передплата Українською | In English

№3, лютий 2016

Референдум і пограбування музею, або Як політтехнології поєднали непоєднуване

У грудні минулого року український інформаційний простір вразив черговий скандал: на сайті Музею Західної Фрісландії нідерландського міста Горн з’явилося повідомлення: мовляв, викрадені в них 2004 року картини та цінності перебувають в Україні. За їх повернення добровольчий батальйон «ОУН», який воює на Донбасі, вимагає 50 мільйонів євро. У повідомленні наголошується, що йдеться про 24 картини й 70 предметів зі срібла XVII і XVIII століть. Також музейники, посилаючись на інформаторів спеціаліста з викрадених творів мистецтва Артура Бранда, якого залучили до ведення переговорів, назвали два імені, причетних до скандалу, – лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока та екс-голови СБУ Валентина Наливайченка.

У мене, як журналіста, що вже понад десять років займається міжнародною інформацією, таке повідомлення викликало неабиякий подив. Адже всі ці роки жодної інформації про резонансну крадіжку чи розслідування не траплялося. Я навіть подумала, що щось пропустила, і звернулася до наших журналістів у Німеччині (у Нідерландах українських корпунктів поки що, на жаль, немає). Колеги передивилися повідомлення в німецьких і загальноєвропейських ЗМІ, але й вони не знайшли згадок про розслідування цієї справи до грудня 2015­го. Утім, якщо допитливий читач введе слова «Україна» та «Нідерланди» в пошуковику й обере розділ «Новини», то знайде там чимало статей на іншу тему. Напередодні вибуху музейного скандалу Нідерланди (до речі, єдині в Євросоюзі) вирішили влаштувати консультативний референдум стосовно ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Рішення цього волевиявлення не буде обов’язковим до виконання навіть якщо 6 квітня цього року до урн прийдуть понад 30 відсотків громадян Нідерландів. Проте це створить дуже несприятливий для України прецедент. Організатором референдуму виявилася група євроскептиків. Вони скористалися новим законом, який із жовтня минулого року дав змогу влаштовувати загальнонаціональне опитування за умови, що ініціативна група збере 300 тисяч підписів протягом короткого періоду часу. Зібрати їх вдалося завдяки інтенсивній он­лайн кампанії сатиричного блогу GeenStijl, групи громадян Burgercomite EU («Комітет громадян ЄС») і євроскептичного мозкового центру «Форум для демократії».

І ось через кілька тижнів після оголошення плебісциту «раптово» виникає звинувачення українських вояків у крадіжці одинадцятирічної давнини. Випадковість? Можливо. Але наступним неприємним для Києва сюрпризом стало висвітлення цієї теми на всіх телеканалах Нідерландів. Директор музею під час більшості інтерв’ю заявляв, що цінності нині на Сході України в руках «націоналістичного угруповання», яке ніяк не погоджується із запропонованою нідерландською стороною сумою винагороди. Далі в ЗМІ з’являлися різні цифри, однак найсвіжіші з них такі: музей пропонує 50 тисяч євро, а бійці хочуть 5 мільйонів. У новинах українських бійців називали злочинцями, оскільки в музеї припустили, що вони можуть перепродати знахідку або й узагалі знищити її через розголос. Виникає запитання: якщо музейники так боялися відкритого скандалу, то навіщо самі оприлюднили цю інформацію на своєму сайті? Думки української сторони ніхто не запитав. Утім, вона не забарилася.

Колишній перший заступник командира добровольчого батальйону «ОУН», фігурант скандалу Борис Гуменюк на своїй сторінці у Facebook написав, що вкрадені полотна перебувають на окупованій території Донецької області. Доброволець зазначив: «У передмісті Донецька, на території, підконтрольній «ДНР», у маєтку, що належить людині з близького оточення Януковича, знайдена колекція живопису, яка була викрадена 10 років тому в одному з голландських музеїв». За його інформацією, нині ведуться переговори й приймаються всі необхідні й можливі заходи, пов’язані з переправленням колекції на підконтрольну Україні територію та передачею її Нідерландам. «Усе інше – це істерика окремо взятого голландського «мистецтво­знавця», який міг стати героєм своєї країни, але вирішив стати героєм Росії», – стверджує Борис Гуменюк.

Так чи інакше, але виник цей скандал надзвичайно вчасно для противників євроінтеграції України. В очах багатьох нідерландців наші військові на Сході тепер уявляються мародерами, які тільки те й роблять, що грабують та викупи вимагають. Утім, сподіватимемося, більшість учасників референдуму нехай і консультативно, та все одно не позбавлять Україну її права на місце в сім’ї європейських народів. Тим паче українцям теж є, що пред’явити Амстердаму в питанні повернення культурних цінностей. Йдеться про сумно­звісну історію скіфського золота.

Виставка «Крим: золото й таємниці Чорного моря» була відкрита в археологічному музеї Алларда Пірсона при Амстердамському університеті на початку лютого 2014 року. Вона була сформована з колекцій п’яти українських музеїв, один з яких розташований у Києві, чотири – в Криму. По її завершенні 31 серпня 2014 року музей Алларда Пірсона постав перед дилемою, кому віддавати кримську частину: анексованому Росією Криму чи Україні, в якої він брав ці цінності для експозиції.
23 січня в Амстердамі почався судовий процес про повернення золота скіфів в Україну, який триває й нині. Позиція України в процесі ґрунтується на тому, що музеї ніколи не були фактичними власниками експонатів і факт анексії Криму нічого не змінює. Верховна Рада в травні минулого року підтримала звернення до парламенту Нідерландів із проханням посприяти поверненню в Україну скіфського золота. «Від імені народу України звертаємося до членів Генеральних Штатів Королівства Нідерландів з проханням приділити належну увагу важливому для нас питанню повернення українських культурних цінностей власнику – народу України – і не допустити недотримання норм міжнародного права», –
йдеться в тексті звернення. Однак цю тему не надто активно досліджують нідерландські журналісти, і повертати скіфські скарби тамтешня влада теж не квапиться.

Проте юристи з міжнародного права не сумніваються, що виставка має бути повернена саме Україні. «Повернення цих артефактів до Криму неможливе з точки зору міжнародного права. Неможливо це й згідно з національним правом України», – розповіла юрист британської правозахисної групи Global Rights Compliance Катерина Бусол.

«Наші державні музеї не можуть повноцінно розпоряджатися розміщеною в їхніх стінах культурною спадщиною. Ці цінності закріплені за музеями, але право оперативного управління ними має спеціалізований орган з питань культури та мистецтва – Міністерство культури України. А воно в травні 2014 року видало указ про те, що об’єкти, які були вивезені з Криму в Амстердам для експонування, мають бути повернені в Україну до завершення окупації Криму», – пояснила юрист.

Та попри це суд у Нідерландах триває. Міністерство юстиції України уклало угоду з міжнародною юридичною фірмою Bergh Stoop & Sanders NV про закупівлю юридичних послуг на 0,24 мільйона євро (близько 5,9 мільйона гривень). Фірма представлятиме нашу державу в справі за позовом України до Музею Алларда Пірсона – археологічного музею Амстердамського університету. Сподіватимемося, суд ухвалить правильне рішення, а нідерландці у відповідь не оголосять консультативного референдуму.

Автор: Лариса МАРИЩЕНКО.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Рахункова палата позитивно оцінила роботу корпоративного блоку Фонду держмайна Вчора, 17 листопада

Тупнула ніжкою Вікторія Сюмар: Не кажіть про „Віче”, бо буде скандал. Ср, 28 грудня 2016

Усіх застерігає Вікторія Сюмар Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку Ср, 28 грудня 2016

Привітання Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергія Власенка та членів Комітету з Днем місцевого самоврядування Вт, 13 грудня 2016

ВИЇЗНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ІНТЕРНЕТНІ ЗМІ: специфіка, контент, просування. Чт, 08 грудня 2016

Ігор ШЕМОЧЕК: «Я дістав гранату й розігнув один вусик. Я тримав її на той випадок, якщо зустріну не тих...» Пн, 14 листопада 2016

Пр деякі попередні оцінки діяльності Адміністрації Президента США Д.Трампа Пн, 14 листопада 2016

Луганське обласне телебачення веде репортаж з Сєверодонецька… Наталя Дніпренко та Андрій Куликов під егідою Укртелерадіопресінституту провели лекції та майстер-класи для місцевих журналістів Пт, 04 листопада 2016

М18 – це активна молодь Вт, 01 листопада 2016