Оксана ТУНІК-ФРИЗ: «Добрі справи – основа порозуміння»

Як складеться доля Печерського комплексу в Чернігові, значною мірою залежить від позиції міськвиконкому. Про це та про особливості релігійного життя в місті
загалом наша розмова із заступником міського голови Оксаною ТУНІК-ФРИЗ.

– Кажуть, святе місце порожнім не буває. Відвідавши Антонієві печери, розумієш, що це не завжди так. Чи не доцільно було б повернути Православній Церкві її власність? Адже з поверненням у монастир ченців до Чернігова приїздило б більше прочан і туристів.

– Я не прихильниця того, щоб віддавати монастир єпархії. Бо якщо в історико-краєзнавчому музеї на Болдиних горах і трапляються якісь прикрі випадки, пов'язані з поведінкою відвідувачів, то вони зумовлені загальним рівнем культури людей, а не тим, кому належать печери. Звісно, бракує фінансування. Але якихось істотних проблем із функціонуванням музею немає. Передусім потрібно виховувати людей. Нагадувати про святощі та цінності. Про духовність. Над цим треба працювати. Працювати роками, докладаючи зусиль. Можливо, ми й побачимо позитивні зрушення. Бо стан духовності та культури на досить низькому рівні. Варто пам'ятати, що ми передусім люди. Й у серцях наших є любов до рідного краю. Якщо ми подбаємо про культуру, тоді й не поставатиме питання: віддавати чи ні монастир єпархії? Надбання держави та міста будуть збережені.

– У Євангелії згадується про вигнання крамарів із храму. Бо для крамарів є базари. Той, хто хоче навчатися, йде до школи. Але до школи не відправляють в'язнів, так само як хворих – до в'язниці. Для різних людей є відповідні місця. Для різних інституцій відповідні функції. Ви казали гарні слова про розвиток культури та духовності. Однак чи не було б свідченням турботи про духовність повернення Церкві того, що Церквою ж і створене?

– Із тим, що написано в Біблії, можна лише погодитися. Проте тоді, коли писалася Біблія, мабуть, не було таких розбіжностей між Церквами. Зважаючи на непорозуміння між конфесіями, питання повернення власності, яка колись належала Церкві, наразі не на часі. От і нині ми є свідками конфлікту між конфесіями з приводу Катерининської церкви. Два роки тривали судові розгляди щодо того, кому має належати храм. Суд постановив: у приміщенні церкви має залишатися музей. Ієрархи й миряни двох конфесій не можуть порозумітися. Тож не варто створювати ще один привід для протистояння. У Чернігові діє достатня кількість храмів. Але всі вони належать Українській Православній Церкві під зверхністю Московського Патріарха. Болюче питання – надання храму вірним Київського Патріархату. Були намагання це питання розв'язати, запропонувавши для відправ Катерининську церкву. Однак крок, який мав вести до порозуміння, призвів до гострого конфлікту. І це прикро. Тож вести мову про передання печер тій чи тій конфесії наразі, на мою думку, немає сенсу.

Проте враження, ніби в Чернігові релігійне життя зводиться лише до суперечок, було б неправильним. Нещодавно, за ініціативи міськвиконкому, відбувся «круглий стіл», під час якого обговорювали проблему безпритульності представники всіх церков, які діють у місті: православні обох конфесій, католики, протестанти (зокрема баптисти), кришнаїти та інші. Православні, які представляли різні церкви, чудово спілкувалися одне з одним. Відчувалося, що в залі був присутній сам Бог. Добрі справи об'єднують людей, а конкретні – спонукають до конструктивності. І це – основа порозуміння.

Автор: ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО