Високого польоту й надійних крил!

7 лютого минає 110 років від дня народження Олега Костянтиновича Антонова (1906–1984) – радянського авіаконструктора, академіка АН СРСР (1981), Героя Соціалістичної Праці (1966), лауреата багатьох державних премій та нагород. Олег Антонов – людина­епоха, яскрава творча особистість – залишив для нащадків спадщину у вигляді цілої галузі вітчизняної економіки – літакобудування. Завдяки його соратникам і послідовникам та багатотисячному колективу Авіаційного науково­технічного комплексу імені Антонова слава українського авіабудування примножується й нині. Під керівництвом Антонова розроблено систему автоматизованого проектування транспортних літаків, впроваджені новітні технології, що залишаються сучасними й за три десятиліття після відходу Олега Костянтиновича у вічність. Заснований на честь Антонова диплом Міжнародної авіаційної федерації (ФАІ) є перепусткою до елітного клубу авіаконструкторів світу. А Київський механічний завод (КМЗ), а відтак – Авіаційний науково­технічний комплекс (АНТК), якому присвоєно ім’я Антонова, став відомою у світі маркою високих технологій, геніальних конструкторських рішень, високого польоту й надійних крил.

Антонов – один із засновників планеризму. Він затято шукав можливості підвищення летючості не тільки планерів, а й літаків. Як згадують його колеги, зокрема Валентин Брагилевський, Олег Костянтинович усе життя плекав мрію – досягти максимальної аеродинамічної якості як головного показника летючості апарата, котрий, звісно, є важчим за повітря.

У післявоєнні роки під керівництвом Антонова створено спеціальні літаки для вирішення завдань військово­транспортної авіації, повітрянодесантних військ і забезпечення вантажних перевезень – багатоцільові Ан­2, Ан­14, Ан­28, що вирізняються здатністю базуватися на непідготовлених майданчиках, а також пасажирські Ан­10, Ан­24, які мають високу економічність перевезень, суцільнометалеві планери Ан­11, Ан­13, Ан­15 і дельтаплани «Славутич».

Із 1946­го Олег Антонов – головний конструктор ДКБ (дослідно­конструкторського бюро), організованого на базі філії ДКБ імені Яковлєва та 1952 року переведеного в Київ. У 1967–1984 роках – генеральний конструктор. Із 1965­го, саме тоді, коли народжувалися, як то кажуть, «ставали на крила» Ан­22 «Антей», Ан­30, Ан­28, директором заводу з їх випуску став Петро Балабуєв. 1968 року його призначили першим заступником генерального конструктора – головним конструктором. Тоді небо підкорювали Ан­32, Ан­72, Ан­124 «Руслан», Ан­74, Ан­71.

Валентин Брагилевський згадує: «Коли загрозливо підступила хвороба, Олег Костянтинович пише міністру авіаційної промисловості Василю Олександровичу Казакову: «Керувати колективом КМЗ після мене міг би мій перший заступник Петро Васильович Балабуєв...». 27 серпня 1979 року генеральний конструктор звертається до Балабуєва: «...беріть керівництво колективом у свої руки».

Доля подарувала Олегу Костянтиновичу ще більш як чотири роки життя, до останнього дня в творчості. Він побачив зліт іще двох нових літаків його ДКБ –
Ан­124 і Ан­72. Озираючись у минуле, смію стверджувати, що успіх літакобудівного ДКБ Антонова був забезпечений правильним кадровим рішенням Олега Костянтиновича.

1984 року генеральним конструктором АНТК за рекомендацією Антонова призначено Петра Балабуєва. Він брав участь у створенні близько ста типів і модифікацій літаків Ан. Під його керівництвом створено найбільший у світі літак Ан­225 «Мрія», а також Ан­70, Ан­71, Ан­72, Ан­32, Ан­38, Ан­124, Ан­74, Ан­140, Ан­148. Діяльність Балабуєва як генерального конструктора за 21 рік – це нові літаки й нові перспективи АНТК імені Антонова. На жаль, 2005 року Петро Балабуєв на знак протесту проти чиновницьких «ігрищ» написав заяву «за власним бажанням», а за два роки відійшов у вічність...

На базі Ан­148 створено Ан­158, який являє собою подовжену версію Ан­148 із підвищеною пасажиромісткістю. Він став базовим для Ан­178 – ближньомагістрального військово­транспортного літака, гордості українського літакобудування.

Ан­178 успішно пройшов випробування в 2015 році. Він може розвивати швидкість понад 800 кілометрів на годину, його вантажопідйомність становить 18 тонн. Крім цивільних вантажів, літак може перевозити й бойо­ву техніку. Він обладнаний автономними засобами завантаження. Для доставки вантажів Ан­178 може навіть не сідати на землю, оскільки має можливість скидати їх у повітрі. До того ж літак можна обладнати для перевезення військовослужбовців та евакуації поранених із гарячих точок. Ан­178, як і його попередники Ан­148 і Ан­158, добре зарекомендував себе в експлуатації в різних кліматичних і погодних умовах, на ґрунтових і висотних аеродромах. Унікальна особливість літака – можливість перевезення всіх пакетованих вантажів, що існують у світі, у тому числі великогабаритних морських контейнерів 1С. Це робить його незамінним транспортним засобом для матеріально­технічного забезпечення як у збройних силах, так і в комерційній експлуатації, а також в умовах надзвичайних ситуацій.

Автор: Сергій ДУБРОВІН.