Прислухатися до науки й не робити навпаки

В Інституті законодавства Верховної Ради України 21–22 вересня відбувся міжнародно-практичний семінар на тему "Україна – Німеччина: погляд на законодавство, шляхи його вдосконалення та зближення в рамках європейського права".

Українські та німецькі науковці жваво обговорювали проблеми конституційного, цивільного та європейського права. Свою доповідь з проблем актуальної нині конституційної реформи запропонував колишній суддя Конституційного Суду України академік Микола Козюбра. Зазначалося, що зупинити процес конституційного реформування нині вже не вдасться не лише з міркувань політичної доцільності (навряд чи його відміна принесла б політичні дивіденди нинішній владі), а й із юридичних. Зміни до Конституції, які наберуть чинності, хоч певною мірою й поліпшать її текст (особливо щодо участі парламенту у формуванні уряду та припиненні його повноважень), породять низку нових проблем, пов'язаних, зокрема, з тим, що ряд положень згадуваного закону зумовлені потребами не так довгострокового розвитку держави, як сучасною політичною кон'юнктурою. Це стосується, зокрема, запровадження імперативного мандата народного депутата України, реанімації функції загального нагляду прокуратури, що було вже негативно оцінено Венеціанською комісією – провідним експертним органом Ради Європи з правових питань. Викликають сумніви в академіка Миколи Козюбри також положення про збільшення до п'яти років строку повноважень Верховної Ради України та, особливо, місцевих і регіональних рад, скорочення переліку актів Президента, які підлягають контрасигнації (скріпленню підписом) Прем'єр-міністром України та міністром, відповідальним за виконання акта, тощо.

У секції цивільного права обговорювали "два кодекси": Цивільний і Господарський. Як завжди, правознавці, залежно від того, яку школу вони представляють, висловлювали різне бачення проблеми. А німецькі фахівці виявились у своїх висновках послідовнішими і, керуючись документами Нової хвилі реформ "Блакитна стрічка", розробленим UNDP, пропонували скасувати Господарський кодекс або ж внести такі зміни, що усували б його розбіжності з Цивільним. Обговорювалося також питання декодифікації Цивільного кодексу, обумовлене висмикуванням законами (які регулюють певні сфери діяльності: банківську, освітню, культурну тощо) правових норм, які вже кодифіковані. У такий спосіб позбавляючи сам ЦК юридичної сили.

Звісно, йшлося і про євроінтеграцію. Та найцікавіше – неофіційно від цілком офіційного джерела. Так-от, саме воно, це джерело, кореспондентові "Віча" в перерві між засіданнями повідомило свою думку. Вона така: поки що чогось нового в євроінтеграційних сподіваннях України годі очікувати. Якщо європейський комісар заявив, що шансів на вступ України нема, то це не тому, що самовдоволені європейці не хочуть бачити українців з-поміж себе, а тому, що "нова" влада, поки була "старою" опозицією, робила більше в плані євроінтеграції, ніж тепер. Наприклад, після помаранчевої революції Координаційну раду європейської інтеграції при Міністерстві юстиції, що складалася з представників державних і недержавних організацій, замінили на звичайнісінький департамент міністерства з державними службовцями, які виконують свої посадові інструкції. Така ситуація пояснюється тим, що допоки опозиція залишалась опозицією, вона не на словах займалась інтеграцією, будучи змушеною опонувати тодішній "багатовекторній" владі, а нині перед представниками нової влади виникло багато інших невідкладних завдань, серед яких питання євроінтеграції, на жаль, не перше у списку. Тому приєднання України до ЄС через 10–15 років, про що заявив заступник міністра закордонних справ пан Чалий на економічному форумі в польській Криніці-Гурській – прогноз цілком оптимістичний.

Тож у цілому науковий обмін і, зокрема, семінар працюють на зближення законодавства обох країн.

На думку директора Інституту законодавства Верховної Ради України, професора Олександра Копиленка (на знімку праворуч), семінар може стати добрим підґрунтям для поєднання українського ентузіазму й німецького педантизму, що слугуватиме подальшій співпраці.

Готовність втілювати в життя всі євроінтеграційні прагнення України й бажання підтримувати такі заходи в майбутньому підкреслювали у виступах голова Комітету ВР з питань правової політики Василь Онопенко та народний депутат України Михайло Ратушний.

Керівник відділу Офісу Німецької служби академічних обмінів по Україні доктор Рандольф Обершмідт (на знімку ліворуч) визначив цілі семінару, якими їх бачить німецька сторона. По-перше, дати поштовх розвитку академічних зв'язків між Україною та Німеччиною, довідатися про бажання для подальшої співпраці між представниками вузів і сприяти діалогу, а по-друге, це співпраця й обмін досвідом у правовому полі. Сама ж служба є лише посередником у цьому процесі. Утім, саме вона надала фінансову підтримку для організації семінару.

Серед учасників була представлена й ОБСЄ, яка без надмірної самореклами вже тривалий час підтримує і здійснює значну кількість програм, що поступово все-таки наближають Україну до поставленої мети – євроінтеграції.

Автор: Ярослав Ганзенко