справжнього, що не виміряєш жодним еквівалентом. Неодмінно стане тепло та людяно якійсь стражденній душі. У когось з’явиться відчуття крилатості. А хтось і не помітить, як льодяна кулька розтане в руці. І всі слухатимуть його слова.
Автор: Людмила БАРАНЕВИЧ
Архів журналу Віче
|
№2 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Макрон розповів, що залучає інших європейців до відновлення діалогу з Путіним
Посол США в НАТО назвав держави, що купили для України найбільше американської зброї
Reuters: США передадуть європейцям два командні пости в НАТО
Рада ЄС 11 лютого в Брюсселі обговорить військову допомогу Україні за участі Федорова
ЄС у рамках гарантій безпеки хоче облаштувати два військові тренувальні центри в Україні
Європарламент проголосує щодо 90 млрд євро для України 11 лютого
ЗМІ: НАТО найближчими днями готується запустити військову місію в Арктиці
Сійярто відкрито підтримав нелегальне переправлення українців через кордон
Прем'єр Франції виключив намір балотуватись в президенти
Сибіга закликає прискорити мирні переговори у війні РФ проти України