Указоріада

Одна з персонажок Жана-Поля Сартра мала дуже погану пам'ять. Але перестала непокоїтися з цього приводу, прочитавши, що, на думку психологів, людина взагалі нічого не забуває. Інформація залягає в мозок, мов камбала на морське дно, а в потрібний час обов'язково здіймається ближче до поверхні.

Віднедавна, десь так з 2 квітня, я почав скаржитися на пам'ять. Заспокоюю себе аналогічними аргументами. Хоч іноді й спадає на думку, що річ не в пам'яті, а у відсутності інформації, вартої уваги.

Пам'ятаю, що в країні політична криза. Начебто все йде до дострокових парламентських виборів. Але дату, даруйте, вже забув. Її заносили перед ясні репортерські очі, а потім виносили безліч разів. Парламентарії безліч разів зголошувалися на дочасні вибори і стільки ж відмовлялися від них. Державні мужі дійшли стількох домовленостей, що лік їхній втрачено разом із сенсом і вірою в слова державних керманичів.

І от нещодавно, 27 травня, Президент Віктор Ющенко, Прем'єр-міністр Віктор Янукович і Голова Верховної Ради Олександр Мороз домовилися: вибори відбудуться 30 вересня. Постановили, що парламентарії ухвалять три законодавчі пакети: про умови проведення виборів; закони, потрібні для вступу до СОТ; про ревізію рішень, ухвалених Верховною Радою в умовах конфронтації після 2 квітня. Президент навіть зупинив дію статті 2-ї свого указу від 26 квітня про дострокове припинення повноважень Верховної Ради (як мило з його боку), аби законодавці зібралися 29 і 30 травня. Невдовзі, на прохання Прем'єр-міністра, накинув ще один день – 31 травня. Здавалося б, баста. Але передчуття знову не зрадило.

У сесійній залі зібралися всі фракції. І знову дежа-в'ю. Парламентська більшість відмовляється розглядати норми, які регулювали б проведення дострокових виборів. НСНУ покидає сесійну залу. В'ячеслав Кириленко та Юлія Тимошенко показують журналістам стоси заяв народних депутатів про складання повноважень. Олександр Мороз розводить руками: дострокові вибори – суперечлива проблема, представники політичних партій, що утворили більшість, не дійшли згоди (хто б сумнівався). Віктор Ющенко в Загребі, тримаючи руку на пульсі країни, однозначно підтримав дії опозиції: «Якщо немає прийняття рішень сьогодні, то БЮТ і «Наша Україна» на з'їздах формалізують вихід депутатів із парламенту, і тоді через 60 днів настає дата виборів. Це – норма Конституції». Запитання: навіщо тоді був потрібен весь цей перформенс від 27 травня?

А далі ще цікавіше. Анатолій Гриценко звинуватив Василя Цушка в намірах вчинити державний заколот. Цушка збив інфаркт. Сподіваємося, німецькі ескулапи поставлять його на ноги.

Що діється в цій країні?! Генеральні прокурори «перелистываются, как страницы поваренной книги». «Беркутівці» вдираються в приміщення Генеральної прокуратури. Ці ж таки браві хлопці гамселять динамівських фанів, бо ті якось не так реагують на успіхи їхньої команди. Нардепи – в зал, нардепи – із залу. Вибори – тут, вибори – там. Чи можна запам'ятати всю цю політичну фігаріаду?

Добре, що я все це записав, бо скоро забуду. І добре. Одне прикро: психологи кажуть, що нічого не забувається. А шкода.

Автор: Всеволод РОЗГОН